Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 4«1234»
Бібліотека » Різне » Суспільство » Гріх аборту
Гріх аборту
Дата: Вівторок, 09.03.2010, 14:42 | Повідомлення # 6
Про гріх дітовбивства

Невдовзі після Різдва Христового (11 січня нового стилю) Церква згадує мучеників - немовлят, від Ірода у Віфлеємі вбитих. “Голос в Рамі чутний, плач і ридання і крик великий; Рахіль плаче про дітей своїх і не хоче тішитися, бо їх немає” (Євангеліє від Матвія гл. 2, стих 18, книга пророка Ієремія гл. 31, ст. 15). Збулося старозавітне пророцтво, коли Ірод “вельми розгнівався і послав побити всіх немовлят у Віфлеємі і у всіх межах його від двох років і нижче” (Євангеліє від Матвія гл. 2, ст. 16). Безмірний злочин царя Ірода, ім’я якого стало прозивним! Стогін жаху оповістив Віфлеєм і його околиці, всю Юдею, весь світ і донісся до наших днів з далекого двотисячоліття. Щорічним спогадом одного з найбільш нелюдяних злочинів в історії Свята Церква намагається пробудити замерзлу людську совість.

Коли ж ми почуємо “плач і ридання і крик великий” на нашій колись святій землі? Коли ж матері України, прокинувшись від свого безумства, перестануть вбивати своїх дітей і кричатимуть від жаху, усвідомивши свій головний злочин?

Кожен четвертий аборт в світі - у нас. “Офіційно” щорічно убивається не тільки в якомусь одному містечку, як Віфлеєм, але у всіх містах і селах нашої багатостраждальної України не 14000, а десятки мільйонів ні в чому не повинних немовлят - і не нелюдом Іродом убивається, а власними матерями! Чим же дітки провинилися? Тим, що хочуть жити? У людей багато є прав. Існує навіть спеціальна “Декларація прав людини”. А чи є у людини право на життя? Коли він дорослий - все це визнають, а коли він малий і ще перебуває в утробі матері - ні: за нього вирішують дорослі. Щоб виправдати себе, злочинці завжди наймають адвоката. Адвокатів Іродового злочину у нас мільйони: і батьки, що замислили вбивство, і виконавці - лікарі, і ті, хто надає величезні матеріальні засоби на створення ешафотів - абортаріїв, і ті, хто потурає злочину. А голос захисників вбитих ледве чутний з нечисленних церковних амвонів. Щоб скоротити вбивства, крадіжку дорослих, створений комітет з боротьби із злочинністю. А коли ж буде створений комітет з боротьби з цим злочином із злочинів? Багато пристрасних мов чути останнім часом, і всі вони наповнені справжнім болем: гине природа, погіршується здоров’я людей, скорочується тривалість життя, знижується життєвий рівень, накопичено дуже багато смертоносної зброї і т.д. А про найголовніше - мовчанка! Що це? Звідки така нечутливість до очевидного зла? З одного боку, люди хочуть жити добре і довго, а з іншого боку, - віднімають життя у своїх дітей!

Приголомшлива суперечність полягає в тому, що люди, виступаючи за права людини, в той же час зневажають (скоюючи такий страшний злочин як аборт) саме елементарне право безневинної і незахищеної людської істоти! Охоплює жах, коли чуєш, що в ім’я права на життя треба відмінити страту, а аборт узаконити. Страшно, що ми, з одного боку, жаліємо лиходіїв (хоча, зрозуміло, і вони потребують жалю), а з іншого, - нас не хвилює вбивство дитини, з якою нас емоційно поки нічого не зв’язує, яка навіть ще не встигла народитися. Ми відчуваємо огиду до тієї матері, яка свою дитину кидає в сміттєвий ящик або залишає в пологовому будинку, але несемо квіти і усмішки співчуття іншій, яка вбиває своє дитя в стерильній обстановці операційної!

Вже декілька років в Америці йдуть дебати про законність абортів. Безліч авторитетних громадських і державних діячів - рішучі супротивники дітовбивства. Так, наприклад, колишній президент США Р. Рейган, кажучи про лицемірство суспільства, зауважив одному лікареві - прихильникові абортів, оскільки того ще ні хто не переконав, що ембріон володіє самостійним життям: “Коли, мій дорогий, ти не знаєш, чи жива людина чи мертва, ти не видаєш свідоцтва про смерть”. А ось ще один вислів столітньої давнини. Відомий італійський юрист Рафаель Баллестріні писав: “Найвірнішим доказом того, що якийсь народ дійшов до крайньої точки свого етичного падіння, будуть ті часи, коли аборт стане вважатися справою звичайною і абсолютно прийнятною”.

Свята Церква завжди розглядала знищення дитини в утробі як убивство. Якщо ми віруємо в Церкву, якщо віруємо в те, що вчення Її - Істина, то повинні стати проповідниками церковного погляду на дітовбивство. Піднести голос на захист немовлят котрих вбивають - етичний обов’язок кожного, хто усвідомлює себе християнином. На людській крові земного щастя не побудувати! Тому свідоцтвом є вся історія людства, а особливо - нинішнього століття.

Протоієрей Димитрій Смірнов

Переклад з російської іерея Валентина Гордіюка
http://ruh-za-zhyttia.org.ua/?p=7

Дата: Вівторок, 09.03.2010, 14:44 | Повідомлення # 7
Антун Лісець: «Українські жінки не знають, що більшість контрацептивів – це вбивство»

Минулого тижня до Івано-Франківська завітав неординарний лікар. Лікар, який говорить, що медицина має співпрацювати з церквою і діяти на засадах християнської етики. Професор, доктор медицини Антун Лісець із Хорватії є провідним спеціалістом всесвітнього руху «За життя». Антун Лісець читав лекції про діалог між церквою та медициною у пологовому будинку та медичному коледжі, розповідав студентам Прикарпатського національного університету про повагу до життя, здоров’я, дошлюбної чистоти, шлюбу і Божого дару плідності. Але пан Лісець не обмежується теорією - його особистою гордістю є життя кількох франківських підлітків. 16 років тому, під час першого візиту до нашого міста, він спілкувався з жінками, які стояли в черзі на аборт, і відмовив їх убивати своїх ще не народжених дітей.
- Пане Антуне, то чого не знають франківські лікарі?

Почнемо з того, що в Україні медицина хвора, бо людей, які хотіли стати медпрацівниками, виховували проти Божих заповідей. Фактично, їх виховували так, щоб вони працювали як проститутки, робили те, що хочуть інші. Більшість українських лікарів, на жаль, чинять так, як їх просять. Одна жінка заходить у кабінет і каже: «В мене загроза викидня, збережіть життя моєї дитини». І вони стараються, щоб дитину врятувати. Інша заходить і каже: «Я хочу зробити аборт» і вони допомагають їй вбити ненароджену дитину. То яка це людина, якщо вона робить будь-що, якщо платять? Ще язичник Гіппократ написав у клятві, яку всі лікарі складають, що треба поважати життя людини з моменту її зачаття.

Мета руху «За життя» - сказати людям правду, що не можна брати участь у гріху, треба поважати життя, здоров’я та сімейні цінності. Медицина не може

самотужки вирішити всі проблеми, які стосуються здоров’я та життя, бо просто не існує ліків від усіх хвороб. До того ж, багато лікарів насправді працюють проти життя та здоров’я. Якщо вести спосіб життя згідно з Божими заповідями, не буде багатьох непотрібних хвороб.
- Яких гріхів медикам та їх пацієнтам треба уникати, щоб зберегти здоров’я та життя?

Гріхами є: контрацепція, стерилізація, аборти, штучне запліднення, розпуста, перелюб, порнографія, уникання чи відкладання шлюбу через невиправдані причини, аморальне виховання, при якому людську сексуальність намагаються відлучити від подружжя, зачаття і народження, евтаназія, участь у таких діагностичних процедурах, коли шукають хворих дітей з метою вбивства. Гріхом вважається також аморальна освіта, скажімо, обманювати людей, що існує гумовий засіб - презерватив, який врятує від усіх венеричних хвороб.
- Хіба ж презервативи не захищають від більшості венеричних інфекцій?

У 1991 році на конференції з представниками МОЗ ми вперше говорили, що неправильно підтримувати кампанію з пропаганди презерватива як захисного засобу від СНІДу. Я тоді мав враження, що говорив до стіни, бо в Україні проводилася така реклама презервативів, як у жодній іншій країні Європи. А результат? Україна стала найбільш інфікованою СНІДом країною Європи.

Чим більше рекламують презервативи, тим більше людей інфікуються. Дані досліджень, отримані з державних медичних закладів США, підтверджують, що такі захворювання, як СНІД, герпес генітальний, гепатит, сифіліс, хламідіоз, людський вірус папіломи (HPV), що спричинює рак матки, вагінальний трихомоніаз та багато інших, переносяться з презервативом так само, як і без нього. Це політика, бізнес, у якому задіяні великі гроші. Багато медиків навіть не знали, що вони обманюють. З іншого боку, використання презервативів суперечить християнській етиці.
- Які методи контрацепції не суперечать християнській етиці?

З моральної точки зору, вчинки і засоби, які суперечать зачаттю, є гріхом. У церковному шлюбі подружжя має право на сексуальну любов, але без засобів, які забороняють зачаття, в тому числі презервативів. Ця шлюбна любов має бути відкритою до нового життя, яке хоче дати Господь. Тому кожен статевий акт, який намірено позбавлений здатності продовження роду, є гріхом.

Церква дозволяє утримання - в ті дні циклу, коли жінка плідна, пара може відмовитись від сексуальних стосунків. Якщо є виправдані причини для уникнення зачаття, стриманість не вважається гріхом. Сьогодні плідні і неплідні періоди можна дуже просто і точно визначити навіть при неправильних чи нерегулярних циклах за допомогою методів Біллінгса та симптотермічного.

На жаль, українські жінки часто не знають, що більшість контрацептивів є вбивством, бо при їх використанні зачаття все-таки відбувається. Незважаючи на будь-який вид спіралі, зачаття відбувається в середньому 3-4 рази на рік, але спіраль не дозволяє дитині імплантуватися в матку, і дитина гине в перші дні життя. Під час прийняття всіх видів протизаплідних таблеток також нерідко відбувається овуляція і зачаття. Тоді дитина найчастіше вмирає від голоду, бо таблетки сушать залози і зменшують кількість їжі (глікогену) у слизовій оболонці матки.

Спіраль часто викликає запалення і нагноєння у матці, яйцеводах, черевній порожнині, кровотечі, болі, недокрів’я. А жінки, які приймають таблетки, частіше хворіють на рак грудей, шкіри і матки, схильні до інсультів та інфарктів, запалення вен з тромбами, що можуть викликати емболію.
- Забрати життя в будь-який спосіб - це гріх. А подарувати життя? Чому церква проти штучних запліднень?

У службових церковних документах написано, що дитина має право бути зачатою у гідності специфічного акту шлюбної любові. А всі штучні види запліднення - пробірки, інсемінації, клонування - передбачають зачаття без цього специфічного акту. Знаєте, що таке пробірка? Нам говорять, що лише 5% дітей, зачатих у пробірці, народжуються. Знайомий гінеколог, який потім покаявся, розповідав, що насправді криється за цією статистикою. Одного разу він взяв у однієї жінки 70 яйцеклітин. Всіх їх запліднили, але жодної дитини не народилося. Де ці діти? Деяких викинуть на смітник, деяких продадуть на міжнародному ринку. Я навіть у Хорватії читав про чоловіка, який вивозив з України у валізі живих заморожених дітей. Україна стала відомою на весь світ не лише тим, що продає живих заморожених дітей, але й мертвих, абортованих для косметичної індустрії.
- В Україні дуже високий відсоток розлучень, багато дітей народжуються до або поза шлюбом, невже вони є «гіршими» в очах Бога?

Якщо не було церковного шлюбу, то і розлучення не вважається розлученням. Те, що Господь благословить, - на ціле життя. Можна розлучитися формально, не жити разом, але шлюб залишається. Католицька церква не дозволяє ніяких церковних розлучень, але є церковний суд, який може встановити, що це не був взагалі шлюб, що пара обманювала одне одного і вони не хотіли жити у шлюбі. Тоді шлюб може визнатися неважним з самого початку. Зараз подружні пари дуже малою мірою усвідомлюють свої подружні обов’язки, не розуміють, з якою реальністю стикаються, і внаслідок цього не можуть прийняти ті виклики, які походять від цього зв’язку. Це є дуже поважна причина, щоб розірвати шлюб.

Звичайно, якщо людина зачалася без специфічного подружнього акту, до шлюбу, поза шлюбом, від зґвалтування чи штучним способом, вона має право на життя та на те, щоб її поважали. Дитина не винна в тому, як її зачали. Якщо вже Бог покликав до життя, то ніхто не може бути відкинутий. Бог любить кожну дитину.

Наталка ГОЛОМІДОВА
http://ruh-za-zhyttia.org.ua/?p=307

Дата: Вівторок, 09.03.2010, 14:46 | Повідомлення # 8
10 запитань, котрі можуть стримати жінку від аборту

Ця стаття написана для тих людей, які хотіли б зупинити когось зі своїх близьких, які через ті або інші причини обдумують рішення зробити аборт. Про те, які питання можна поставити жінці, котра прагне перервати вагітність, розповідає психолог-консультант російського благодійного фонду «Сім’я і дитинство» Олена Смирнова.

З досвіду психологічних консультацій в медичних установах ми зробили висновок: певні технології розмови з жінкою, що записується на аборт, які можуть якось вплинути на її рішення, існують. Але було б дуже оптимістично припускати, що, поставивши їй всього декілька питань, ми досягнемо мети: вона одумається і зважиться народжувати. В кращому разі ми можемо сподіватися на те, що вона хоч би задумається над тим, що аборт — не єдиний і не кращий вихід з її життєвої ситуації.

Робота психолога з даною категорією жінок – це робота «розхитування», посилення сумнівів. Жінка прийшла записуватися на аборт – вона вже зробила вибір, ухвалила рішення, але у неї завжди залишаються сумніви – щось на іншій чаші терезів. І робота психолога полягає в тому, щоб виявити ці сумніви, «дати їм голос”. Яка чаша вагів переважить, ми знати не можемо, оскільки рішення ухвалює жінка. Але «похитнути» жінку в її нехорошій упевненості зробити аборт все-таки можна спробувати.

Ми пропонуємо десять питань, які ви можете задати близькій вам жінці, якщо ви хочете допомогти їй у важкій ситуації. Вони доречні не в кожній ситуації, потрібно оцінити, наскільки вам довіряють, який її характер, в якому стані вона зараз знаходиться, скільки часу є на бесіду і т.д. Насправді це не питання, а теми, які можна обговорити в розмові. Оскільки жінка, що ухвалює рішення про аборт, часто знаходиться в кризовій життєвій ситуації, їй потрібно дати можливість виговоритися, розповісти детально про її проблеми, про те, що її дійсно хвилює, тому краще збудувати розмову у формі діалогу, а не повчальної бесіди, хоча, звичайно, в деяких ситуаціях виправдано і надання інформації, і волання до голосу совісті. Але краще дозволити їй зосередитися на собі, на своїх відчуттях. Отже:

1. Як Ви представляєте зараз дитину, яку Ви носите?

Це питання важливе тому, що у момент ухвалення рішення про аборт свідомість жінки часто буває намертво прив’язана до життєвих обставин, що вимушують її зробити аборт, і вона не бачить більше нічого. Психологи називають цей стан «тунельною свідомістю». Коли ж ми питаємо жінку, як вона представляє дитину, вона повинна звернутися не до обставин, які примушують її до аборту, (про них ми поговоримо пізніше), а до того, хто взагалі той, від кого вона хоче позбавитися. У відповідь на це питання можуть бути різні реакції, наприклад: «Я не хочу про це думати» або «Я взагалі собі його ніяк не представляю». Для того, щоб піти далі за такі відповіді і все-таки обговорити тему, що цікавить, — розвиток внутріутробної дитини на цьому терміні, досить просто людської чуйності.

Але іноді буває корисно жорстко відреагувати на такі слова: «Зрозуміло, що Ви не хочете про це думати, але від цього дитина не перестає бути людиною. Від того, що Ви закриваєте від себе ці роздуми, нічого не міняється».

Після питання про розвиток дитини жінка може зануритися всередину себе, і хоча навряд чи вона добре собі уявляє з медичної точки зору, як розвинена її дитина саме зараз, але вона вже починає звертатися до нього як до окремо існуючої людини. Можна розповісти їй, як розвивається дитина на цьому терміні. Деяким буває досить побачити на УЗІ, як ворушиться їх дитя або почути його серцебиття, щоб ухвалити рішення зберегти дитину.

2. Яке ім’я Ви б дали Вашій дитині? Кого Ви більше хочете, хлопчика або дівчинку?

Ці питання також допомагають жінці перемкнути увагу з обставин на дитину, трішки помріяти.

3. Чим ця внутріутробна дитина відрізняється від Вашої старшої дитини?

Це питання для жінки, у якої вже є діти. «А чим дитина, яка ще не народилася, для Вас відрізняється від тієї, яка народився?» Подальша розмова може перетворитися на інтелектуальну дискусію на тему того, що ця ще не людина, а та вже людина, але цю дискусію варто повертати в первинне русло, тобто продовжувати порівнювати цих двоє дітей: «А Ви, коли чекали старшу дитину, Ви її теж сприймали як ніщо, яке колись народиться і стане кимось? Ким була для Вас перша дитина, коли Ви її чекали? Коли вона, по-вашому, стала людиною? А ця чим від неї відрізняється? Ви як ту дитину колись чекали, так і цього зараз чекаєте, вона такий же».

Додаткове питання на цю тему: «А з першою дитиною у Вас все було безхмарно? Чи довелося Вам подолати якісь труднощі ради того, щоб вона народилася?». Як правило, і з попередньою дитиною жінці доводилося долати якісь труднощі, якщо не в період вагітності, то вже після народження дитини. Можливо, виявиться, що заради дитини вона багато через себе переступала. І виникає наступне питання: якщо вже вона в принципі здатна зробити щось для свого дитяти, чи може вона хоч трохи з того, що вона зробила для старшої дитини, зробити і для другої?

А потім, коли вона побачить його, коли зустріне, то її радість окупить всі витрати, їй вже захочеться про неї піклуватися.

«Уявіть собі, що ця дитина вже народилася, і Ви її взяли на руки».

Якби дитина народилася, багато жінок вже не змогли б від неї відмовитися. Фактично аборт є відмовою від дитини. Аборт відбувається, якщо дитина є, а жінка відмовляється пускати її в своє життя. Багато чому унаслідок того, що вона її не знає. Коли жінка бере дитину на руки, вона вже не може сказати їй: «Ні, я не хочу, щоб ти в моєму житті була, тому що тебе доведеться годувати». Суть в тому, що жінка не може собі уявити, щоб вона відмовилася від народженої дитини, і завдання в тому, щоб вона уявила собі свою внутріутробну дитину як таку, що вже народилася, тому що вона колись такою і стане.

4. Чи хочете Ви мати дітей?

Це запитання дуже тонке і дуже складне. Його потрібно задати дуже вчасно, з великим тактом і увагою до жінки. Адже можна його задати недбало: «Ти ось хочеш зробити аборт? А ти взагалі-то хочеш мати дітей?» І тоді буде отриманий соціально шаблонна відповідь: «Так, взагалі хочу – я нормальна жінка. Але зараз заважають обставини».

Тому це питання повинне бути дуже вчасно і делікатно задане, щоб уникнути соціального штампу. Завдання цього питання – дати жінці можливість задуматися в цілому про своє життя, про свою долю, щоб вона представила свою життєву перспективу, пригадала про свої цінності, задумалася про якісь основні для неї речі. І вона вже не буде прив’язана конкретно до цієї життєвої ситуації, яка у неї є зараз і через яку вона хоче зробити аборт. Вона подумає про себе як про людину і як про жінку. Вона взагалі хоче мати дітей? Чим буде наповнено її життя? І тоді цей погляд на її життя в перспективі допоможе їй зрозуміти, що насправді вона хоче мати дітей. І це може зіграти на користь конкретної дитини.

Відповідаючи на це питання, жінка може проговорити про свої страхи, про відкидання жіночності, про бунт проти своєї жіночої ролі і що-небудь ще. Можна буде вислухати її, обговорити якісь важливі моменти, можливо, допомогти позбавитися від якихось страхів або стереотипів.

5. Що Вам заважає народити дитину?

Тепер ми даємо можливість жінці поговорити про ті обставини, які штовхають її на аборт. Це дуже важливе питання, тому що ці обставини потрібно обов’язково з нею обговорити. Дати можливість відповісти на це питання розгорнено, розповісти про проблеми, страхи, сумніви, через які вона задумалася про аборт. Потрібно чуйно і уважно вислухати її, адже ці проблеми для неї дійсно серйозні, навіть якщо Вам вони і не здаються такими. Можливо, Вашій співбесідниці стане легше просто від того, що Ви її вислухали з розумінням. Після цього необхідно дати їй можливість подивитися на проблеми з іншої точки зору, оскільки, швидше за все, вона настільки на них зосереджена, що не бачить ніяких інших варіантів рішення, окрім аборту.

Можна запитати її: «А як повинна змінитися ситуація, щоб Ви зважилися народити дитину?». І обговорити разом з нею, що можна зробити для того, щоб наблизити цю ситуацію, і чи дійсно тільки при таких обставинах можна народити дитину? Треба спробувати обговорити з нею різноманітні варіанти вирішення проблеми, і можуть знайтися геніальні і прості рішення.

Багато проблем є насправді ілюзорними, і для стороннього спостерігача і співбесідника ясно видно їх надуманість, необгрунтованість. Жінці перед абортом її життєві труднощі здаються набагато страшнішими, ніж вони є насправді. І співрозмовник може спробувати дати це побачити самій жінці, вивести її із стану «тунельної свідомості».

Є жінки, які через незадоволеність життям аргументують аборт небажанням завдавати дитині неприємностей. Вони говорять: він буде без батька, або в убогості, або чекають якихось інших труднощів.

На ці аргументи існує достатньо жорсткий метод, але він іноді допомагає. Можна запитати: «А якби зараз Ваша дитина могла б подати голос, могла би сама своєю долею розпоряджатися, то, як Вам здається, щоб вона відповіла? Чому вона віддасть перевагу – ось це життя з її недоліками, або щоб його не було взагалі? Як Вам здається, чого б вона хотіла?» Тут ми знову ж таки пожвавили дитину в очах його мами, оскільки одна з основних проблем аборту – це те, що жінка абсолютно не сприймає її як окрему людини. Вона його сприймає виключно як обставина свого життя. І цим питанням ми відкрито ставимо перед нею цю альтернативу: ми називаємо аборт не медичною операцією, а позбавленням дитини життя. Не безпосередньо проповідуємо, що це вбивство, а побічно указуємо на це, питаючи: «Хотілося б йому жити погано або не жити взагалі?»

6. Чому Ви вважаєте, що маєте право зробити аборт?

Можна поставити таке глобальне питання. Це насправді дуже об’ємна тема. Розмова може обернутися в різні напрями, залежно від того, що відповість жінка. Вона може сказати: «Це юридично дозволено». Далі можна поставити питання: а чи вважає вона, що все, що юридично дозволене, є етично допустимим? Так, після аборту, у в’язницю її, звичайно, не посадять. Але з етичної точки зору як її вчинок виглядатиме для неї ж самої? Вагітна жінка може відповісти: «Але я ж можу розпоряджатися своїм тілом!» Тоді можна запитати: «А чому Ви упевнені, що це повністю Ваше тіло? Ви упевнені, що саме у цієї частини Вашого тіла така ж стать, як і у всього іншого Вашого тіла? А де Ви бачили частини тіла, які були б з іншою групою крові, ніж решта всього тіла?» Нарешті, до чого все це мовиться: «Так Ви упевнені, що це Ваше тіло? Чи не є випадково це тілом якогось іншої людини, хоча воно і розташоване усередині Вас?».

Віруючим людям це питання можна поставити таким чином: «Чия це дитина?

Закономірна реакція – моя і мого чоловіка, звичайно ж. Але для віруючої людини можна нагадати, що це насправді Божа дитина. Просто вона довірена Вам на якийсь час, щоб Ви про неї піклувалися. І не можна так от просто розпоряджатися не своїм. Віруюча людина повинна пригадати, що дитина їй не належить і що за те, що вона зробила з дитиною, яка була дана їй на якийсь час, для виховання і турботи, за долю цієї дитини він триматиме відповідь – вищу відповідь перед Богом. І там питатимуть не про те, яка марка була у мобільного телефону дитини, і чи були у неї окрема кімната, модний одяг і інше.

Можна поставити їй таке питання: «Ви уявіть собі, що ось Ви померли – це у будь-якому випадку коли-небудь трапиться. І після смерті Ви зустрілися з цією дитиною. Вона говорить: «Мама, а за що ти не дала мені жити? І що Ви зможете їй відповісти? Думаєте, пояснення, якими Ви зараз виправдовуєте себе, для неї переконливо прозвучать? Або Бог запитає: «Навіщо ж ти це зробила?» А для Бога ці пояснення будуть значущими? Чи будуть вони дійсно бути виправданням?».

7. Як Ви уявляєте процедуру аборту, чи відомо Вам що-небудь про її наслідки?

Тут можна розповісти про те, що вона-то, звичайно, буде під наркозом, але. По-перше, це операція, що проводиться наосліп. Багато хто думає, що під час аборту лікар бачить все, що робиться всередині. Але ж аборт – це не порожнинна операція, коли, наприклад, розрізає живіт і все видно. У разі аборту інструмент вводиться в порожнистий орган, який знаходиться усередині тіла. Лікар робить операцію під контролем УЗД і фактично на дотик.

Багато лікарів писали про безперечну шкоду аборту для здоров’я жінки. Наприклад, доктор медичних наук, професор, директор Центру клініко-морфологічної діагностики репродуктивної патології Санкт-Петербурга Борис Глуховець, у своїх наукових роботах пише про те, що «операції штучного переривання вагітності навіть в першокласних гінекологічних стаціонарах можуть ускладнюватися серйозними пошкодженнями шийки і тіла матки, розвитком маткових кровотеч, є чинниками ризику по виникненню інших ускладнень, що може привести навіть до летального результату». Не говорячи вже про те, що штучні аборти є однією з головних причин невиношування вагітності і вторинного безпліддя.

Професор наводить наступні дані:

- аборт як причина вторинного безпліддя складає в нашій країні до 41%;

- після аборту частота мимовільних викиднів збільшується в 8-10 разів;

- близько 60% першородящих жінок у віці старше 30 років страждають невиношуванням вагітності у зв’язку з попередніми численними абортами;

- у 38% пацієнток після штучного аборту на протязі, як мінімум, двох місяців не може нормалізуватися менструальний цикл.

Після розповіді жінці про медичні наслідки аборту, можна запитати у неї, чи відомо їй, що бувають не тільки фізичні, але і душевні наслідки аборту?

Чи знайомий їй такий термін, як «постабортний синдром»?

Тут можна повісті бесіду таким чином: «Напевно у Вас є знайомі різних віків. Чи знаєте Ви немолодих жінок, які робили аборт багато років тому? Як вони зараз оцінюють ті обставини, які змусили їх зробити аборт: чи вважають вони ці обставини дійсно значущими чи ні? Що вони переживають зараз в душі?» Можна порекомендувати Вашій співбесідниці відверто поговорити з такою жінкою, можливо, навіть дати контакти якийсь своїй знайомій, яка погодиться розповісти про свій досвід.

Або якщо Ви самі пережили подібне, було б непогано чесно і відкрито розповісти про те, що було з Вами.

У життєвому сенсі аборт може сприйматися нами як побутова, буденна подія. Але дуже важливо, як ця подія бачиться через роки, коли життя добігає кінця. Щоб жінка задумалася про те, чого вона насправді хоче – в найближчі півтора роки погано спати ночами, встаючи до своєї дитини, або потім все життя мучитися совістю і погано спати ночами через спогади і кошмари.

8. Чи замислювалися Ви коли-небудь, кому вигідно, щоб масово здійснювалися аборти?

Для інтелектуальних людей доречне і таке питання. «Ви, напевно, знаєте, у нас це звичайна процедура, – говоримо ми їй, – хоч би раз в житті більшість жінок до цього вдавалися. За статистикою здійснюється декілька тисяч абортів в день. Чи замислювалися Ви коли-небудь, кому вигідно, щоб це було так?»

Аборт як операція, як процедура відома давно, але з етичної точки зору завжди засуджувався. Зараз це не тільки не засуджується, але фактично вітається. Відношення до абортів в корені змінилося. І у зв’язку з цим виникає питання: «Якщо відношення так сильно міняється, значить, є хтось, хто зацікавлений, щоб громадська думка була саме такою. Хто б це міг бути, і в чому його інтерес?».

З віруючою жінкою можна торкнутися теми старань небожественних сил полонити людські душі. Причому тут можна сказати, що не стільки за душу дитини йде боротьба, а переважно за душу матері. Тому що все-таки рішення про аборт – це дуже суворе, жорстоке рішення, яке залишиться на совісті жінки.

Але є і практичні аспекти зі світу житейського. Абортивна сировина – це плацента і стволові клітини, і це дуже дорога сировина, яка широко використовується, і здобувати її потрібно в промислових масштабах. Звичайно, навряд чи аборти були легалізовані саме з метою отримання цих матеріалів, але зараз ці матеріали активно здобуваються, і їх не хочеться втрачати тим людям, які на них роблять гроші. І у них є цілком прагматичний інтерес, щоб число абортів не скорочувалося або, якщо скорочувалося, то трохи. І далі можна запитати жінку, чи згодна вона таким чином бути використаною якимись силами? Організаціями, людьми, які до її життя ніякого відношення не мають і яким її доля глибоко байдужа.

9. Хто у Вашій сім’ї проти дитини і хто за неї?

Повертаючись до життєвих обставин жінки, можна поставити таке питання. Спочатку краще запитати, хто проти дитини. Тому що може вийти так: жінка скаже, що всі проти, і навіть всіх назве поіменно. І далі можна погодитися, що дійсно, під таким тиском складно зберігати свою думку. Але чи не вийшло випадково з нею так, що вона дещо сплутала себе і своє вороже оточення? Вона сама-то хоче дитину? І далі дати їй можливість детально розповісти про те, чому вона не хоче, що їй заважає (див. вище).

Можливо, з’ясується, що хтось з родичів дійсно проти. Які аргументи вони наводять? Чому вони це роблять? Робили вони самі аборти і як вони відносяться до такого кроку? З’ясувавши ці важливі обставини, необхідно допомогти жінці боротися з тиском усередині сім’ї і навіть, можливо, з насильством – фізичним, емоційним, моральним, матеріальним і т.д.

Дуже важливо дізнатися, а чи є хоч хтось, хто за дитину і могли б ці люди подати їй підтримку, зокрема, наприклад, узяти на себе конфронтацію з тими, хто проти.

10. Яку допомогу я можу Вам надати, щоб Ви ухвалили рішення народити дитину?

Нарешті, добре запитати у жінки, а як саме Ви можете їй допомогти? Це питання правильніше ставити в кінці бесіди, щоб жінка вже встигла висловити свої сумніви і страхи і після того, як деякі з них виявляться «розхитаними», коли перед жінкою з’явиться якась альтернатива аборту.

Коли жінка говорить про те, що вона хоче зробити аборт, вона повністю з’єднана з тими обставинами, які їй заважають зберегти дитину. І якщо у неї в цей момент запитати: «А що я можу зробити?», – вона, швидше за все, відповість, що нічого, і що, загалом, не дуже їй ця допомога і потрібна. Коли ж жінка від’єднається хоч би трохи від своїх життєвих обставин, тоді їй можна розповісти про те, як ці обставини можна змінити, і запропонувати свою допомогу. «Все-таки, що саме Вам потрібно, щоб в цій ситуації вистояти перед обставинами?» Можливо, треба просто допомогти їй знайти потрібні слова для бесіди з чоловіком або з родичами, порадити хорошого лікаря, допомогти з коляскою, ліжечком для дитини. Можливо, потрібна емоційна підтримка. У кожної жінки свої потреби. Для багатьох вже саме Ваша пропозиція допомоги від себе особисто може виявитися цілющою. Тому що таку пропозицію означає визнання Вами одночасно і проблем жінки, і цінності ненародженої дитини – такої значущої цінності, що Ви готові навіть зробити певні дії, прикласти зусилля, можливо, чимось пожертвувати, щоб він народився.

Можна порадити їй звернутися в організації, які допомагають вагітним жінкам, що опинилися у важкій життєвій ситуації. Такі організації є в різних містах Росії.

Наприклад, в Москві працює Добродійний Фонд «Сім’я і дитинство». Психологи служби консультують жінок, що прийшли на аборт, в трьох пологових будинках м. Москви. Крім того, при Фонді діє Кризова телефонна лінія з питань незапланованої вагітності, а також здійснюються психологічні консультації через інтернет. Підопічні Фонду – жінки, які ухвалили рішення зберегти вагітність і народити дитину, а також багатодітні сім’ї, – отримують соціально-побутову, матеріальну, юридичну та іншу допомогу.

Якщо у Вас виникне потреба в психологічній підтримці з питань, пов’язаних з незапланованою вагітністю, Ви можете подзвонити на Телефонну лінію з питань незапланованої вагітності: (495) 665-00-05, 8-800-200-05-07 (з 16.00 до 21.00 по буднях), – або зв’язатися з психологом через сайт www.6650005.ru

У Москві є й інші центри і служби, що допомагають вагітним жінкам в кризовій ситуації, а також інші організації, які борються з проблемою абортів, наприклад, просвітницькими методами.

У Санкт-Петербурзі діє фонд Святого Дмитра Солунського, який допомагає багатодітним сім’ям, що мають потребу, веде просвітницьку роботу, направлену на захист життя дітей, що знаходяться в материнській утробі. Фонд надає психологічну, фінансову, гуманітарну, юридичну, продуктову допомогу.

У інших регіонах теж є центри і служби допомоги вагітним. Наприклад, в Іваново є організація «Колиска», в Рязані – Центр охорони материнства і дитинства «Право на життя», аналогічні організації є і в інших регіонах.

***

На завершення хотілося б сказати наступне: не так просто розбудити серце. І немає ніяких спеціальних прийомів, щоб це зробити. Жінці, котра опинилася у важкій життєвій ситуації, можна допомогти. Але лише за умови, що помічник дійсно щиро бажає їй добра. Потрібно не прагнути довести свою правоту або переконати жінку в тому, що аборти робити не можна (хоча ми з цим безумовно згодні), а саме бажати добра. Ніяка жінка не хоче бути лише «аргументом» в доказі правоти якоїсь людини або ідеї.

Питання, які ми пропонуємо, можуть допомогти жінці ухвалити рішення зберегти дитину. Але тут важливо пам’ятати, що бесіда з нею повинна супроводжуватися щирим хорошим відношенням, душевною теплотою і турботою перш за все про неї і про її дитину. Ми сподіваємося, що ці питання комусь допоможуть – що народяться діти, і життя продовжиться.
http://ruh-za-zhyttia.org.ua/?p=329

Дата: Вівторок, 09.03.2010, 14:47 | Повідомлення # 9

Синдром особи, вцілілої від аборту

Особи, врятовані від аборту, це ті, які з різних причин були “бажані”. Професор NEY описав десять видів Синдрому Особи, Врятованої від Аборту, що відповідають десяти обставинам, за яких людина може вціліти. Незважаючи на те, що не в кожному випадку був аборт, однак завжди маємо справу з якоюсь формою неприйняття дитини, загрозою її існуванню перед народженням чи підриванням сенсу існування. Вціліла особа була піддана силам, які цілковито без неї вирішували питання й життя чи смерті.

ВИДИ СИНДРОМУ ОСОБИ, ВЦІЛІЛОЇ ВІД АБОРТУ

I. Смерть братів і сестер перед чи після народження дитини. Якщо жінка була п`ять разів вагітною і два рази зробила аборт; троє дітей, які живуть - це вцілілі.

II. Дітей проклинають, застосовують проти них словесне насилля, їм погрожують: “Жаль, що ти живеш!”, “Я мала тебе взагалі не народити!”, “Краще б я мав нове авто, ніж тебе!”, “Ти ненормальний”. Батьки вцілілого звинувачують його за погані речі, які сталися, і за добрі, яких не було.

III. Близнюк був убитий під час аборту.

IV. Дитина вціліла, незважаючи на справжню спробу аборту.

V. Мама вирішила зробити аборт, але з різних причин його не зробила .

VI. За статистикою народжуваність в деяких країнах дуже низька, наприклад в Україні, Боснії чи Китаї. Згідно з нав`язаною системою планування родини, напр. політикою “однієї дитини”, кожний новонароджений автоматично стає вцілілим (тобто особою, яка мала дуже малі шанси народитися).

VII. Батьки задумувалися, чи не вбити дитину в матці, напр. з фінансових причин, хвороби дитини, відсутності суспільної підтримки чи “поганої статі”, але цього не зробили.

VIII. Батьки не могли вирішити, зволікали аж до часу, коли було надто пізно зробити аборт.

IX. Якби батьки тільки могли, то вбили б дитину. Жінки часто кажуть:” Якби я раніше дізналася, що я вагітна…”, ” якби я мала гроші…”.

X. Новонароджені, які живуть після аборту, напр. зробленого кесарським розтином, і залишені самі собі, помирають. Інколи їм вдається вижити.

Що може відчувати особа, яка малює таку постать?

Конфлікти, яких зазнає вцілілий, більш менш спільні для десятьох перелічених видів. Варто пам`ятати, що їх загострення, а також часта поява індиві-дуально диференційовані.

* Багато симптомів Синдрому Вцілілої Особи і Постабортного Синдрому виступає також у людей, в родині яких мав місце викидень. Однак треба виразно зазначити, що аборт і викидень - це дві різні травми.

КОНФЛІКТИ ОСОБИ, ЯКА ВЦІЛІЛА ВІД АБОРТУ

I. ПРОВИНА

Вцілілий почуває себе винним за те, що він живе, коли інші померли. Він часто відчуває, що ті більш заслуговували на життя. Йому важко наважитися, щоб його зачаті діти народилися.

Комплекс Каїна з`являється тоді, коли аборт мав місце після народження особи, коли вцілілий, як Каїн (різниця в тому, що Каїн сам убив брата, проте у вцілілого вбито його братів і сестер), живе переконанням, що всі хочуть його вбити, що він не заслуговує на життя. Йому здається, що брати і сестри загинули з причини його характеру, потреб чи поганої поведінки.

Комплекс Якова - коли особа народилася після аборту своїх братів і сестер. Вона почуває себе “дитиною-заступником”, яка займає місце дитини, котра повинна була жити.

Вцілілі почувають себе винними в тому, що живуть. Оскільки вони не розвивають своїх талантів, то применшується їх почуття безпеки і вартості. Частково це пояснює збільшення самогубств серед підлітків.

II. СТРАХ

Вцілілий відчуває, що живе замість вбитої дитини, яку ідеалізують в ньому батьки. Тому він боїться відкинення. Він хоче бути близько з людьми, але боїться їх. Боїться самостійно вирішувати життєві питання. Він зв`язаний страхом з батьками, боїться пізнавати те, що його оточує. Його легко засоромити. Лякаючись бути відкиненим, він готовий відректися від своїх прагнень. Приймаючи будь-яке, навіть шкідливе, зацікавлення з боку інших часто стає членом секти. Піддається всякому насиллю: сексуальному, словесному, емоційному і фізичному. Його фрустрацію посилює свідомість, що в такий спосіб все більше він перестає бути самим собою.

Вціліла особа не раз потерпає від жахливих снів, причиною яких є наступаюча катастрофа, яка має допровадити до цілковитого знищення.

III. ПЕСИМІЗМ

Вціліла особа обтяжена нереальними очікуваннями, зазнає незадоволення з боку батьків, її рідко хвалять чи нагороджують. Вони не тішаться своїм унікальним потомком, тому і він поступово втрачає радість і мир, стає все більш апатичним і песимістичним, безнадійно дивиться в майбутнє. Йому важко виконувати обов`язки, має схильність відволікатися, не може побачити красу оточуючого світу і живе в неспокої.

Недовіряє нікому: протилежній статі, власним батькам, собі. Не визнає авторитетів. Не вірить, що хтось йому може допомогти.

IV. ПОРУШЕНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ВЛАСНОЇ ОСОБИ

Вціліла особа отримує багато різних вказівок з боку батьків, які спричинюють в ній неспокій і сумніви. Піддається словесному насиллю. Повторює собі всі негативні речі, спрямовані в її адресу. Старається задовольнити інших протягом більшої частини свого дитинства, а коли підросте - буває часто сердитою. Дуже часто ставить надокучливі запитання багатьом особам: “Чи ти мене любиш?”, “Чи я тобі подобаюся?”. Не знає, хто вона і не розуміє себе. Неспроможна відповісти за власне жит-тя. Не дбає про себе. Часто хворіє на анорексію (неможливість їсти) чи булімію (ненаситність).

Оскільки в неї комплекс меншовартості, вона неспроможна боротися з життєвими труднощами. Вона нетерпима, і їй важко вчитися на помилках. Несвідомо повторює в дорослому житті ті конфлі-кти, яких зазнала у дитинстві.

V. ВІДСУТНІСТЬ ОСОБИСТИХ ЗВ`ЯЗКІВ З БОГОМ

Якщо вцілілий взагалі вірить у Бога, то Він для нього є Богом-катом, який, наче бездушний бухгалтер чи поліцейський, у страшний спосіб карає за кожну його помилку. Вцілілому важко прийняти з радістю факт, що хтось (Ісус) помер за нього з любові. Він дуже скептично ставиться до Бога як люблячого і всемогутнього Отця. Це породжує в ньому безнадійність, безпорадність і неминучу самотність.

VI. НАСЛІДКИ ШТУЧНОГО ВИГОДОВУВАННЯ

Штучне вигодовування часто у випадку вцілілих спричинює те, що дитина позбавлена необхідних органічних речовин, які відповідають за будову білої субстанції в мозку, а також за розвиток периферичних нервів. Це означає, що діти, яких не годували грудьми, не такі швидкі, здорові, спритні та інтелігентні, як би це могло бути.

Конфлікти, спричинені тим, що особа вціліла від аборту, мають великий вплив на її щоденне функціонування. Щоб зберегти відносний спокій і рівновагу, вона послуговується захисними механізмами - маскується.

Діти дізнаються про те, що вони вціліли у різний спосіб, Інколи почують те від своїх батьків чи від інших осіб безпосередньо, або підслухавши розмову. Діти зв`язані зі своїми батьками, що живуть з ними, іі так підсвідомо відчувають, що щось не так. Неодноразово спогади, які є в підсвідомості, дають про себе знати в снах.

Тут опис сну 7-літньої дівчинки, яка потрапила на терапію разом з батьками, бо вони непокоїлися її безсонням і страхітливими снами. її сон виглядав так: ця дівчинка грається на пляжі з трьома іншими дітьми. Несподівано їх усіх присипає пісок. Вона вижила, а троє інших загинули. Під час терапії виявилося, що у матері перед зачаттям були викидні трьох дітей, про що дівчинка не знала.

Історія 4-літньої Михайлини: Коли вона була ще немовлям, її удочерили і вона про це не знала. Одного дня вона принесла до своєї матері, яка її удочерила, такий малюнок: голова дитини і якась жінка з цвяхом у руці наближала свою руку до цієї голови. Мати запитала Михайлину: “Як ти вважаєш, чи ця дитина з малюнка може пробачити цій жінці?” “Ні, тому що вона вбила мене” - відповіла дівчинка. Під час терапії виявилося, що, колі біологічна мама була вагітною Михайлиною на шостому місяці, сама пробувала зробити аборт за допомогою спиць до в`язання. Ні Михайлина, ні мама, яка її удочерила, раніше про це не знали.

Також відомий випадок з хлопчиком, який бачив у галюцинації четверо малих дітей (йому поставили діагноз - шизофренію), це були брати і сестри, абортовані перед його зачаттям.

ПІДСУМОК СИНДРОМУ ОСОБИ, ЯКА ВЦІЛІЛА ВІД АБОРТУ:

• Першим правом людини є право на життя. Однак багато людей є “бажаними” як заступні, або вибрані діти.

Вціліла особа:

• була піддана силам, які цілком без неї вирішували ЇЇ питання життя чи смерті,

• переживає багато конфліктів, які обтяжують її психіку,

• надягає маски, щоб отримати зацікавлення і розпрощатися з агресією,

• свідомо чи підсвідомо часто ставить такі запитання:

“Як мені жити, коли мої батьки повбивали моїх братів і сестер?” “Як мені жити, коли вони задумувались над моїм абортуванням?”

Особа, яка вціліла, залишається такою на все життя. Так само, як на все життя люди є алкоголіками. Але алкоголіком можна бути таким, який п`є, або тверезим. Подібно і вцілілий може бути зневоленим і знищеним, або свідомим своїх ран та вільним і оздоровленим.

(Витяг з книги Вітольда Сімона “Аборт: причини та наслідки”)
http://ruh-za-zhyttia.org.ua/?p=328

Дата: Вівторок, 09.03.2010, 14:50 | Повідомлення # 10
Спосіб дії спіралі – абортивний! Як діють пігулки смерті

Використання гормональної контрацепції, а також спіралей супроводжується смертю вже зачатого ембріона. Застосування цих засобів рівнозначне аборту, лише більш цинічному та лицемірному, оскільки «операція» виглядає «безкровною», а люди, котрі її зробили, вважають себе незаплямованими вбивством.

Як діють пігулки смерті

Ефективність пігулок обумовлена кількома механізмами.

1. Придушення овуляції
2. Зменшення рухливості сімені
3. Абортивний ефект, котрий полягає в порушенні здатності внутрішньої стінки матки прийняти запліднену яйцеклітину, що призводить до загибелі вже зачатого ембріону.

Абортивний ефект спрацьовує приблизно у 10% випадків.

При використанні гормональних контрацептивів із низьким вмістом гормонів зростає ймовірність зачаття.

Спіраль

Спосіб дії спіралі – абортивний!

При наявності внутрішньо маткової спіралі зачаття все ж відбувається, як показують ранні тести на вагітність. Однак спіраль не допускає імплантації дитини в матку, тож вона помирає, найчастіше у віці 7-10 днів.

Оскільки зачаття відбувається ще за два тижні до менструації, а спіраль позбавляє дитину життя найчастіше в цей період, у жінки, все ж таки, з’являється кровотеча, і вона думає, що вагітною не була, хоча якраз навпаки. Але позбавити життя дитини в старшому або молодшому віці (6 днів або 3 місяці) – це одне і те ж.
Чи можна збудувати щастя на крові?

Іноді в процесі боротьби за життя дитині, все ж таки, вдається вжитися в матку, і у матері немає менструації. Спіраль намагається відторгнути дитину з матки і після її імплантації. І в такому разі не можна робити аборт! Спіраль не викликає народження дефектної дитини.

Презерватив – не врятує

Використання презервативів не захищає від зараження вірусом папіломи, який викликає рак матки.

Американський національний інститут здоров’я, заява щодо раку шийки матки, 1996

Презервативи – ненадійний захист від СНІДу. Латекс, з якого виготовляються презервативи, має пори розміром 5 мікрон, а голівка сперматозоїда має в діаметрі 3 мікрона, вірус імунодефіциту людини має розмір 0,1 мікрона, збудник сифілісу має 1,5 мікрона, збудники гонореї – 0,5 мікрона, вірус герпесу – 0,3 мікрона. За даними американських вчених, ризик зараження СНІДом при використанні презервативу складає більше 31%. Тому Міністерство медичної промисловості США зобов’язало виробників презервативів розміщувати на упаковці попередження про їхню неефективність. Тепер у США, на автоматах в яких продаються презервативи, стоїть попередження: УВАГА! Презервативи не захищають вас від сніду!

Тож організації і люди, які рекламують презервативи як захист від СНІДу, дезінформують людей і піддають їх небезпеці.

Жоден із сучасних видів контрацепції не дає 100-відсоткової гарантії.

60-70 % абортів здійснюються після використання контрацептивних засобів.

Навіть якщо запобіжні засоби не мають абортивного характеру, їхнє використання може призвести до

- зачаття небажаної дитини;

- як наслідок — дітовбивства.

Таким чином контрацептивне мислення не має морального виправдання.

Що ж врятує?

Порятунок — у любові до дітей. Не треба боятися дітей. Заради дітей варто йти на жертви. І тому, незважаючи на те, як відбулося зачаття, незважаючи на обставини, на те, бажана дитина чи неочікувана, здорова вона чи хвора,

полюби її та дозволь їй жити!

Порятунок — у природному плануванні сім’ї, яке базується на спостереженні за своїм організмом. Методика є абсолютно безпечною та безкоштовною. Пізнавши свій організм, жінка може у повноті зрозуміти свою жіночу сутність і керувати плідністю, приймаючи відповідальні рішення.

Порятунок у тому, щоб берегти дошлюбну цноту та шлюбну вірність, оскільки людина не має права реалізовувати свій статевий потяг за межами шлюбу, який є Святим Таїнством.

Секс поза шлюбом не лише калічить долі, але й часто закінчується дітовбивством.
http://ruh-za-zhyttia.org.ua/?p=320

Бібліотека » Різне » Суспільство » Гріх аборту
Сторінка 2 з 4«1234»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика