Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 2«12
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Святі і Блаженні » ПРАВДИВІ ІСТОРІЇ ПРО СВЯТУ МАРІЮ ҐОРЕТТІ (ВІНЦЕНЦ РЮФ)
ПРАВДИВІ ІСТОРІЇ ПРО СВЯТУ МАРІЮ ҐОРЕТТІ
Дата: Четвер, 10.07.2014, 08:41 | Повідомлення # 1
ПЕРЕДМОВА   Достойні брати! Дорогі сини та дочки! Через ласкаве Боже Провидіння цього променистого літнього вечора простій дитині народу випала найвища честь - її проголошено Святою. Так забажали ви, перш ніж ми це призначили. При такому великому напливі вірних, якого ми ще ніколи не бачили на інших канонізаціях, немов осліплюючим блиском та запашним запахом цієї лілеї, яку ми з радістю щойно зачислили до лику Святих: маленька мучениця чистоти Марія Ґоретті. Чому, любі сини та дочки, ви поспішили сюди? Чому до сліз зворушені, коли чуєте та читаєте розповідь про її коротке життя, яке, через скромність та насильницьку смерть, настільки подібне до простих оповідань із Єван­гелії? Чому Марія Ґоретті так швидко завоювала ваші серця, стала вашою улюбленицею?" Таке вже бувало, коли Папа Пій XII у захопленні го­ворив поетично піднесеною мовою. Але ще ніколи не чули, щоб він промовляв з таким ентузіазмом. І справді відчувалось, що це "його" Свята. Його по­передник вбачав у ній "зірку свого понтифікату", "маленьку квітку з Лізьє", св. Терезу від Дитятка Ісус. Цього вечора, 24 червня 1950 р., через півроку після ювілейного 1950 р., кожен із 300 000 присутніх вірив, що це була "найдивовижніша та найбільш вражаюча канонізація цього століття". Чому ж, однак, за планами Божого Провидіння, ма­ленька польова квітка із Конча так високо піднесена, мов ливанський кедр? У наш час недооцінення дівочої чистоти, ба, навіть зневаження цноти і взагалі тотальної сексуалізації, ан­гельською трубою гучно гримить: "Бог бажає чистоти! Цнота приносить правдиву свободу. Вона дає здоров'я, красу та молодість, а з тим - радість життя. Цнота має переможну силу. Перед нею мусить схилитися навіть грішник". Певно любов є Царицею християнських чеснот, а чистота - її улюблена неоціненна дочка, бо люди намагаються упо­дібнитись нею до Бога та шукають зцілення життя. У ній - правдива "свобода людини-християнина"; чистотою він може протистояти демонії інстинктивних сил і для удосконалення свого "Я", обожествления своєї душі та тіла, храму Божого, на все зважуватись, все зносити і всім жертвувати. Ось так ця скромна селянська дитина, яка не вміла ні читати, ні писати, але навчилася багато важливого, стала відомою на весь світ, навіть про це не підозрюючи і не ба­жаючи цього. "Бог у кожний час дає людям знак тривоги, який повинен вказувати на особливі правди та вимоги волі Божої, рівно ж як і на особливі чесноти, які у цей час найбільш піддані небезпеці. її свідчення з'являється впродовж історії Церкви як плідне насіння для християн. Воно прокидається у серцях. Лише за такої умови можна подолати панування безбожного духа" (Г. Чоль). Таким тривожним знаком для нашого часу є також маленька мучениця з Неттуно. Щоби змогти написати її історію, я мусив взяти на себе багато клопотів, мусив часто вести розмови із членами ЇЇ родини та з тими, хто знав Марію. Мусив ґрунтовно простудіювати всі писання та книги, перш за все італійські видання, акти беатифікаційного процесу. Одне прислів'я каже: "Якщо ти дійсно хочеш зрозуміти поета, ти мусиш увійти у його країну". Це стосується також біографії героїв. Життя загоряється тільки від життя. У всіх німецькомовних біографіях автори заповнювали числені історичні прогалини за допомогою своєї фантазії. Однак у цій книзі подається біографія цієї Святої як­найточніше. Не змінено правдивого обличчя та образу цієї дівчинки; кожне слово історично правдиве та документально підтверджене; ніщо не взяте із ненадійних джерел. Автор
Дата: Четвер, 10.07.2014, 08:47 | Повідомлення # 6
Святійші Отці Павло VI та Іван Павло II
і мучениця чистоти
 
14 вересня 1969 року Леттуно
відвідав Папа Павло VI і довгий час клячав біля релікварія св.. Марії Ґоретті,
щоб вша­нувати її та вимолити заступництва. Він виголо­сив також промову до
зібраного народу, під час якої торкнувся такої теми, як хвиля сексуальної розпущеності,що нині занапащує багато молодих душ. Свя­тійший Отець закликав молодь мужньо
виступати проти небезпек.
У своїй промові Папа, зокрема, сказав: "Чисьогодні ще говорять про чистоту? Про спосіб життя, гідний поваги? Чи ще щось
знають про те, що вимагає ця чеснота, що вона приносить з собою? Чи є якась
недовіра, а  також сміх та підсміхання,коли говорять про ці чесноти? Цнота не є жодною модною чеснотою! Хоча пороки
були завжди, але сьогодні є особливий намір зневажити цю чесноту, сьогодні
певною мірою ця протилежність є темою вступів та проведення видовищ. Якими ж
стануть наші молоді люди, наші діті, особливо дівчата, які постійно перебувають
під цим тиском? Сьогодні ми з шанобливістю думаємо про історію нашої героїні.
Кривавий свідок немовби промовляє до нас: цінність християнської чесноти така
велика, така зобов'язувальна, що вона є більш цінною, ніж твоє життя. Чистота -
не тільки частина нашого буття,
 але безпосередньо стосується нашого буття, вона -життєво важлива цінність.
Чистота вносить гармонію між тілом та душею, про якуми мусимо дбати. Як це зробила Марія Ґоретті? Слабкість цієї дівчинки перемогла
силу. Якщо ми входимо у цю святиню, аби вшанувати Марію Ґоретті, то подумаймо
про цю перемогу християнської мужності.

Нехай усе більше розквітає християнська чистота! Мизапевняємо: і сьогодні можливо жити у чистоті. Чистота та мужність пов'язані
між собою! Однак у мужності потрібно вправлятись! Особиста воля є необхідною!
Без умертвлення це неможливо. Ми хочемо бути сильними, якщо знущання та
глузування інших заплутує нас!

Не підімо ж звідси, не давши обіцянки перед могилоюцієї Святої дівчинки, яка пожертвувала свою кров, жити - як вона,
по-християнськи, чисто та мужньо!"

Через 10 років, 1 вересня 1979 року Папа Іван Павло II
відвідав святиню Марії Ґоретті у Неттуно. На зустрічі з прочанами виголосив
промову:
"Неподалік звідусіль 5 липня 1902 року розігралсядрама її вбивства і, водночас, славного мучеництва. Ось ми стоїмо перед
церквою, яка посвячена їй. Тут спочи­вають тлінні останки Святої. Отож
зупинімось на мить у тихому розважанні. Марія Ґоретті, дівчинка заледве 12
років, зберегла чистоту перед цим світом, як пише св. Яків, ціною власного
життя. Вона воліла вмерти, ніж образити Бога.

"Ні! - відповіла своєму вбивці, - це гріх! Бог нехоче цього! Ти потрапиш до пекла!"
На жаль, її віра не опам'ятала хлопця, але, дякуючи їїпрощенню та заступництву, він пізніше покаявся та навернувся. ОднакМарія померла як мучениця чистоти.
Мужність діви, - говорив Папа Пій XII, - муж­ність мучениці, яка поставиласвою юність у ще сильніше та сяюче світло. Мужність, яка одночасно є захис­том
та плодом незайманості"
 (Discorsi е Radiomessaggi, IX, S.46).
Марія Ґоретті, сяючи у духовній красі і вічномублаженстві, закликає нас до міцної віри в Слово Боже - єдине джерело Правди,
закликає бути сильними перед переслідуваннями та спокусами світу.

Культура, яка свідомо заперечує все надприродне,створює агностичне та новопоганське суспільство, незва­жаючи на гідні похвали
зусилля поважних осіб, які піклуються за долю людства.

Християнин знаходиться сьогодні у постійній бо­ротьбі.Він стає "знаком протиріччя" через рішення, які мусить прийняти.
Перш за все вас, молодь та діти, я застерігаю: поди­вітьсяна Марію Ґоретті! Не дайте звести себе оманливій атмосфері податливого
суспільства, яке оголошує все дозволеним. Наслідуйте Марію Ґоретті! Любіть, живіть,
захищайте з радістю та мужністю вашу чистоту! Не бійтеся нести вашу променисту
силу у сучасне суспільство як смолоскип світла та ідеалів!"

27 вересня 1986 року Папа відвідав Массіміну, парафію
у передмісті Рима, куди також з нагоди місій для молоді був привезений
релікварій святої Марії Ґоретті. Святійший отець зазначив:
"...Марія Ґоретті любила чистоту, бо Христос любить чистоту. Вона не хотілавчинити гріха проти істоти, навіть ціною власного життя, бо не бажала ображати
Ісуса. Коли віддала своє життя заради чис­тоти, віддала його, отже, за Христа.

МаріяҐоретті є, як і всі мучениці, мученицею за Христа. Вона довела свою героїчну
любов до Ісуса.

Моя любамолоде, звертаюся до вас в особливий спосіб: яке чудесне запрошення сходить до
вас від вашої молодшої сестри! Яку людську велич показує вам вона - ніжна,
проста дівчинка з народу! І все ж, яка мудрість та яке світло у її свідченні!

МаріяҐоретті своїм життям та смертю дозволяє нам зробити видимим ідеал, надзвичайні
чари якого ми всі мусимо відчути. Бо вона дає нам приклад того, як глибоко
цінувати власну ідентичність як охрещених і як включити догляд за власною
гідністю у процес людського формування.

Ця гідність,для якої цнота є першочерговим вира­женням, властива нам не тільки як
християнам, але як людям. Сьогодні ми дуже стурбовані тим, аби захистити нашу
особисту гідність та свободу як наші невід'ємні права. Але чи завжди ми робимо
це по-справжньому?

Чи дійснонам зрозуміло, що цнота повинна бути захищена, якщо мова йде про захист нашої
людської гід­ності? Чи ми також твердо переконані, що гріх нечистоти є
порушенням людської гідності, оскверненням життя, підробкою любові?..

МаріяҐоретті пожертвувала своїм тілесним життям, бо не хотіла заплямувати його
гріхом, не хотіла вчинити гріха проти свого тіла! Вона збагнула, - і це її
наука для нас, - що справжнє зло для тіла не стільки страждання (вона змогла
прийняти смерть), а добровільний учинок г гріх, - якого допускаються проти
тіла, проти сенсу життя та продовження життя.

Нашесуспільство мусить заново отримати ту чесноту, за яку Марія Ґоретті віддала
своє життя, воно мусить знову віднайти притягувальну силу та чари цієї чесноти.

Зберегтицноту тяжко, але необхідно. І якщо ми не визнаватимемо всю її духовну красу, то
навряд чи будемо підняті до боротьби, аби досягнути цю чесноту.

Завоюванняцноти вимагає мужнього та тривалого напруження волі. Вона посилюється через
Божу ласку, яка зцілює її природу від поганих нахилів та спрямовує на добро.

Нехай длявас, люба молоде, цнота стане основою бла­городної та великодушної боротьби,
метою якої будуть не найкращі показники, а набагато більше - розвиток моральної
сили та гідність особи.

Молодалюдина, яка кориться чуттєвим утіхам, не може правильно підготуватися до цієї
боротьби, а також не може переможно її витримати.

Нехай цеблагородне змагання запалить ваші серця натхненням! У ваше життя прийде
набагато більша ясність та радість. Ви будете ставитися із більшою довірою й
відповідальністю до важкої боротьби, що очікує вас у процесі формування вашого
майбутнього!

Плід цноти -внутрішня гармонія особи та здатність до великодушної та самовідданої любові у
свободі духа ш живій чутливості до цінності Божих і надприродних дібр.

Нехайреліквії св. Марії Ґоретті надихають вас, дорога молоде, нехай вони стануть
знаком надії! На що б ви завтра не зважилися - шлюб, священство чи життя у Чині - маленька Свята із Неттуно буде длявас усіх Наукою та заохоченням. Можна жити у чистоті по-різному,зваживши на покликання, яке отримуємо від Бога. Важливе у тому те, щоб
зрозуміти, який вид чистоти очікує Бог у нашому житті, і залишатися вірним
цьому ідеалові із твердістю, непохитністю та готовністю до самопожертви. Плоди
чистоти завжди важливі та довго­вічні, у якому б стані Господь не покликав нас
скласти свідчення.

"Тожпрославляйте Бога у вашому тілі!" - каже нам святий Павло (1 Kop. 6,20)."

 
 
Подальше життя родини Ґоретті
 
За день до
похорону Марії поміщик, черствий безсердечний граф, запитав маму Ассунту:
"Ну що ж?"
"Пане,
графе, на що я повинна зва­житись? Я не можу тут залишатися. У цьому
малярійному краю мої діти будуть хворі. З іншого боку, як я маю виїхати звідси
без жодного сольдо?" Граф мав лише особистий інтерес. Він відповів:
"Та їдьте до Рима! Там квестура дасть вам усе, що потребуєте, аби
переїхати до Корінальдо. Я дам вам щось із харчів, а тоді вами повинна
опікуватись громада Корінальдо!"
Бідні люди
навіть не відчули чогось непристойного та образливого у цій вимозі. Відразу
могли переїхати. Однак судові органи хотіли, щоб мама Ассунта виступила свідком
на процесі про вбивство. Отож Ґоретті залишалися ще на півроку. Оскільки
будинок "Касчіна Антіка" після жахливої події став мукою для мами
Ассунти та її близьких, добрі сусіди Чімареллі взяли родину Ґоретті до свого дому,
який зараз належить Отцям Пассіоністам й там розташований дитячий садок. На
взятому в оренду помісті Ґоретті та Серенеллі граф зібрав того року 300
метричних Центнерів (1 мц = 100 кг) пшениці та 90 мц кукурудзи. Незважаючи на
це родина Ґоретті заборгувала графові ще п'ятнадцять лір. Пізніше родина
Чімареллі також Переїхала до Корінальдо, бо постраждала від малярії. Невдовзі
помер Маріо. За півроку мама Ассунта знайшла працю у Неттуно на харчовому
господарстві "Тріполіно", яке існує й донині.
У грудні
1902 року мати Ассунта з наміром подальшого повернення до Корінальдо переїхала
зі своїми дітьми спочатку до Рима.
Маріано про
цю мандрівку розповідав так: "На вокзалі у Римі ми пробули чотири дні.
Наша мати весь час ходила до квестури (головної поліцейської управи), щоб
отримати квитки до Корінальдо для себе та для нас. Нарешті у квестурі сказали,
що ми можемо їхати без грошей, "per procura" ("по довіреності"). Начальник станції головного римського вокзалу
(Stazione Termini) забезпечив нас харчами".
Нарешті вони змогли від'їхати у потязі до Анкони те Сеніґаллії, а тоді, у
поштовому автомобілі, - до Корі­нальдо. Там їх чекав Маріо Чімареллі зі своїми
братами. Мешканці Корінальдо були приголомшені, коли побачили засмучену матір з
її п'ятьма дітьми. Але самі Чімареллі настільки погано розташувалися, що не
могли запро­понувати їм притулку. В той час у цій місцевості перебував Антоніо
Монтезі. Він мешкав за чотири кілометри від Корінальдо, у "Ольмо
Ґранде". Він сказав матері: "Пані, якщо ви не будете ображені, то я
можу забрати віслюка зі стайні, почистити її та докласти трохи соломи. Цієї
ночі ви відпочиватимете трохи краще. Тоді я підремонтую спальню, а також плиту;
там ви могли б також прати". Терезія Чімареллі принесла двадцять п'ять
кілограмів пшеничної муки. Ассунта всюди шукала праці. Маріо Чімареллі, якому
стало трохи краще, невдовзі помер від зараження малярією. Його дружина Терезія
також мусила йти на службу. Маріано навіть жебракував. Хтось давав йому шматок
хліба, хтось фруктів чи щось інше. У вісімнадцять років Анджело виїхав до США,
а 1914 року повернувся на короткий час до Корінальдо та одружився із Розою
Стороні. Пізніше знову повернувся до США, де знайшов працю в одному фаркувальному
цеху, за шістдесят кілометрів від Нью-Йорка. Помер 1965 року в себе на
батьківщині, однак, за бажанням своєї родини, був перевезений до Сполучених
Штатів Америки.
Маріано
спочатку мусив залишатися в "Ольмо Ґранде". Тоді він став наймитом у
одного селянина й доглядав трьох телят. Через рік отримав п'ятнадцять лір та
декілька пар штанів. Пізніше помандрував до Америки, але повернувся та став
орендарем (mezzardo) у Лічоля
біля Поццуолі, в місцевості біля Неаполя, де помер 12 квітня 1975 року. 10
серпня 1971 року Маріано спіткало велике нещастя. Його син Алессандро та
племінник Мауро загинули неподалік від рідного дому в автомобільній катастрофі.
Маріано
розповів дивовижну пригоду з Першої світової війни. Він оповідав, що через
допомогу своєї Святої сестри був врятований від неминучої смерті. Це трапилося
1915 року. Одного вечора почув, як хтось тричі покликав: "Маріано!",
хоча поблизу нікого не було. Відразу в те місце, де він стояв, влучив снаряд.
Ця пересторога врятувала йому життя.
Його брат
Алессандро також свого часу їздив до США. Однак невдовзі, 10 січня 1917 року,
на двадцять другому році життя помер.
Двоє сестер,
Ерзілія та Терезія, за старанням Папи Лева XIII, який дізнався про героїчну
смерть Марії з газет, були безкоштовно прийняті сестрами "delia carita" у Ватикані, названими "Zoccolette". Ерзілія залишалася там до 1908 Року.
Папа Пій X пізніше забезпечив Терезії місце в Францисканських Сестер Місіонерок
Марії у Римі. 1908 року обидвоє сестер перейшли до нового дому Сестер
Місіонерок у Ґротаферрата біля Рима. Там вони перебували до 1918 року. У 1922
році Ерзілія вийшла заміж за муляра Еуліано Порфірі в Корінальдо. Вона виховала
трьох дітей: Марію Енріку (заміжня, має двох дітей Марко та Марію Ассунту),
Карло (працює на пошті Ватикану) та П'єро (працює механіком у Сестрі). Ерзілія,
овдовівши, померла 21 серпня 1981 року Інша сестра, Терезія, вступила 1920 року
до монастиря Сестер Місіонерок, які виховали її. Отримала чернече ім'я
"Марія ді св. Альфредо". Померла 25 лютого 1981 року.
 
 
Мати
 
Бідна мати
мусила працю­вати наймичкою у різних панів. Врешті була взята на службу парохом
Корінальдо доном Алессандро Марінеллі. Після цього знайшла працю в бургомістра
Сандреані, потім у графа Маріано Брунорі, а також пароха Корінальдо дона
Франческо Берначчіа, родом із сусіднього Монтерадо, зразкового духівника. З
перервами працювала у нього від 1929 р. аж до 1944 p., коли впала зі сходів, при цьому зламала стег­но і
потрапила до шпиталю. "Якою я була щасливою, - роз­повідала вона, - що
служила у священиків! Я опікувалася чо­тирма духовними отцями. Моє бажання було
великим: я хотіла вмерти у духовному домі. Коли зламала собі стегно, мене дуже
засмутила ця подія, бо це відірвало мене від парафіяльного будинку". Аж до
своєї смерті Ассунта мешкала у своєї дочки Ерзілії в Корінальдо, по сусідству з
парафіяльною церквою. Внаслідок перелому стегна мама Ассунта могла ходити з
великими труднощами та за допо­могою милиць. Багато страждала у похилому віці
через старече нездужання. Жартома відповідала, коли ми пора­дили їй, що вона
повинна була б покликати на поміч свою Святу дочку: "Боже Ти мій, тоді
було б необхідне чудо з голови до п'ят".
Численних
відвідувачів приймала люб'язно і терпеливо відповідала на їхні запитання. Вона
охоче обіцяла допо­могти своєю молитвою. Мати Ассунта отримувала листи від
дітей з усіх куточків земної кулі.
Одна
німецька дівчинка, Гайді Ербах з Оттерштадт, писала їй 15 травня 1954 року:
"Дорога мамо Ассунто! Я тішуся, що врешті можу написати Тобі особисто. Ми
мусимо сердечно подякувати Тобі за те, що Ти подарувала нам таку Святу. Дорога
мамо Ассунто, проси Твою Святу дочку за мене, щоб я також померла у
благодаті".
Дон Вільдо
одного разу запитав, чи не могла б Ассунта дати пораду матерям. Тоді проста,
але чудова вихователька своїх дітей відповіла: "Обов'язком матерів є
пильнувати своїх дівчат. Якщо із дочками станеться щось недобре, і вони оберуть
поганий шлях, то вина на стороні їхніх матерів, які не виховали їх. А це вони
мусили зробити. Ви, матері, добре знаєте, як потрібно жити у цьому світі, але
ваші дівчата цього не знають, бо не мають ще життєвого досвіду. Молоді дівчата не
повинні боятись при потребі дати гучного ляпаса чоловікам, перебуваючи у
їхньому товаристві, якщо ті ведуть некоректні розмови! Дочки повинні бути
добрими, правильними та порядними! Якщо вони такими вступлять у шлюб, то
стануть хорошими матерями родин, вірними та зразковими у всьому".
У перші
години 8 жовтня 1954 року у віці 88 років, випробувана стражданнями, праведна
жінка, отримавши благословення від Святійшого Отця, спокійно спочила у Бозі
після багатьох місяців хвороби. Шестеро єпископів та офіційна делегація
італійського уряду, багато священиків та незліченний натовп людей віддали їй
останню почесть. Декількома роками пізніше її тлінні останки були перевезені з
цвинтаря (а була вона похована у маленькій каплиці) до крипти її Святої дочки. Певно по праву
хтось зазначив: "Важко сказати, хто був святішим: проголошена Святою дочка
чи непроголошена Святою матір".
Мама Ассунта
після канонізації зі зворушеним серцем промовила: "Яка радість! Я
супроводжувала свою дочку від колиски до вівтаря".
Кардинал Шпельман
із Нью-Йорка, особливий почитатель св. Марії Ґоретті, бажав отримати вервицю,
на якій мати Ассунта довший час молилася.
 
 
 
Найбільше досягнення Святої
 
Ним було
навернення вбивці Алес­сандро Серенеллі. За свій злочин його було засуджено до
тридцяти років тюремного ув'язнення, яке він відбував спочатку в Римі у відомій
тюрмі "Regi­na coeli" ("Цариця Небесна"), колиш­ній монастир, потім у різних місцях:
Ното на Сіцілії, Августа, Бітті Маноне та Альґеро.
Спочатку
Алессандро був впертим у своїх злих переконаннях і дав на допиті суперечливі
відповіді. Після прибуття до в'язниці його запитали: "Чому ти це
зробив?" Він агресивно відповів: "Щоб могти їсти мій хліб, не
обливаючись потом". Пізніше єпископ Ното Джованні Бландіні заопікувався
ним та відвідував його у в'язниці. В подячному листі до цього єпископа
Алессандро жалкував, що вчинив свій найболючіший, страхітливий злочин та
сердечно просив єпископа про молитву за нього. Цей душпастирський візит, який
був для нього великим утішенням та, одночасно, потрясінням, і сон (Марія дала
йому у руки лілеї, які негайно згоріли), збудили у його душі бажання
навернутися. Після звільнення він відшукав маму Ассунту і просив її про
прощення, яке вона йому радо уділила. На Різдвяній месі 1937 року бачили маму
Ассунту та Алессандро, які разом клячали до Причастя у церкві Страждальної
Матері Божої в Корінальдо. Так, мама Ассунта навіть прийняла його у своє
родинне коло. 1929 року Алессандро через взірцеву поведінку був достроково,
випущений із в'язниці на волю. Тоді йому виповнилось со­рок сім років. Спочатку
він працював муляром в Осімо, маленькому селі біля Пінено. Вирізнявся серед своїх співпраців­ників, бо
завжди панував над собою і ніколи не лихословив. З 1936 року працював робітни­ком
у Вознесенському монастирі Капуцинів в Асколі-Пічено. Був прийнятий до третього
чину св. франціска, при цьому отримав ім'я Fra Stef ano (брат
Степан). Там упродовж років щиро відбував покуту. Відтак звернувся з проханням
про прощення до всіх, хто обурювався його злим учинком:
"Япрошу світ про прощення через злочин, який заподіяв мучениці Марії Ґоретті та
її чистоті. Я закликаю всіх триматися подаль аморальних видовищ, небезпек та
нагод, які могли б при­вести до гріха".

Дон Вільдо
одного разу відвідав його у келії. У голові ліжка висів образ Марії Ґо­ретті.
Алессандро наблизився до ліжка мовч­ки, тоді повернувся до дона Вільдо та тихо
промовив:
"І ця... є моєю ... маленькою Святою".
Він молився
до неї та ста­рався щоденно промовляти: "Маріє, дотримай Твоєї обі­цянки!"("У раю я хочу ма­ти його біля себе" ). Коли став кволим, його прийняли,через добру службу, в дім старців Отців Капуцинів у Мачерата (Марк Анкона). Там
він, маючи майже вісімдесят вісім років, помер 6 травня 1970 року, прийнявши
перед смертю св. Тайни, цілковито уповаючи на заступництво своєї "маленькоїСвятої".
У свій час,
коли Алессандро був матросом, він доволі часто слухав аморальні розмови,
діставав ілюстровані часо­писи, які приносив йому його батько, як-от "Messagero"
та "Tribuna
Illustrata", старанно перечитував їх і чіпляв на стіну неетичні вирізки. Злочини, про
які йшлося у цих часо­писах, не могли не вплинути на хлопця. Одного дня він
побачив з вікна, як жорстоко вбито одного пана. Перед своїм злочином читав
також і порнографічні часописи.
Алессандрові
батьки були також християнами, народили восьмеро дітей, з яких двоє померли ще
немовлятами. Так, його мати навіть мала бажання, щоб хтось з її синів став
священиком. І справді, один син вступив до малої семінарії (єпископська
гімназія). Коли він одного разу молився у церкві, дуже налякався однієї жінки,
з якою стався напад епілепсії. Це спричинило душевну хворобу. В результаті був
виключений із семінарії і скерований на лікування. Мати Алессандро тяжко страждала
на душевні депресії. Це могло б коштувати малому Алессандрові життя.
Загорнутого у ганчір'я, вона занесла одного дня хлопчика до ставка і збиралася
втопити дитя. Її син Петер (якого у дорослому віці збила машина) втрутився та,
приго­ломшений, закричав: "Мамо, та що ж ти робиш?" А вона: "Для
нього набагато краще померти, ніж страждати". Мати невдовзі відійшла у
вічність, як кажуть, з горя через смерть свого сина, який повинен був стати
священиком. Отож, Алессан­дро, наймолодший, виростав без материнської любові.
Хоча був здоровим, та йому бракувало найважливішого - сонця, яке мало б світити
над його дитинством. Це було психологічною причиною його неправильного
розвитку. "В мене не було нікого, хто б опікувався мною, як матір, - так
скаржився він пізніше. - Мій батько давав мені мало релігійних та моральних
настанов; він був занадто зайнятий своєю працею". У дванадцять років
Алессандро прийняв Миропомазання в Патерно та перше св. Причастя у Торетте.
"Із катехизму я мало навчився, - зізнався він. - Коли був помічником
матроса у Лє Торретте, відвідував легковажні товариства. Через те мій стан душі
став погіршуватись. Я більше любив самотність. У Лє Фер'єр не мав друзів. Рідко
відвідував церкву". В юності у нього не був поганий чи цілком зіпсований
характер. Коли подорослішав, став непривітним, замкненим, хоча не був ледарем
та брав участь у релігійних вправах. "Алессандро тілесно добре розвинутий,
міцний молодий чоловік, старанний у роботі, сповнений поваги до свого батька та
до мене, - розповідала мама Ассунта. - У свята йшов на Мессу, кожних два місяці
приймав св. Тайни і щовечора відмовляв з нами вервицю. Але мав замкнений,
холодний характер та уникав товари­ства. Коли не працював, зачинявся у своїй
кімнаті й заглиб­лювався у читання". Він не брав участі ні у беатифікацій-
ному, ані у канонізаційному процесі замордованої ним дівчинки. У фільмі"Небо над болотами" Алессандро зна­йшов багато недоліків. Вінсказав, що це неправда, буцім його батько був пияк, і що він водив Марію до
моря.
 
 
 
Закінчення
 
Марія
Ґоретті є Святою "католиць­кої сільської молоді". Проста селянська
дівчина із суворими рисами обличчя та спрацьованими руками. Вона не була дівою,
зарученою через заповідь Христа. Як говорить Папа Пій XII, можливо вона
надіялася стати матір'ю. І все ж таки назавжди залишилася дівою, бо за жодну
ціну не відкинула гідність. Не тому, що тіло саме по собі є найви­щою цінністю,
а тому, що воно - храм душі та "храм Святого Духа".
Святійший
Отець Пій XII назвав Марію Ґоретті "стиглим плодом домашнього вогнища, де
моляться, де виховують дітей у страсі Божому та послусі до батьків". Він у
сьогоднішні часи особливо закликав ка­толицький світ:
"Нехайнаша розманіжена епоха навчиться у цієї цнот­ливої дівчинки вшановувати та
наслідувати непереможну силу духу!"

"Чиста
діва здійснює щось прекрасне на землі" (Шіллер, "Орлеанськадіва").
Комунізм у
диявольській хитрості вчить: "Сексуалізація є дієвішою на шляху придушення
віри та релігійного життя, ніж кожна атеїстична пропаганда".
"Якщо
ми хочемо знищити якусь націю, мусимо спочатку знищити її мораль. Тоді нація
впаде нам до рук, як стиглий плід" (Ленін).
Напередодні
своєї смерті у лікарні в Ліссабоні наймо­лодша із дітей-очевидців у Фатімі,
десятирічна Якинта Марто, зворушена видінням пекла, сказала своїй близькій
знайомій пані Ґодінго наступне:
"Гріхи,які ведуть до пекла більше душ (поміж іншими гріхами), є гріхами проти чистоти.
Пануватиме мода, яка надто ображатиме нашого Господа".

Якою ж,
однак, була відповідь св. Марії Ґоретті на спокусу до гріха?: "Ні!Ні!"
Її голосне"Ні!" особливо актуальне в наш сексуально збочений час, який такпотребує подібних мучеників.

 
Молитва
 
Свята Маріє
Ґоретті! Ти, з ласки Божої, безстрашно пролила кров у юному віці. Щоб зберегти
свою дівственну чистоту незаплямованою, ти пожертвувала своїм життям. Поможи
бідному роду людському, який так далеко відійшов із дороги спасіння.
Покажи всім,
особливо молоді, з якою мужністю та готовністю треба пожертвуватись з любові до
Ісуса, аби не ображати Його і не заплямовувати душу тяжким гріхом. Випроси нам
від Господа перемогу у спокусах, втіху та силу у стражданнях і всі ласки, які
ми хочемо через тебе отримати. Допоможи нам іти через життя чисто і побожно,
щоб ми, як і ти, здобули вічну велич у небі. Амінь.
 
 
Пісня на честь св. Марії Ґоретті
 
(музика Г.Рата, Отто Гауса; слова Віщенца Рюфа)
 
Коли, немов
вмите ранковою росою сонце, яке щойно
прокинулося,

Виливає своє
багряне світло на вершини гір
Та оживляє
Великоднім блаженством скелю і вічний сніг,
Нове життя
тече у всі квітки:
Та набагато
краще світиш ти, квітко незрівнянна,
О
невинносте, едельвейс у царстві душ'
 
Однак якщо
одна лілея пурпурово багриться,
Пальма
мученика прикрашає одну душу,
Ненависть
порочного грішника вбиває чисту дівчину,
Якої намарно
прагне пристрасть;
Тоді
прийдіть, о християни, клякніть шанобливо
Та
заспівайте ваші хвалебні пісні!
 
Підіть до
Неттуно, де в білій одежі
Лежить
дитина-мучениця Марія, дочкіі Ассунти,
Коштовний
камінь молоді та прекрасне видовище,
Ще дитина,
однак переможниця у боротьбі;
Полягла
героїня, сталь її здолала,
І все ж таки
вона здобула вінок перемоги.
Бібліотека » Церква » Святі і Блаженні » ПРАВДИВІ ІСТОРІЇ ПРО СВЯТУ МАРІЮ ҐОРЕТТІ (ВІНЦЕНЦ РЮФ)
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика