Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 2«12
Бібліотека » Різне » Суспільство » із чату
із чату
Дата: Неділя, 15.11.2009, 21:37 | Повідомлення # 6
Слава навіки.Спасибі за конкретику.Якось почитаю.Отож я також проти боротьби просто зараз такий час що все дуже важко.Все заплутано.....Я конкретніше подивлюся за князя але невтому справа.СРСР це була держава яка переслідувала будь які віровчення і пропагандувала атеїзм,як наслідок в Україні з приблизно 2000 єпархій залишилося 2,а Автокефальна церква взагалі була зтерта з лиця землі і ти мені говориш що тим заправляло Правослвя,або ж я шось нетак зрозумів.Далі..... уявіть собі шановне паньство ми теж поклоняємося Пресвятій Тройці smile .Ми в праві вважати себе вибраними,ви також можете це робити,але це зараз неважливо ,Отож справді мудро ти мовив просто молімося один за одного,і вірмо в спасіння.
Я вже завязую але щеодне запитання:чому саме ми получаємо кожного року благодатний вогонь.Я визнаю серед католиків було більше святих,обявлень але всеж таки чому?
Молімося і хай простяться нам гріхи наші.Хай благословить вас Бог.
Та я трохи троль вибачайте.Отож......
Дата: Понеділок, 16.11.2009, 00:13 | Повідомлення # 7
Поставлю точки над Вашими "і" і відповім на питання.

Отож, у часи СРСР переслідувалися усі - і греко-католики, і автокефальні православні і православні КП. Спочатку прийшли більшовики - справді нищили усе, що нагадувало б "релігію", це були переважно євреї - представники більшовицького уряду. Потім прийшов Сталін і усіх цих євреїв знищив - замість них поставив своїх людей. саме тому абсолюьного атеїзму не було - уряд сталіна розумів, що знищити Церкву не зможе, тому використав Її як засіб свого керування, як гілку влади. Для цього він легалізував МП. Свячеників МП, які не хотіли співпрацювати із НКВД, КГБ чи як їх там називали спочатку при сталіні він знищував чи вивозив у сибір. залишалися продожні священики-єпископи, які були також агентами цих спецслужб, основними інформаторами, адже тайна сповіді, яку вони перетворили на святотатство була основним засобом боротьби проти "ворогів народу". тож православя у той час, про яке я тобі говорю, його не можна назвати чинним чи канонічним, але у свідомості воно залишається православям. так же само у католицизмі - у той важкий час, якби ти вчив теорії держави з політології, фактично Церква залежала від імператорів-королів, і саме інквізиція дозволяла вести війни проти інших народів-держав, маскуючись християнством. тому що тоді існували вчені-теоретики, які доводили необхідність співжиття Церкви і держави. людей так вчили, їм вірили і тому на вищі церковні посади обиралися священослужителі саме такого загарту, частіше це була формальне окатоличення єретиків-сектантів чи світських людей, яких обирав король чи імператор, за його волею (таємно чи відкрито) відбувалося посвячення священослужителів. І також багато справжніх католиків страждало і вмирало як єретики. то були страшні часи, занепад західної цивілізації, але саме тоді Святий Франциск і його послідовники відродили Церкву із занепаду. Вони жили дуже бідно, їх ганьбили, зневажали, поки не наверталися і починали розуміти суть істинно-християнського вчення, яке базувалося на і базується на святій Любові.

Так же само тепер із православними - є люди, бачу, які також затирають той глибокий слід на првославї, показуючи своїм праведним життям справжнє обличчя християнства у формі православя. Адже люди памятають часи і єдиним способом пояснити і переконати, донести істинно-православне вчення людям - це як говорив ваш Святий Серафим Саровський: "Спаси себе самого - і навколо тебе спасуться тисячі".

Тож не потрібно оглядатися у минуле, адже і Церкви чи католицькі чи православні - це перш за все люди, вівці стада Христа і часто буває, що вони відходять від свого Пастиря через гріховність, тікають від Господа і тому наближаються до вовків, які розганяють стадо, нищать його, поки стадо знову не повертається до свого пастиря - Христа, який знову відновлює стадо, лікує, зцілює його рани і ходить і шукає усіх загублених і розполошених овець.

Тож, брате, запамятай, що саме своїм прикладом ти представляєш своє віровчення, конкретніше православя. І якщо ти чинитимеш як чинять зараз досі необережні православні, звинувачуюючи католиків у єретизмі чи ще чомусь, то тим ти скомпроментовуєш православя узагалі, навіть якщо ти не священик і не духовна особа. Ти маєш бути правдивим учнем Христа, щоб люди у тобі Його пізнали. а якщо ти чиниш зло, пропагуєш ненависть до ближніх, якщо ти критикуєш брата з іншої конфесії - у очах людей ти нічого доброго не робиш, ти задовольняєш свій егоїзм. І осквернюєш свою віру, бо дявол тільки і хоче, щоби посіяти розділ, ворожнечу між стадом Господнім, хоче їх розділити і розполошити - так йому легше знищити це стадо.

Так ось. Якщо нам дано незалежність, якщо ти такий побожний, маєш інтернет, маєш свободу віросповідання, маєш книги, матеріали духовного змісту - то не закопуй таланти у землю, а візьми ці таланти і орудуй ними для поширення своєї віри, Царства Божого. не витрачай ці таланти на ворожнечу і зло, але на добро. Бачиш як у цей час дявол воює проти Церкви, так не входь у його лави, бо якщо дявол воює проти католиків сьогодні і ти (у цьому повідомлені я пишу не про тебе особисто) його підтримуєш бо також воюєш проти католиків, то завтра він обернеться проти православних і проти них воюватиме, бо він воює проти всіх, хто є християнином. тож краще укріплюй мури своєї Церкви, будуй твердині для захисту від дявола, а католик буде свої мури укріплювати і все одно прийде час, коли вже не буде ні католиків ні православних, але буде "святе місто" (за Даниїлом, проти якого виступить антихрист. Уяви собі картину, коли на Україну нападає ворожа нація, а в той час схід веде боротьбу проти заходу, то хіба устоїться Україна? - ні! але як бачиш, воно так є у нас у державі - різні гетьмани, пани - усі боряться один проти одного, безпорядок у всьому.

Так хай не буде між християнами, бо Господь сказав: "Царство поділене у собі не встоїться".

Так отже слід забувати ті історичні стереотипи і взаємоворожнечі, а будувати свої відносини на взаєморозумінні і взаємоповазі, тоді ми будемо називатися християнами.

А щодо твого того питання про благодатний вогонь - чи він спасає? - ні, як і католицькі чуда. Все це - діяння Святого Духа для скріплення Віри, для того, щоби ми, християни, скріплювали свою віру у Господа Бога, Який показує, що ми на правильному шляху, що Він завжди з нами. Чуда - це мова спілкування Господа з нами. Коли ікони плачуть (і в католиків і в православних), то це Він нас кличе до навернення і покаяння. коли відбуваються чуда іншого характеру, це свідчить про наявність благодаті у тому чи іншому храмі, місці, чи прославляють Святого Церкви. І кожен дар має свою місію і мету (про поділ дарів Святого Духа читай у першому посланні апостола Павла до Коринтян, розділ 12.
Але все одно, як бачиш, і Католицька і Православна Церкви мають Святого Духа, тому і саме тому якщо ми заперечуємо чуда іншої Церкви, ми чинемо гріх проти Святого Духа, який не прощається.

Всі люди різні тому і Церква за Божим допустом поділилася, щоби різні люди по-різному славили і служили Богу, але одному і тому ж Богу.

Благодатний Вогонь - це не зовсім православний, просто гріб Господній знаходиться у юрисдикції чи як то називається по-церковному, Православної Церкви, - він підтверджує Писання, ламаючи усі рамки науки, що наш Господь був похований у тому гробі - і Він воскрес, показуючи нам чудо, яке не поясниш і яке тільки Божественого походження. І римо-католики і ми, греко-католики беремо цей вогонь із гробу Господнього і він у нас не затухає, тобто цей вогонь для всіх християн - і цей вогонь розноситься по всьому світі не тому що він православний, а тому, що він є знаком від Господа, Його чудом. Господь для всіх один.

Дата: Понеділок, 16.11.2009, 10:11 | Повідомлення # 8
Ех спасибі велика ти людина.Я б міг зрадістю продовжувати дискусію,але утримаюся,нехочу сваритися з добрими людьми.А й справді будь ти православний ,будь ти католик,головне будь учнем Христовим.
І шеодне вже пізнавальне питання.А шо собою представляє Греко-кат.Церква.Вона здається і не Західна і не Східна.Може є якісь сайти де можна почитати.Чи коли ваша воля самі розкажіть.
Дата: Понеділок, 16.11.2009, 17:05 | Повідомлення # 9
Історія УГКЦ:

Читай усе про історію УГКЦ на офіційному сайті http://ugcc.org.ua/4.0.html

Щодо своєї особистої думки і позиції, то можу сказати лише про традиціоналізм, який і представляється даним сайтом.

Ця течія немає прямого відношення до традиціоналізму Римської Церкви. Ми не виступаємо проти 2 Ватиканського Собору чи бунтуємо проти Папи Римського, як це роблять деякі традиціоналістичні гілки. Ми просто дотримуємося церковної традиції і обряду, зберігаємо ці духовні практики, набожества, молитви, літургіку, яку сповідувала УГКЦ до останніх років, особливо у часи підпілля, адже саме за ці церковні ознаки пролилося ріки священичої і монашої, мирянської крові. Цей обряд кровю донесло до нас духовенство старшого покоління. Цей обряд являє собою асиміляцію східного і західного, латинського обряду минулого століття. Це традиції набожеств і духовних практик, переданих Ісусом Христом, Богородицею через приватні і публічні обявлення святим. Молитви, відпуста, Розпорядження Римських Пап, - усе це нас безпосередньо стосується і ми цього дотримуємося. Що ж до східного обряду, то ми зберігаємо церковно-словянську мову, Літургію Св. Золотоуста, традицію святкування великих свят, зокрема Різдва, Пасхи, Преображення ...
Ми увібрали усе найкраще східного і західного обрядів. І ми цього дотримуємося.

Тепер прийшло молоде духовенство і бажає повністю перейти на православний обряд (виключно східний). Те, що не могли знищити радянські сили, наше духовенство знищує особисто. Тому ми і зберігаємо і захищаємо те, що для нас дороге, цінне. Така наша місія - хоча б заради тієї крові, яку пролили наші мученики.

Дата: Понеділок, 16.11.2009, 18:59 | Повідомлення # 10
Ось тобі стаття про відносини і ставлення УГКЦ до Церков АПЦ, КП, МП:
Quote

Як УГКЦ ставиться до УПЦ КП та УАПЦ, яких УПЦ МП позиціонує як "неканонічні" Церкви і які формально не визнані Повнотою Православ'я? Чи визнає УГКЦ Таїнства (в т.ч. Хрещення і Священства) від УПЦ КП та УАПЦ?
11-12-09 11:48 <-Назад

Для УГКЦ всі спадкоємиці Київської Церкви є канонічними. Канонічність – це згідність із традицією Церкви, а не кон’юнктурна справа, «що нині когось визнають, а завтра ні». Для УГКЦ строге дотримання правил визначених УПЦ для УПЦ МП є похвальним, але теж намагання самовизначитися УПЦ КП і УАПЦ є подиву гідними. В історії Церкви такі зусилля існували і не віднімали благодаті в Церквах, які йшли тими шляхами. Правда, різні нетерпеливі брати оскаржували ті Церкви у всяких схизмах, однак час все виліковував і згодом їх визнавали як правдиві Церкви – членами єдиної, святої, соборної і апостольської Церкви. Останній приклад позитивного подолання такої подвійної поведінки в часі – це відновлення сопричастя між Російською Православною Церквою і Російською Православною Церквою Закордоном.
В листі Блаженнішого Патріарха Любомира до Блаженнішого Митрополита Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви із 26 квітня 2008 р.Б. так написано про питання взаємовідносин між УПЦ МП, УГКЦ, УПЦ КП і УАПЦ: «Єдина помісна Українська Церква воскресне сопричастям Церков київської традиції, які самі себе і одна одну вважають спадкоємицями Свято-Володимирового Хрещення. Кожна з Церков іпостасно-самобутня у власному очоленні і священноначаллі, кожна рівна у звершенні Таїнства спасіння» (Вісник Києво-Галицького Верховного Архиєпископства № 7 c. 16-19) (http://www.ugcc.org.ua/fileadmin/user_upload/pdf/visnyk_7.pdf).
А в своїм слові «Один Божий Народ у краї на Київських горах» з нагоди започаткування повернення осідку Митрополита до Києва, 13 квітня 2004 р. Б., Патріарх Любомир висловлюється так:
«Українські Православні Церкви є носіями спільної з УГКЦ київської традиції, окремі елементи якої краще збереглися саме в Православних Церквах. Тому все те краще, що вони зберегли зі спільної спадщини, не має бути втрачене. Навпаки, кожна з Церков несе відповідальність за те, щоб збережена ними частка спільного скарбу стала надбанням українського народу.

Для майбутнього Київської Церкви великою є роль Української Православної Церкви, що перебуває у єдності з Московським патріярхатом. Століттями перебуваючи у складі Московської Церкви як Київська митрополія, вона зробила дуже багато для піднесення і розвитку Московського патріярхату. Водночас вона отримувала різні духовні й богословські імпульси, перебуваючи в ширшому церковному контексті. Для формування майбутнього статусу Київської Церкви важливо буде взяти з досвіду УПЦ (МП) все позитивне, в тому числі можливість будувати з Московською Церквою сестринські відносини.

Українська Автокефальна Православна Церква та Українська Православна Церква – Київський патріярхат у різний спосіб втілюють важливу для всіх ідею автокефалії Київської Церкви. Осягнення цієї ідеї дасть можливість усім конфесійним гілкам Київської Церкви позбутися залишків так званого “уніятського” мислення, що проявляється у твердженні про неминучу необхідність підпорядкування Київської Церкви іншим Помісним Церквам – чи то Сходу, чи Заходу. Важливим для всіх є також набутий в УАПЦ досвід соборноправного устрою Церкви.

Отже, мислити про єдність Київської Церкви означає не відмовлятися від скарбу сопричастя з різними християнськими центрами, а навпаки – збагатити здобутками цього сопричастя сукупні духовні надбання Київської Церкви. Від цього збагатились би не тільки конфесійні гілки Київської Церкви, а й її Сестри, помісні Церкви Сходу і Заходу. Крім того, це дало б можливість позбутися руйнівного для Церкви дроблення і втілити в життя сучасний еклезіяльний принцип “єднання в багатоманітності”». (http://kyivsobor.ugcc.org.ua/content/view/25/31/)

http://ugcc.org.ua/21.0.ht....d]=1045

Ось у цьому і уся проблема, яку ми вбачаємо у політиці УГКЦ. Справді, ми підтримуємо необхідність теплих взаємовідносин між Церквами, лояльно ставимося до православних, але оте "«Єдина помісна Українська Церква воскресне сопричастям Церков київської традиції, які самі себе і одна одну вважають спадкоємицями Свято-Володимирового Хрещення" є для нас (я не духовна особа, тож у своїх відповіддях представляю в основному позицію мирянську, а не духовенства, - немаю права) неприпустимим переходити на інший обряд і інші традиції. Це не означає, що ми не сприймаємо обряду Східної Церкви, ми вважаємо, що кожна Церква має свій обряд, який Її ідентифікує і "прикрашає", надає неповторності.

Іде спроба обєднання католиків і православних в одну Церкву, прототипом якої була Церква за часів князя Володимира. І хоча (поки що) говориться про те, що і надалі Верховним Покровителем кожної Церкви буде свій Голова Церкви (для католиків - Святіший Отець Папа Римський, для православних Варфоломій - Константинпольський Патріарх, ми у цьому вбачаємо зраду як обряду так і можливу змову з метою відєднання УГКЦ від Римського Престолу.

Уяви собі, що твоя православна Церква переходить на католицький обряд, зберігаючи верховенство Константинопольського Патріарха??? які твої дії, позиція, що б ти робив чи говорив? яке було б твоє ставлення? Не думаю, що ти б не усвідомлював руйнації своєї Церкви із підозрою у цілковитому обєднанні із Римом. Саме тому ми захищаємо право на вільне сповідування свого обряду і його збереження. Непослуху або бунту проти церковної влади тут немає - адже над нами тільки Папа Римський і ми слухаємо тільки його, Рим є нашим "патріархатом"! І тільки Він може вирішувати нашу долю і долю нашого обряду.

Наш обряд формувався не одне століття, відбираючи найкращі риси східної і західної Церков. А тепер за короткий час ми бачимо ліквідацію багатостолітнього будівництва і становлення обряду. Спочатку про це заявляли старше покоління священиків - потім їх відсторонювали від "публічності". У мене є особиста думка щодо вирішення цієї проблеми - або нам дадуть право на вільне сповідування свого обряду і уникнення навязування виключно східного обряду, або ми відходимо від УГКЦ і з підтримкою Святішого Отця утворюємо митрополію, як це було до цього часу (на той час митрополія УГКЦ перетвориться на Патріархат УГКЦ - саме будується Патріарший собор sad ). Митрополія буде напряму підпорядковуватися Риму, а не через патріарха.

Бібліотека » Різне » Суспільство » із чату
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика