Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Духовність » Молитви, духовні практики » Хресна Дорога із розважаннями (Розважання Хресної Дороги на Великий Піст)
Хресна Дорога із розважаннями
Дата: Понеділок, 15.02.2010, 10:48 | Повідомлення # 1
Вступна молитва

Хресна Дорога – це дорога всіх людей, але передусім людей хворих, яким дуже важко нести свій хрест. Тільки допомога Бога, який став нашим братом, як людина, і перший ніс хрест із любові до нас, може полегшити нам терпіти з Ним і для Нього.

Всемогутній і вічний Боже, Ти дав людям за взірець Христа, Свого Сина, нашого Спасителя, який став людиною і принизився аж до хресної смерти. Вчини, аби ми у хвилини важких життєвих терпінь випробувань внутрішньо брали участь у Його спасенній Муці і доступили слави Воскресіння. Через Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.

СТАЦІЯ І

Ісуса засуджують на смерть

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Ісусе, Ти став перед судом людини, Хоч Ти є Предвічний Бог – сама правда.

Ти вмів говорити, як ніхто з людей, але не скористався силою слова. Ти, Слово Боже і відвічна Мудрість, промовив до всіх найпереконливішою мовою – терпінням. Ти хотів нас, вразливих на справедливість і кривду, навчити глибини мовчання.

Ми є найближче до Тебе, якщо в терпінні вміємо мовчати. Царство Боже будується у тиші. Мій Спасителю, Ти стояв перед Пилатом і мовчав.

Стань при мені, коли прийдуть тяжкі дні випробувань і терпінь. Хорони мене від бунту, жалю, замкнутості серця. Дай мені Твого Духа.

Будь зі мною, Христе, засуджений і терплячий. Вірю, що у час випробувань мені допоможе Твоя Всемогуча Божа рука.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”,

“О Маріє, тебе прошу,

Хай Ісуса рани ношу

В своїм серці і душі”.

“Претерпівий за нас страсти, Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас”.

СТАЦІЯ ІІ
Ісус Христос бере на Свої рамена хрест

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Мій Ісусе, хрест, який поклали на Твої плечі, був Твоїм хрестом. Поклали його люди, але дав його Отець Небесний. Ти любив той незвичайний дар – символ справжньої любови. Ти заслужив у Отця на велике довір’я, і Він нагородив Тебе хрестом відкуплення.

Ти також маєш до мене довір’я, якщо ділишся зі мною терпінням – Своїм хрестом. Я є часткою Твого Містичного Тіла.

У це важко повірити, але мірилом Твоєї вибраності є терпіння.

Мій хрест є виключно моїм хрестом, який вибрав для мене Отець, а поклала Твоя Христова терпляча, а отже вирозуміла рука. Будь зі мною, щоб я витривав у любові до кінця під його тягарем.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ ІІІ
Ісус Христос перший раз падає під тягарем хреста

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Спасителю, Ти впав на каміння. Пригнічений не стільки тягарем хреста, скільки тягарем зла. Яким же Ти був знесиленим!

Ісусе, Ти знаєш мої упадки.

Як у кольоровому калейдоскопі, пропливають: сумніви, відступництва, відречення, зради, брак любови. Ти все це знаєш, Ти бачиш мене наскрізь.

Ти, котрий падаєш на землю, – був і є моєю силою до підняття.

Ти знаєш, як важко людині піднестися до нового життя.

Твій погляд, повний муки, іде за мною, переслідує мене. Твоя ласка – палюча, невідступна.

Бачу, скільки Ти зусиль докладаєш, щоб я сьогодні міг постійно, знову і знову вертатися до Тебе. Ісусе терплячий. У Тобі вся моя надія і сила.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ ІV
Ісус зустрічає Свою многостраждальну Матір

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

На Твоїй Хресній Дорозі перед Тобою стала Твоя Мати. Що відчуло тоді Твоє Серце? Адже мав таке вразливе Серце, Спасителю.

Ти плакав так звичайно, по-людськи над Єрусалимом, над гробом Лазаря-приятеля.

Твоя любов була такою сильною навіть у ті тяжкі дні. Ти назвав їх – “Це моя година”. Ти не боявся завдати болю Матері. Її терпіння було Твоїм. Ти брав на свої плечі не лише біль Матері, але біль усього світу – і мій також.

Нині, Ісусе, Ти стоїш біля мене і разом із терпінням даєш мені Себе. Ти вирізьблюєш Свій образ у моєму серці.

Шукаю і віднаходжу Твій погляд, як колись Пречиста Мати – Марія.

Мене підтримує Твоя велика любов. Вона наказує мені довіряти великим, хоча й таким таємничим Твоїм планам щодо мене.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ V
Симеон з Киренеї допомагає Ісусові нести хрест

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Тяжким є хрест світу. Терпіння завжди є тягарем, який забирає останні сили.

Киренейчик змушений нести хрест – допомагає.

Чи справді Ти не міг донести хреста на Голгофту?

Ти був всемогутнім, навіть і тоді, коли ніс хрест на Голгофту. Однак, незважаючи на це, людська допомога виявилася необхідною.

Моя участь у терпінні є найпрямішою дорогою до Тебе. Коли ми беремо Твій хрест із любов’ю, це розв’язує важку проблему терпіння.

Ти ніс свій хрест величчю своєї любови. Сьогодні Ти також, як колись із Киренейчиком, ділишся зі мною Своїм хрестом, бо любиш мене.

Ти так близько у моїй самотності! Ти найліпше розумієш мене, коли люди не розуміють. Ти чекаєш, коли моє серце почне битися для Тебе.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ VI
Вероніка обтирає Ісусові обличчя

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Твоя ласка така різна: вона нагинає, підносить, пориває, стишує.

Такою ласкою, наче вогонь, палючою, Ти запалив серце Вероніки. Вона пробилася крізь юрбу, щоб обтерти Твоє Боже, понівечене, обпльоване Лице. Вона була відважною жінкою.

Ти і від мене жадаєш відваги. Відваги довготривалої, на кожен день. Справжня відвага є терпеливою. Тоді ми все розв’яжемо з любов’ю.

Поняття часу є людською річчю. Вчини, Господи, щоб дні, які відділяють мене від Тебе, стали “моєю годиною” – нехай вони будуть наповнені Тобою, як серце Вероніки.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ VII
Ісус Христос падає вдруге під тягарем хреста

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Ти лежиш на дорозі лицем у поросі і бруді. Безсилий, зламаний болем. Мовчиш, а міг же силою Слова Божого кинути на коліна бездушну юрбу.

Так дуже ранять нас гострі, шорсткі слова. Обурює кожна несправедливість. В ту мить ми забуваємо, що завжди належимо до Тебе. Ми є членами Твого Містичного Тіла, Голови, укоронованої терням.

Ти обрав тяжкий вид смерті, який упокорює, щоб промовити до нас найбільшою любов’ю. Наша любов є надто легка. Ми хочемо перебувати з Тобою, але з тим Ісусом, прославленим, з гори Тавор, але боїмося бути при Тобі, коли Ти принижений.

Ісусе, будь зі мною. Нехай Твоя сила скріплює у часі мого терпіння.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ VIII
Ісус утішає плачучих невіст

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Жінки оточили Тебе. Жаліють Тебе. Ти даєш їм, на перший погляд, жорстку відповідь: “Над собою плачте, а не наді Мною”.

Сьогодні ми розуміємо Тебе, о Христе.

Жалість – то не любов, а любов – це не слова.

Пустота наших слів вражає. Тому ми мусимо взяти щось від Твоєї Муки, щось від Вероніки і щось від принишклого Киренейчика.

Потрібно заглибитися у себе. Там ми відшукаємо Тебе через участь у нашому хресті, який є завжди Твоїм хрестом.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ ІХ
Ісус падає втретє під хрестом

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Ти не втримався на зболілих ногах, лежиш, придавлений хрестом. Тобі відомий кожен різновид болю.

Ти бажаєш, щоб я завжди був сильним, але хочеш, щоб я пізнав свою слабість.

Проте Ти вимагаєш, щоб я підвівся з упадку. Ти впав, щоб мені вислужити силу підняття, неустанного починання спочатку.

Як же Тобі не довіряти, Господи!

І все-таки, незважаючи на все: як це важко для мене – довіряти!

Навіщо слова – Ти й так усе знаєш. Я весь перед Тобою. Увійди в закутки і щілини моєї душі і серця. Захищай її від сумнівів і вагань. А коли вони надійдуть – нині вже прошу: дозволь мені підвестися Твоєю силою.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ Х
З Ісуса здирають одіж

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Ісусе, у тебе відібрали все: свободу, можливість діяти, приятелів. А зараз здирають присохлу до зраненого тіла одіж. Ти й цього собі не залишаєш. Забирають хітон – подарунок Твоєї Матері.

Обнажений Бог стікає кров’ю.

Моє тіло знищене хворобою, спалене гарячкою, понівечене стражданням, тривалими роками праці, безвладне, вимагає людської допомоги. Воно, як і Тіло Христа, є обнажене. Розумію нині, скільки це коштує. Вслухаюся в те, що Ти мусив пережити на Голгофті. Дозволь, нехай спільне терпіння – Твоє велике і моє маленьке – виєднає всім людям силу витривання у доброму до кінця.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ ХІ
Ісуса прибивають до хреста

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Досі, мій Спасителю, Ти ще міг рухатися. Тепер Тебе розкладають на дереві хреста, прибивають, роблять нерухомим.

Божі долоні, прибиті до хреста, вже не можуть відповідно діяти. Ти повис між небом і землею. Твоя Кров спливає і всякає в землю, зрошує і відроджує світ, спасає людей.

У Твоєму великому болю маліють всі мої терпіння. Мої гріхи, провини згладжує Твоя Божа Мука. Усе затихає у мені, коли бачу Тебе на хресному дереві.

Коли я єднаюся з Тобою – мої сірі, безнадійні дні набирають вартості.

Вони також мають взяти участь у Твоїх терпіннях і принести хоч маленьку користь у Твоїй великій справі відкуплення людського роду.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ ХІІ
Ісус Христос умирає на хресті

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Ісусе, Ти помираєш… “Отче, в руки Твої віддаю духа Мого”.

Смерть народжує нас для нового життя. Вона є переходом до дому Отця Небесного. Уже сьогодні, Господи, віддаю Тобі ту найважливішу хвилину мого життя – годину моєї смерті.

Під хрестом стоїть Твоя Пресвята Мати. Ти обіймаєш її постать останнім поглядом. Ти поручаєш Її Св. Йоанові, кажучи: “Сину, ось Мати твоя”.

Ти бачиш і нас; зауважуєш і мене особисто. Ти знав, що в кожному болю найпотрібнішою є мати.

Саме під хрестом Марія стала матір’ю всіх людей. Кожне народження мусить бути болісним. Як найчистіша з усіх людей на землі, вона породила свого Сина беж жодного болю. Але стоячи під хрестом свого Сина, – вона породила нас до нового життя, життя ласки, у невимовних болях і муках.

З мого страждання також народиться нове життя. У майбутньому, коли стану перед Тобою, побачу тих, для яких моя неміч була силою, а мій біль – ласкою.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ ХІІІ

Ісуса знімають із хреста

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

“Звершилося…” Ти врятував світ. Твоє змучене тіло знімають.

Хрест порожній. Ти виконав великий задум Твого Отця. “Немає більшої любові, як життя своє віддати за своїх приятелів…”

Моє життя із Твоїм тісно пов’язане. Ти купив мене Своєю Кров’ю. Ти – моя Дорога, Правда і Життя. Колись і в мене Ти забереш хрест.

А поки що, Христе, коли я є підвладний смерті, навчи мене виконувати Твою святу волю.

Кожна людина іде своєю дорогою, призначеною Небесним Отцем. Ти знаєш мою непостійність. Вчини, щоб усе моє життя було Твоїм і щоб я у всьому довіряв тільки Тобі.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

СТАЦІЯ ХІV
Ісуса вкладають до гробу

“Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи”.

Поховали Тебе, Христе, у гробі. Від народження аж до смерті ти живеш як людина.

Ми віримо, що Твоє Воскресіння є прообразом нашого воскресіння.

Кожен день на землі наближає мене до Тебе, до Твоєї любові.

Я розумію, мій Ісусе, що страждання не є карою, а Твоєю ласкою. Воно має приготувати мене до зустрічі з Тобою. Ти відкрив мені цю велику правду. Я, Господи, з Твого виноградника.

Ти знаєш труди людського життя.

Прошу Тебе, Сину Божий і Сину Людський, будь зі мною у моїй дорозі до Бога. Віддаю себе цілого у твої Руки, бо Ти найліпше розумієш терпіння, болі світу і мій особистий біль. Христе, Ти є початком і кінцем усього.

“Отче наш…”, “Богородице Діво…”, “О Маріє, тебе прошу …”,

“Претерпівий за нас страсти…”

Кінцева молитва

Мати наша наймиліша! Ти завжди біля нас, а особливо, коли нам тяжко. Ти стоїш під нашим хрестом у муках кожного дня. Ти не покидаєш нас, коли вже затьмарюється наш зір, і не перестаєш чувати при нас на порозі нового життя, а показуєш благословенний Плід лона Твого – Ісуса.

Ти Мати Божа і Мати наша. Куди ж ми підемо, як не до Тебе, котра стала нашою Матір’ю саме на Голгофті? Тому на хресній дорозі нашого життя ми прагнемо бути біля Тебе, відчувати Твою присутність і віддатися під Твій провід і опіку. Прагнемо йти за Тобою, бо Ти є Матір’ю Ісуса і Престолом Мудрості, Дівою второпною, помічницею християн. Ти є Посередницею всіх ласк і Причиною нашої радості.

Дякуємо Тобі за Твого Сина, за Його Муку, Тіло і Кров, які Він узяв від Тебе, щоб нас спасти. Поручаємося Тобі з повним довір’ям. Віддаємося у Твої Материнські Руки і прагнемо залишитися в них навіки. Амінь.



Дев'ятниця до Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа

Молимося за ласку витривання у св. Католицькій вірі, за Боже благословення для священиків і вірних наших парафій.

Христос воскресе із мертвих, смертію смерть поправ, і сущим во гробіх живот даровав (3 р.)

Да воскреснет Бог, і да розточатся врази Єго, і да біжат от лица Єго, ненавидящії Єго.

Христос воскресе із мертвих, смертію смерть поправ, і сущим во гробіx живот даровав.

Яко іщезаєт дим, да іщезнут, яко таєт воск от лица огня.

Христос воскресе із мертвих, смертію смерть поправ, і сущим во гробіx живот даровав.

Так да погибнут грішници от лица Божія, а праведници да возвеселятся.

Христос воскресе із мертвих, смертію смерть поправ, і сущим во гробіx живот даровав.

Сей день, єгоже сотвори Господь, возрадуємся і возвеселимся в онь.

Христос воскресе із мертвих, смертію смерть поправ, і сущим во гробіx живот даровав.

Слава Отцю і Сину і Св. Духу і нині і присно і во віки віков. Амінь.

Христос воскресе із мертвих, смертію смерть поправ, і сущим во гробіx живот даровав.

Отче наш…

Богородице Діво…

Квітна неділя

"На престолі на небеси, на жребяти на землі носимий,
Христе Боже, Ангелов хваленіє, і дітей воспіваніє
пріял єси зовущих ти: благословен єси грядий Адама воззвати."
(Кондак Квітної неділі).

Божу місію на землі Господь наш Ісус Христос завершив двома величними актами, якими є воскресення Лазаря і тріумфальний в'їзд до Єрусалима. Ці дві події, свідками яких було багато людей, переконливо свідчили про Христове месіанське післанництво та Його божественність. Тріумф тих двох світлих подій відчинив також браму до останнього акту драми Христового життя — Його мук і смерті.

Від перших віків християнства Східна Церква святкує пам'ять Христового в'їзду до Єрусалима в неділю перед Його світлим Воскресенням. Квітна неділя з давніх-давен вважалася великим Господським празником і належить до 12 найбільших празників нашого церковного року. Вона має також деякі особливі звичаї, яких не мають інші празники.

Для кращого розуміння цього празника глянемо на його історію, духовне значення та звичаї, пов'язані з ним.


ІСТОРІЯ СВЯТКУВАННЯ КВІТНОЇ НЕДІЛІ

Празник торжественного в'їзду Ісуса Христа до Єрусалима належить до найдавніших празників у Східній Церкві. Свідчення про його святкування сягають III століття.

З того часу маємо проповідь на Квітну неділю єпископа Методія Патарського († к. 300). Святкування цього празника почалося в Єрусалимі і невдовзі стало празником усієї Східної Церкви.

Сильвія Аквітанська у щоденнику свого паломництва святими місцями детально описує, як відбувався цей празник у Єрусалимі в IV столітті. Там читаємо, що вірні Єрусалима щорічно намагалися наново переживати подію Христового в'їзду до Єрусалима так, як вона відбулася перший раз. У Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу, вірні збиралися близько першої години пополудні на Оливній Горі коло церкви Христового Вознесення. Сюди приходив єпископ з дияконами, і коли збирався народ, співали різні гімни і псалми та читали зі святого Євангелія про подію Христового в'їзду до Єрусалима. Через яких дві години, коли вже всі зійшлися, починався величавий похід-процесія в сторону Єрусалима. Під час процесії і старші, й діти, несучи пальмові чи оливкові галузки співали гімни і псалми, що закінчувалися окликами: "Благословен, хто йде в ім'я Господнє". Авторка опису завважує, що всі, навіть маленькі діти на руках своїх батьків, мали в руках пальмові чи оливкові гілки. Похід замикав єпископ із своїми помічниками. І він, подібно як Христос, їхав на осляті. Процесія ішла через місто аж до храму Божого Гробу. Торжество закінчувалося відправою вечірні.

Про святкування Христового входу до Єрусалима в неділю перед Великоднем маємо багато свідчень з наступних віків. Святий Епіфаній Кипрський († 403) залишив дві проповіді на празник Квітної неділі. Святий Єфрем Сирин († 373) присвятив цьому празникові окремий гімн. Про це свято говорить Кирило Олександрійський († 386) і царгородський патріярх Прокл († 446). Анастасій Синаїт (VII ст. ), монах синайської обителі й богослов Східної Церкви, перший завважує, що празником Квітної неділі закінчується свята Чотиридесятниця.

У VII сторіччі різні церковні письменники, наприклад, Андрій Критський, Косма Маюмський, Йоан Дамаскин, Теодор і Йосиф Студити, уклали стихири й канони на цей празник. Квітна неділя, хоча належить до великих Господських празників, не має ані передані попразденства в церковній службі, бо її святкують у часі посту.

У VI-VII століттях цей празник перейшов до Західної Церкви під назвою Пальмової неділі. У цей день на Заході практикували організовувати процесії з пальмовими віттями. Посвячені пальми зберігають аж до Попільної середи наступного року. Тоді їх спалюють і попелом посипають в середу голови на знак покути.


ЗВИЧАЇ КВІТНОЇ НЕДІЛІ

Квітна неділя в наших богослужбових книгах має такі назви: "неділя Ваїй", Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія", а в народі ще: "неділя Шуткова, Вербна чи Вербниця". Усі ті назви пов'язані із звичаєм благословляти й роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються.

У жидів і давніх римлян пальмова гілка була символом перемоги. Тому її несли в руках під час переможного походу. На людних ігрищах переможців також нагороджували пальмою, як символом перемоги. У Новому Завіті пальмова галузка стала символом мучеництва. У катакомбах ставили пальму на гробах мучеників як символ тріумфу мученика. Оливкова галузка є символом миру. У нашому требнику, у молитві на благословення лози, вербна галузка зветься також символом воскресення.

У грецькій мові пальмові галузки звуться "баія", по-церковно-слов'янському "ваія", а звідси й назва неділі Ваїй.

Не можна точно сказати, коли прийшов звичай благословляти в церкві віття пальми, оливки чи іншого дерева. Здається, що благословення галузок уже було в практиці десь у VII ст., хоч сам обряд благословення з'являється в літургійних пам'ятках щойно в IX столітті.

Благословення ваїй за приписами нашого обряду буває у Квітну неділю під час утрені після Євангелія на 50 псалмі. На Східній Україні був також звичай у містах благословляти й роздавати лозу в суботу ввечері, а по селах — у Квітну неділю вранці. Там разом з лозою вірні діставали також свічечку як символ воскресення.

З посвяченою лозою в нашого народу пов'язані різні дії, деколи навіть забобонні. Посвяченої лози ніхто не нищив. Її ставили вдома за ікони або садили на городі. Нею благословляли худобу, коли перший раз виганяли на поле пасти. З посвяченою вербою господар обходив своє обійстя, щоб відігнати нечисту силу. Деякі навіть проковтували пуп'янки лози, "щоб горло не боліло". Подекуди посвячену лозу давали померлим до рук, щоб при загальному воскресенні вони йшли назустріч Христові із символом перемоги. При виході з церкви у Квітну неділю люди легко вдаряли один одного по рамені лозою кажучи: "Не я б'ю, лоза б'є, за тиждень буде Великдень". Так пригадували собі, що за кілька днів буде празник Пасхи.

За прикладом єрусалимської Церкви і в Греції у ІХ-Х віках у Квітну неділю в часі процесії з ваями вулицями Царгорода патріарх їхав на осляті.

ДУХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ КВІТНОЇ НЕДІЛІ

Жидівський народ хотів бачити свого Месію в силі і славі. Тож Ісус Христос воскресенням Лазаря і своїм тріумфальним в'їздом до Єрусалима довів свою силу і славу. Прилюдно показав, що Він не тільки пан живої й мертвої природи, але й пан людських сердець. Такого тріумфального походу Єрусалим уже давно не бачив. Це підкреслює святий євангелист Матей: "І коли Він увійшов у Єрусалим, заметушилося усе місто, питаючи: "Хто це такий?" Народ же казав: "Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї" (21, 10-11).

Христова слава тривала коротко, бо за ним, наче тінь, уже йшла зрада Юди, зрада народу, ішла тінь осуду жидівською старшиною, тінь мук, хресної дороги і розп'яття. Ті самі, що сьогодні вигукують: "Осанна", — за кілька днів кричатимуть: "Розпни".

Квітна неділя показує нам нестійкість людської слави та марність земного щастя. Радість і смуток на землі — це дві нерозлучні сестри. Тож, коли хочемо колись тріумфувати з Христом у небі, мусимо спочатку тут, на землі, прожити з Ним страсний тиждень і Голготу. А щойно тоді зможемо, як Він, увійти туди, де вічний тріумф, радість і воскресення.

За матеріалами книжки:
о. Юліан Катрій, ЧСВВ. Пізнай свій обряд. — Львів: Свічадо, 2004. — 472 с.



Вервиця до Божого Милосердя

Отче наш.., Богородице Діво.., Слава Отцю.., Вірую…

На великих зернятках (5 разів):

Отче Предвічний, Отче Милосердний, жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество Найдорожчого Сина Твого, а нашого Господа Ісуса Христа, для перепрошення за гріхи наші й гріхи цілого світу.

На малих зернятках:

Задля болючих Його терпінь май Милосердя над нами і над цілим світом.

На закінчення:

Святий Боже, Святий кріпкий, Святий безсмертний, помилуй нас і цілий світ (3 рази).

О найдорожчі Кров і Вода, що витекли як милосердя із Серця Ісуса, уповаю на Вас.

http://www.saintjosaphat.org.ua/

Бібліотека » Духовність » Молитви, духовні практики » Хресна Дорога із розважаннями (Розважання Хресної Дороги на Великий Піст)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика