Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Духовність » Молитви, духовні практики » ДЕВ'ЯТНИЦЯ ДО СВЯТОГО ДУХА
ДЕВ'ЯТНИЦЯ ДО СВЯТОГО ДУХА
Дата: Неділя, 05.12.2010, 11:55 | Повідомлення # 1
Розважання на кожний день дев'ятннці, зачинаючи від Вознесення
Дев'ятниця до Святого Духа це дуже важна дев'ятниця. Святі Апостоли і Пречиста Діва Марія перші відсвяткували її в горниці. Ця дев'ятниця збагачена великими чудами і дарами, особливо даром Святого Духа, що є даром, який Ісус Христос вислужив нам Своїми Страстями. Сам Спаситель заявив учням, що не міг би був послати нам Святого Духа, якщо б не був помер: Якщо не підійду, то Утішитель не прийде до вас. А коли відійду, то пошлю Його нам! (Ів. 16, 7).
Віра навчає нас, що Святий Дух, це любов, якою Отець любить Сина і Син Отця. Через це дар любови, який є найбільшим даром, що Бог може подати нашим душам, особливіше приписуємо Святому Духові, як пише Св. Павло: Любов Божа запанувала в наших серцях через Святого Духа, що Його дано нам (Рим. 5, 5).
Отож годиться підчас цієї дев'ятниці призадуматися над важністю Божої любови, щоб розбудити в собі бажання здобути її. Притім слід практикувати побожні вправи. особливо треба молитися, бо Бог обіцяв подати Святого Духа тому, хто покірно благає: Ваш небесний Отець подасть Святого Духа тим, що прохатимуть Його (Лк, 11, 13).

1-е Розважання ЛЮБОВ ЦЕ ПАЛЮЧИЙ ВОГОНЬ

Бог звелів у Старім Завіті, щоб на Його престолі невпинно горів вогонь: Вогонь завжди горітиме на Моїм престолі {Пев. 6, 12). Св. Григорій каже, що Божими престолами є наші серця, в яких Господь бажає, щоб вогонь Його божеської любови горів: « Божий престол це наше серце. Там вогонь має завжди горіти, бо звідтам полум'я любови мусить невпинно підноситися до Господа». Предвічний Отець не задовольняється тим, що дав Свого Сина Ісуса Христа, щоб спас нас Своєю смертю. Він рішив дати ще Святого Духа, щоб мешкав у наших душах і розбуджував у них вогонь любови. Сам Христос заявив, що прийшов на землю саме тому, щоб розпалити цей святий вогонь у наших серцях, і що не бажав нічого сильніше ніж зобачити, що цей вогонь там спалахнув: Я прийшов на землю розпалювати вогонь. Ох як сильно бажаю, щоб він уже горів! (Лк. 12, 49). Спаситель забув про зневаги і кривди, що їх зазнав від людей на землі, бо, ввійшовши до неба, послав нам Святого Духа.
Мій любий Спасителю, так серед страждань, як у славі Ти завжди любиш нас!
Святий Дух з'явився під видом вогняних язиків: З'явилися язики подібні до вогню (Дії: 2, 3). Ось тому свята Церква отак велить молитися нам: «Господи, нехай Святий Дух розпалить у нас той вогонь, що Господь Ісус Христос приніс на землю і бажав, щоб він сильно розгорівся!» 2). Це був той святий вогонь, що розбудив у Святих одушевления для Божих справ, спонукав любити ворогів, бажати погорди, зрікатися земських дібр і радо йти на муки та смерть. Любов не вміє бути бездільною. Вона ніколи не каже «досить». Що більше якась душа любить Бога, то сильніше бажає трудитися, щоб подобатися Йому та здобувати собі Його любов.
Розважання розпалює цей святий вогонь. Псальмопівець каже: Моє серце загорілося в грудях. Вогонь спалахнув від мого роздумування (Пс. 38, 4). Мусимо любити розважання, якщо бажаємо любити Бога, бо розважання це блаженне горнило, в якім розпалюється Божа любов.

Почування і молитва

Мій Боже, я досіль не вчинив нічого для Тебе, що так багато зробив для мене. Горе мені! Моя остиглість спонукує Тебе відкинути мене від Себе. Святий Душе, «розгрій те, що холодне!» Звільни мене від остиглости і розбуди в мені бажання подобатися Тобі. Зрікаюся власної волі та постановляю радніше померти ніж вчинити Тобі прикрість.
Ти з'явився під видом язиків. Присвячую Тобі свій язик, щоб більше не зневажав Тебе. Мій Боже, Ти дав мені язик, щоб я прославляв Тебе, а я користувався ним, щоб ображати Тебе і спонукувати інших, щоб так само поступали! Всім серцем каюся за це. Ради Ісуса Христа, що під час Свого земського життя так сильно прославив Тебе, поможи мені, щоб і я на-майбутнє славив Тебе, взивав на поміч і розмовляв про Твою доброту та любов, якою люди повинні любити Тебе.
Моє найвище Добро, люблю Тебе. Мій люблячий Боже, люблю Тебе.
Маріє, ти — обручниця Святого Духа. Виєднай мені цей святий вогонь.


2-Е РОЗВАЖАННЯ ЛЮБОВ ЦЕ СВІТЛО, ЩО ПРОСВІЧУЄ

* Притемнення розуму пристрастями це одне з найбільших нещасть, що Адамів гріх спричинив нам. Бідна та душа, що далася
опанувати якоюсь пристрастю. Пристрасть це пара і заслона, що не дозволяють нам бачити правди. Якже годен уникати зло, хто не знає його? Ця духовна темрява зростає з числом гріхів. Святий Дух, що зветься світлом, може Своїм світлом не тільки розігріти наші серця до любови, але й прогнати темряву та помогти нам пізнати марноту земських дібр, вартість вічних скарбів, важність спасіння, цінність ласки, доброту Бога, безконечну любов, на яку Бог заслуговує, і безмірну любов, що нею любить нас. Св. Павло каже: Тілесна людина не розуміє речей, що походять від Божого Духа (1 Кор. 2, 14).
Забруджена земськими розкошами людина слабо розуміє цю правду, і тому на своє нещастя любить те, що мала б ненавидіти, і ненавидить те, що треба б любити. Св. Марія Паційська кличе: «Боже, люди не люблять Тебе тому, що не знають Тебе!» 5). Св. Тереса так само висловлювалася про цю справу: «Господи Боже, хто не знає, той не любить Тебе!» 6). Ось тому Святі завжди благали світла в Бога: Пошли Своє світло (Пс. 42, 3) / просвіти мою темряву! (Пс. 118, 18). Так слід всім поступати, бо без світла не можливо уникати пропасті та знайти Бога.


Почування і молитва

Святий і божественний Душе, вірю, що Ти правдивий Бог, рівний Богові Отцеві і Синові. Поклоняюся і признаю, що Ти — Давець світла, яким Ти поміг мені пізнати зло, що я допустився, ображаючи Тебе, і показав, що я зобов'язаний любити Тебе. Дякую за це і сильно жалую, що образив Тебе. Я заслужив собі, щоб Ти залишив мене в темряві, але бачу, що Ти ще не опустив мене. Святий Душе, просвічуй мене дальше і помагай щораз краще пізнавати Твою безконечну доброту. Водночас дай мені силу всім серцем любити Тебе на-майбутнє. Збільши Свої ласки для мене. Нехай вони переможуть і змусять мене не любити нічого тільки Тебе. Вчини це ради заслуг Ісуса Христа.
Моє найвище Добро, люблю Тебе, люблю Тебе сильніше ніж себе самого. Хочу вповні належати до Тебе. Прийми мене і не дозволь, щоб коли-небудь покинув Тебе.
Моя Мати Маріє, помагай мені своїм заступництвом.


3-Е РОЗВАЖАННЯ ЛЮБОВ ЦЕ ВОДА, ЩО ПОТУШУЄ ДУШЕВНУ СПРАГУ

Любов зветься так само живучим джерелом: «Живуче джерело, вогонь, любов» 7), Спаситель отак промовив до Самарянки: Хто питиме воду, яку Я дам йому, той не буде спрагнений повік (Ів, 4,13). Любов це духовна вода, що потушує спрагу. Хто щиро любить Бога, той нічого більше не бажає, бо знаходить усяке добро в Бозі. Знайшовши в Бозі повне задоволення, душа кличе: «Мій Бог, і все моє!» Мій Боже, в Тобі знаходжу всяке добро.
Бог скаржиться на стільки душ, що жебрають у сотворінь ніщовартих і короткотривалих дібр, а залишають безконечне Добро (Бога), що є джерелом всякої радости. Покинули Мене, криницю живої води, і повикопували собі діраві колодязі, що не годні вдержати води (Єрем. 2, 13). Бог любить нас і бажає, щоб ми були щасливі, тому кличе до всіх: Хто спрагнений, нехай прийде до Мене і п'є! (Ів. 7,37). Хто хоче почуватися задоволеним, нехай прийде до Мене, і Я дам йому Святого Духа, що вчинить його щасливим у цьому та другому житті: Хто вірує в Мене, заявляє Христос, то — як каже Писання - ріки живої води потечуть з його лона (Ів. 7, 38).
Хто вірить в Ісуса Христа і любить Його, то Божа ласка так збагатить його, що в його серці цебто в волі зродяться численні чесноти, що не тільки поможуть йому зберегти власне життя, але життя інших людей. Ця ж вода це Святий Дух, предвічна любов, що Ісус Христос обіцяв зіслати з неба по Своїм Вознесенні: Це ж Він сказав про Духа, що мали прийняти Його ті, що ввірували в Нього, бо Духа ще не було дано їм, бо Ісус не був іще прославлений (І в. 7, 39).
Молитва це ключ, що відчиняє водопроводи цієї блаженної води. Вона виєднує нам всяке добро, бо Христос заявив: Просіть і отримаєте! (Ів.16, 24). Ми сліпі, вбогі та немічні, але молитва годна виєднати нам світло, мужність і всякі ласки. Теодорет каже: «Молитва годна все вчинити» 9). Хто молиться, той одержує те, чого бажає. Бог завжди готовий роздавати ласки, але бажає, щоб ми благали їх.

ПОЧУВАННЯ І МОЛИТВА

«Пане, дай мені цієї води!» (їв. 4, 15). Мій Ісусе, благаю Тебе з самарянською жінкою, дай мені цієї води цебто Свою любов, щоб я міг забути про землю і проживати тільки для Тебе, моя безконечна Любове.
«Зроси те, що сухе!» |0). Моя душа це висохла земля, що не видає з себе нічого за винятком паростків і колючок гріхів. Господи, наводни її Своєю ласкою, щоб видала плід Твоєї слави, заки покине цей світ у годині смерти.
Джерело живої води, безконечне Добро, як часто я промінював Тебе за земські розкоші, що позбавили мене Твоєї любови! Аби я був помер, заки образив Тебе! Мій Боже, на-майбутнє не хочу нічого тільки Тебе. Поможи мені бути вірним Тобі.
Маріє, моя надіє, зберігай мене завжди під своїм покровом.


4-Е РОЗВАЖАННЯ ЛЮБОВ ЦЕ ПЛОДОНОСНА РОСА

Ось як Церква молиться: «Нехай Святий Дух очистить наші серця та вчинить їх плодючими!» 11). Любов зроджує добрі бажання, святі рішення і добрі вчинки. Це квіти і овочі, що їх зроджує ласка Святого Духа.
Любов так само зветься росою, бо притушує пориви лихої пожадливости і спокус. Святий Дух лагіднить і охолоджує невладнані прагнення. Ця небесна роса сходить до наших душ під час розважання. Хоча б яка сильна була пристрасть ненависти або невладнаної любови, все таки чверть-годинне розважання годне потушити її.
Обручници з Пісні Пісней каже: Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною це-любов (Піс, 2, 4).
Розважання це те місце, де можна впорядкувати любов, щоб душа могла любити ближнього як себе саму, а Бога понад усе. Хто любить Бога, той любитиме розважання. Хто ж не любить розважання, тому буде морально не можливо перемагати свої пристрасті.


ПОЧУВАННЯ І МОЛИТВА

Святий і божественний Душе, не хочу більше жити для себе самого. Бажаю використати решту своїх днів на землі, щоб любити Тебе і подобатися Тобі. Ось тому благаю Тебе: Дай мені ласку любити розважання. Прийди до мого серця і навчи мене належно-відбувати розважання. Скріпи мене, щоб не залишав його під час духовної посухи. Подай мені духа молитви цебто ласку завжди молитися й так молитися, щоб мої молитви були милі Тобі.
Гріхи вже були погубили мене. Все таки бачу, що Ти ласкаво поступаєш зо мною. Ось тому знаю, що бажаєш, щоб я спасся і став святим. Я ж хочу стати святим, щоб подобатися Тобі та щораз більше любити Тебе. Моє найвище Добро, люблю Тебе. Моя Любове, моє все, люблю Тебе, і тому вповні присвячуюся Тобі.
Маріє, моя надіє, чувай надо мною.

Дата: Неділя, 05.12.2010, 11:56 | Повідомлення # 2
5-Е РОЗВАЖАННЯ ЛЮБОВ ЦЕ ЖИТТЄДАЙНИЙ ВІДПОЧИНОК
Любов зветься «відпочинком посеред труду і потіхою серед плачу» 14). Любов це спочинок, що відсвіжує душу, бо лучить волі тих, що любляться. Свідомість, що Бог бажає, щоб душа прийняла якесь страждання, вистачає, щоб вона успокоїлася посеред зневаг, болів і страт. Вистачає й вимовити «Так Бог хоче!», щоб відзискати мир і задоволення посеред прикростей. Тут саме полягає той спокій, що перевищає всяке змислове задоволення: Божий мир, що перевищає всяке поняття (Фил. 4, 7). Свята Марія Магдалина Пацїйська відчувала велику радість, як тільки проказала слово «Божа воля!».
В житті кожен мусить двигати свій хрест. Св. Тереса каже, що хрест є тяжким тільки для того, хто тягне, а не для того, хто пригортає його до свого серця. Многостраждальний Йов слушно заявив, що Бог добре знає, як ранити і лічити: Ранить і лікує (5, 18). Своєю єлейністю Святий Дух чинить солодкими і любими ганьбу і муки. Хіба Спаситель не заявив Свому Отцеві: Так, Отче, бо так подобалося Тобі! (Мт. 11, 26). Так слід і нам говорити серед противнощів: «Господи, нехай так буде, бо так подобається Тобі!» Кажім, як нападе на нас страх перед якимось дочасним лихом: «Мій Боже, роби, що бажаєш, бо вже тепер приймаю те, що зробиш!» Тут корисно наслідувати Святу Тересу і часто під час дня жертвувати себе Богові.

ПОЧУВАННЯ І МОЛИТВА

Мій Боже, скільки разів я погордив Твоєю волею, щоб чинити те, що подобалося мені! Жалую, що я так поступав. Господи, хочу відтепер всім серцем любити Тебе! «Господи, говори бо Твій слуга слухає» (І Цар. 9, 10). Скажи, чого бажаєш від мене, бо на-майбутнє хочу це виконувати. Твоя свята воля буде моїм єдиним бажанням і любов'ю.
Святий Душе, поможи, бо я немічний. Ти такий добрий, то як годен я щось інше любити більше ніж Тебе? Своєю святою любов'ю опануй всі мої почування. Зрікаюся всього, щоб вповні віддати себе Тобі. Прийми мене і помагай мені.
Моя Мати Маріє, надіюся на тебе.


6-Е РОЗВАЖАННЯ ЛЮБОВ ЦЕ ЧЕСНОТА, ЩО СКРІПЛЯЄ ДУШУ

Обручниця Пісні Пісней заявляє: Любов сильна немов смерть (Піс. 8, 6). Як нема в світі сотвореної сили, що годна б опертися смерті, так нема трудности, що розлюблена душа не могла б перемогти. Любов перемагає все, страту, погорду та біль, як іде про те, щоб подобатись любленій особі. Св. Августин каже: «Нема нічого такого твердого, чого б вогонь любови не розтопив». Ось непомильний знак, що якась душа дійсно любить Бога: вірність любленому Богові так у щасті, як нещасті.
Св. Франциск Салесій каже: «Бог однаково любить, як потішає і як карає нас, бо все робить з любови». Ба й що більше страждань посилає нам під час туземного життя то сильніше любить нас. Св. Іван Золотоустий уважав, що апостол Павло був щасливіший у кайданах аніж під час захоплення до третього неба 20).
Ось тому святі мученики тішилися і дякували Богові як за найбільшу ласку зате, що дозволив їм страждати з любови до Нього, як кати мучили їх. Як же ж не було катів, щоб мучити їх, то деякі Святі самі себе мучили покутами, щоб подобатись Богові. Св. Августин заявляє: «Хто любить, той не відчуває втоми. Якщо ж відчуває втому, то любить її.

ПОЧУВАННЯ І МОЛИТВА

Мій Боже, я так часто запевняю, що люблю Тебе, але що роблю для Твоєї любови? Нічого! Отож це знак, що не люблю або дуже слабо люблю Тебе. Мій Ісусе, пошли мені Святого Духа, щоб скріпив мене до страждань з любови до Тебе і поміг трудитися для Тебе, заки помру. Дай мені силу любити страждання, бо я численними гріхами заслужив собі на пекло.
Мій Боже, Ти сама доброта і любов. Бажаєш мешкати в моїй душі, з якої я так часто проганяв Тебе. Прийди, замешкай, візьми і вчини її Своєю. Мій Господи, люблю Тебе. Якщо ж люблю Тебе, то це знак, що Ти при мені, як запевняє мене Св. Іван, кажучи; «Хто пробуває в любові, той пробував в Бозі і Бог в нім» (1. їв. 4,16). Пробуваючи зо мною, збільши любов, що лучить мене з Тобою, щоб я не бажав, не пошукував і не любив нікого, хіба Тебе одного, і ніколи не віддалявся від твоєї любови. Мій Ісусе, моє все, хочу бути твоїм.
Маріє, моя Царице і заступнице, виєднай мені любов і витривалість.

7-Е РОЗВАЖАННЯ БОГ МЕШКАЄ В ДУШІ ЧЕРЕЗ ЛЮБОВ

Святий Дух зветься «Гостем» душі: Ласкавий Гість душі. Ісус Христос обіцяв Його душі, що любить Його: «Якщо любите Мене, то
я попрохаю Свого Отця, І Він пошле вам Святого Духа, щоб завжди пробував із вами». Якщо любите Мене, то зберігайте Мої Заповіді! І вблагаю Отця і Він дасть вам іншого Утішителя, щоб повік пробував ІЗ вами. (Ів. 14, 15-16). Святий дух ніколи не покидає душі, хіба що вона прожене Його. Св. Августин каже: «Не полишить, хіба хтось полишить Його».
Бог мешкає в душі, що любить Його, але Він не почувається задоволений, якщо всім серцем не любимо Його. Св. Августин пише, що римський сенат не хотів допустити Христа до числа римських божків, бо «Він є гордим Богом, який Сам один хоче б бути почитаний». Це правда, бо Христос не хоче ділитися з ніким тим серцем, що любить Його. Він хоче Сам один там мешкати і мати всю любов. Якщо ж бачить, що крім Нього хтось любить когось іншого, то — по словам Св. Якова — відчуває заздрість до тих сотворінь, що захопили серце, яке Він Сам бажає вповні посідати: Чи ви думаєте, що Писання надармо каже: «Сумує аж до заздрости дух, що пробуває в нас» (Як. 4,5).
Св. Єронім твердить, що «Ісус є заздрісним» 25). Ось тому Небесний Обручник хвалить ту душу, що ніби перепелиця проживає на самоті й тікає від світу: Прегарне твоє лице немов перепелиці (Піс. 1,9). Бог так поступає, бо не бажає, щоб світ забирав для себе частку тієї любови, що Він хоче вповні посідати. Ось тому хвалить свою обручницю, називаючи її «замкненим садом». Моя сестра обручниця це замкнений город (Піс. 4,12). Це город замкнений для земської любови.
Хіба ж Ісус не заслуговує на всю нашу любов? Св.Іван Золотоустий кличе: «Він віддав тобі все, не залишаючи нічого для Себе».
Він віддав тобі всю Свою кров І життя, тому вже не має нічого, що міг би дати.

ПОЧУВАННЯ І МОЛИТВА

Мій Боже, бачу, що бажаєш, щоб я вповні належав до Тебе. Я так часто проганяв Тебе зо своєї душі, а Ти все таки вертався до мене. Запануй у моїй душі, бо вповні віддаюся Тобі. Мій Ісусе, візьми мене і не дозволь, щоб на майбутнє хоча б хвилину проживав без твоєї любови. Ти хочеш мене, і я не бажаю нічого тільки Тебе. Ти хочеш моєї душі, тому моя душа не хоче нічого тільки Тебе. Ти любиш мене, і я люблю Тебе. Якщо ж любиш мене, то не дозволь, щоб я віддалився від Тебе.
Царице неба, покладаю на Тебе свою надію.


8-Е РОЗВАЖАННЯ ЛЮБОВ ЦЕ ДУХОВНІ В'ЯЗИ

Святий Дух, несотворенна Любов, це духовні в'язи, що нерозривно лучать Отця з предвічним Словом. Ці в'язи так само лучать душу з Богом. Св. Августин каже: «Любов це в'язи, що лучать душу з Богом» 27). Ось тому Св. Лаврентій Юстиніян радісно кличе: «Любове, твої в'язи такі сильні, що годні злучити Бога з нашими душами!». В'язи світу це в'язи смерти, а Божі в'язи це в'язи життя та спасіння. Сирах каже: Спасені Його в'язи (Сир. 6,31). Це правда, бо Божі в'язи при помочі любови лучать нас із Богом, що є правдивим і єдиним нашим життям.
Заки Христос народився, люди уникали Бога. Вони були прив'язані до землі, тому не хотіли лучитися з Творцем. Але Господь — як це прирік устами пророка Осії— притягнув нас до Себе в'язами любови: Адамовими в'язами, в'язами любови притягав Я їх до себе. (Ос. 11.4). Ці в'язи це Божі добродійства, просвічення, поклики до Його любови і обітниця неба. Між цими дарами Ісус Христос є найбільшим, особливо в жертві Розп'яття на хресті та в Пресвятій Євхаристії. Святий Дух це так само превеликий Божий дар.
Пророк Ісая кличе: Невольнице, дочко Сіону, скинь ланцюги зо своєї шиї! (Іс. 52,2). Подібно Бог промовляє до кожної душі: «Душе, ти сотворена для неба. Отож зірви земські кайдани і святою любов'ю злучися зо своїм Богом».
Св. Павло пише: Зодягніться любов'ю, бо вона є завершеним досконалости! (кол. 3,1,4). Любов це зв'язь, що лучить всі чесноти в одну гармонійну цілість і чинить душу досконалою. Ось тому Св. Августин слушно каже: «Люби і роби, що хочеш!» 29) Це правда, бо хто любить Бога, той не чинитиме Йому прикростей. Навпаки, буде завжди намагатися подобатися Йому.

ПОЧУВАННЯ І МОЛИТВА

Мій дорогий Ісусе, Ти дійсно заслуговуєш на мою любов, бо дуже дорого заплатив за неї. Я був би дуже невдячний, якщо б слабо любив Тебе або намагався ділити своє серце між Тебе і сотворіння. Таж Ти віддав життя і пролляв Свою Кров за мене!
Хочу від усього відв'язатися, щоб тільки Тебе одного любити. На жаль я за слабий, щоб виконати це бажання. Ти викликав його в моїй душі, тому поможи здійснити його.
Мій любий Ісусе, зрани моє бідне серце Своєю любов'ю, щоб я завжди тужив за Тобою і любив Тебе. Дай, щоб завжди шукав, бажав і знаходив Тебе в своїм житті.
Мій Ісусе, тільки Тебе і нічого іншого не бажаю. Дай, щоб під час туземного життя, і передовсім у хвилині смерти, я міг повторяти: «Ісусе, нічого іншого не бажаю за винятком Тебе одного».
Моя Мати Маріє, вчини, щоб від сьогодні я не бажав нічого крім і одного Бога.


9-Е РОЗВАЖАННЯ ЛЮБОВ ЦЕ НАЙБІЛЬШИЙ СКАРБ

Любов це той скарб, про який свята Євангелія отак висловлюється: «Треба все покинути, щоб здобути його!» Так треба чинити, бо любов повертає нас у Божих приятелів. Мудрець каже про неї: Це безконечно цінний скарб. Сталися учасниками Божої приязни ті, що використали його (Прем. 7,14).
Св, Августин кличе: «Чоловіче, пошукуєш за добрами? Шукай за Тим єдиним Добром, в якім є всі добра!» 30). Бог є цим Добром, але цього Добра не можемо знайти, якщо не зречемося земських речей. Св. Тереса пише: «Відв'яжи серце від сотворінь, і знайдеш Бога!»
Хто знайде Бога, той знайде все, чого міг би собі забажати. Псальмопівець кличе: Нехай Господь буде твоєю радістю, і Він виповнить усі бажання твого серця (Пс. 36,4). Людське серце завжди пошукує дібр, що вчинили б його щасливим. Проте якщо шукає їх між сотворіннями, то задоволення ніколи не знайде, хоча б не знати, скільки дібр призбирало. Коли ж уповні звернеться до Бога, то Він задовольнить усі його бажання.
Хіба хтось на землі був щасливіший аніж Святі? Чому? Тому, що пошукували і бажали тільки одного Бога. Якийсь князь вибрався на лови. В лісі стрінув пустельника. Спитався, що робив у тій пустельні. Пустельник відказав: «А що ти робиш тут, князю?» Князь відповів: «Шукаю за звіриною!». «А я», додав пустельник, «шукаю за Богом!».
Тиран поклав золото та жемчуги перед мучеником святим Климентом і заохочував його відректися Ісуса Христа. Святий мученик тільки зітхнув і промовив: «Яке нещастя! Як смієш прирівнювати Бога до купки болота?» 33). Блаженний, хто розуміє вартість Божої любови і намагається здобути її. Хто ж здобуде її, той добровільно зречеться всього, щоб за винятком Бога не мати нічого в світі. Св. Франциск Салесій каже: «Як хата займеться, то люди викидають усе крізь вікно». Божий слуга, отець Сенєрі Молодший, казав, що Божа любов це злодій, що обдирає нас з усіх земських почувань так, що душа кличе: «Мій Боже, хіба бажаю чогось іншого крім Тебе одного?» 35).

Почування і молитва

Мій Боже, колись я не бажав Тебе, а тільки пошукував себе самого і власних задоволень. Через те стільки разів покидав Тебе, своє найвище Добро. На щастя слова пророка Єремії потішають мене, бо він каже; «Господь ласкавий... для душі, що пошукує Його» (Плачі: 3,24). Він запевняє мене, що Ти добрий для тих, що шукають за Тобою.
Мій любий Господи, тепер бачу, як лихо я поступав, коли покидав Тебе. Всім серцем жалую за це, бо розумію, що Ти — мій безконечно цінний Скарб. Покидаю все, бо хочу тільки Тебе одного любити. Мій Боже, моя Любове, моє все, люблю Тебе, бажаю Тебе і зітхаю за Тобою.
Святий Душе, прийди до мене і Своїм святим вогнем знищ у мені всяке почування, що не подобається Тобі. Поможи мені вповні належати до Тебе. Нехай перемагаю все, щоб подобатися Тобі.
Моя заступнице і Мати Маріє, помагай мені своїми молитвами.


ЗАКІНЧЕННЯ
10-Е РОЗВАЖАННЯ ЗАСОБИ, ЩОБ ЛЮБИТИ БОГА І СТАТИ СВЯТИМ

Стане святим хто любить Бога. Св.Франциск Борхія твердить, що розважання впроваджує Божу любов до людського серця, а вмертвлення усуває з серця земські почування і чинить його здібним любити Бога 36). Що більше земських прив'язань у серці, то менше там місця для Божої любови. Многострадальний Йов каже: Де ж можна знайти мудрість? ,.. Чоловік не розуміє її вартости, і вона не знаходиться в країні тих, що розкішно проживають (Йов: 28, 12-13). Ось тому Святі щосили намагаються вмертвляти самолюбство і низькі пориви змислів. Щоправда, Святих не багато в світі. Проте слід проживати з нечисленими людьми, якщо бажаємо спастися зо Святими. Св.Іван Ліствичник пише: «Проживай із нечисленими, якщо бажаєш царювати з нечисленними!». А Св. Вернард додає: «Хто досконалий, той мусить бути особливий!». Мусить незвичайно проживати, хто бажає досконало жити.
Найперше мусить бажати святости, хто бажає стати святим. Тут потрібна ще інша річ, а саме: рішення цебто постанова. Є люди, яким не бракує бажань, але вони не хочуть узятися до праці. Св.Тереса каже: «Диявол не боїться нерішучих душ» 39). І додає: «Бог є приятелем великодушних душ».
Диявол намагається вмовити в деякі душі, що є гордим той, хто задумує вчинити щось велике для Бога. Це була б дійсна гордість, якщо б ми мріяли чинити це власними силами. Проте нема ніякої гордости, як рішаємося стати святими, довіряючи Богові та повторяючи зо Св. Павлом: Можу все в Тім, що скріпляє мене! (Фил. 4, 13).
Отож треба ободрювати себе, рішатися і братися до праці. Молитва годна все вчинити. Чого не годні виконати власними силами, то вчинемо з Божою поміччю, бо Бог обіцяв дати все. чого тільки попросимо в Нього. Просіть, чого хочете, і станеться вам! — каже Спаситель (ів. 15, 7).

ПОЧУКАННЯ І МОЛИТВА

Мій дорогий Спасителю, Ти бажаєш моєї любови і велиш всім серцем любити Тебе. Так, мій Ісусе, хочу всім серцем любити Тебе. Мій Боже, довіряючи Твоєму милосердю, скажу Тобі, що мої минулі гріхи не лякають мене, бо ненавиджу їх більше ніж всяке інше зло. Ти ж забуваєш зневаги, коли душа щиро кається і любить Тебе. З Твоєю поміччю сподіюся любити Тебе більше ніж інші, бо сильніше зневажив Тебе.
Мій Господи, Ти хочеш, щоб я був святим, і я так само бажаю стати святим, щоб подобатися Тобі. Безконечна Доброто, люблю Тебе ї тому вповні віддаюся Тобі. Відтепер будеш моїм єдиним добром і предметом любови. Моя Любове, прийми мене, вчини, щоб вповні належав до Тебе і вже ніколи не чинив Тобі прикрости. Дай, щоб я трудився для Тебе, як Ти трудився для мене під час Свого земського життя.
Маріє, прелюба Обручнице Святого Духа, виєднай мені любов і вірність Богові.

Святий Альфонс Лігуорі

Бібліотека » Духовність » Молитви, духовні практики » ДЕВ'ЯТНИЦЯ ДО СВЯТОГО ДУХА
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика