Головна сторінка сайту
Сторінка 6 з 6«123456
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Святі і Блаженні » Блаженні мученики УГКЦ ХХ ст. (за матеріалами http://www.risu.org.ua/)
Блаженні мученики УГКЦ ХХ ст.
Дата: Субота, 27.02.2010, 13:44 | Повідомлення # 26
Блаженний свщмч. Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 р. на Косівщині. У 1911 році після закінчення Римської Колегії Сергія і Вакха прийняв священичі свячення.

Навесні 1943 року заарештований гестапо за надання допомоги євреям. 25 березня 1944 року був спалений у печах табору смерті Майданек (Польща).

9 вересня 1999 р. Єврейська рада України присвоїла йому звання «Праведник України».

„Дякую Богові за його ласкавість для мене. Крім Неба, це єдине місце, в якому бажав би я бути. Ми тут усі рівні – поляки, жиди, росіяни чи естонці... Зараз я тут єдиний священик. Не уявляю собі, що вони зробили б без мене. Тут я бачу Бога — Бога, який є однаковий для нас, без огляду на наші релігійні різниці. Може наші Церкви різняться між собою, але в усіх них царює той же Всемогутній Бог. Коли я відправляю Літургію, всі вони моляться. Моляться різними мовами — але чи Бог не розуміє всіх мов? Умирають по-різному, і я помагаю їм пройти цей міст. Чи це не благословення? Чи це не найбільший вінець, який міг мені вложити на голову мій Господь? Так! Кожного дня тисячі разів дякую Богові, що він послав мене сюди. Не просив би Його про більше. Не плачте за мною - радійте зі мною! Моліться за творців цього табору та цієї системи. Вони потребують ваших молитов... Хай Бог помилує їх...», — писав блаженний Омелян до рідних, відмовляючи їх клопотатися про його визволення.

«Тут я бачу Бога – Бога, який однаковий для всіх нас, незалежно від наших релігійних відмінностей», — так блаженний висловлювався про табір у Майданеку.

О. Ковч був одруженим та мав шестеро дітей.

Дата: Субота, 27.02.2010, 13:44 | Повідомлення # 27
Блаженний свщмч. Теодор Ромжа народився 14 квітня 1911 р. в багатодітній сім’ї залізничного службовця в с. Великий Бичків на Закарпатті. Після 4-х класової народної школи в рідному селі продовжив навчання у Хустській державній реальній гімназії, яку закінчив у 1930 р. з відмінним атестатом. Того ж року з благословення владики-ординарія Мукачівської єпархії ГКЦ Павла Гебея був скерований у Рим в Колегію Германікум-Гунгарікум. Не закінчивши там курсу навчання, він перевівся восени 1934 р. у Папську Російську Колегію (Русікум). У 1935 р. прийняв дияконські свячення, у 1936 р. — священичі. Разом з тим продовжує навчання і в 1937 р. захистив ліценціат з богослов’я у Папському Григоріанському університеті. У цьому ж році повернувся на батьківщину для проходження обов’язкового однорічного курсу військової підготовки у Празькому офіцерському училищі. Від березня до вересень 1938 р. виконував обов’язки адміністратора гірських сіл Березова і Нижнього Бистрого Хустського району, далі — кілька місяців служив в чеській армії. Після загальної мобілізації повернувся до душпастирства в попередні парафії. З вересня 1939 по 1944р. — професор філософії та спіритуал (духівник) Ужгородської духовної семінарії. 24 вересня 1944 р. хіротонізований на владику-ординарія Мукачівської єпархії ГКЦ.

Після зайнятті Закарпаття радянськими військами та його офіційного приєднання до Української РСР 29 червня 1945 р., в умовах посилення тиску і наступу на УГКЦ, владика Ромжа всіляко підтримував духовенство та своїх вірних, здійснив низку великих архиєрейських подорожей по єпархії, а також короткочасні поїздки, під час однієї з яких 27 жовтня 1947 р. на нього було вчинено заздалегідь спланований НКВС замах, а 1 листопада 1947 р. — єпископа отруїли в Мукачівській лікарні.

Дата: Субота, 27.02.2010, 13:45 | Повідомлення # 28
Народжена у Львові, в Україні, Блаженна прп. Йосафата (Михайлина) Гордашевська народилася 20 листопада 1869 року у Львові. У 18 р. , відчувши покликання до монашого життя, з допомогою о. Кирила Селецького та о. Єремії Ломницького (ЧСВВ) 1892 року заснувала нове згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Під її керівництвом семеро перших послушниць розпочали свою духовну формацію. Вона започаткувала служіння в галузі освіти й охорони здоров’я та працювала над відкриттям нових місій. На сьогодні сестри-служебниці є найбільшою жіночою монашою спільнотою в УГКЦ.

7 квітня 1919 р. вона померла у тяжких болях, спричинених туберкульозом кісток.

У листопаді 1982 р. земні останки сестри Йосафати були перенесені до невеликої каплиці в Генералаті Сестер Служебниць у Римі. Генералат одержав численні свідчення про особливі ласки, отримані завдяки її заступництву.

Бібліотека » Церква » Святі і Блаженні » Блаженні мученики УГКЦ ХХ ст. (за матеріалами http://www.risu.org.ua/)
Сторінка 6 з 6«123456
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика