Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Духовність » Для душі - історії, легенди, перекази » Хто шукає правди – шукає Бога, незалежно від того, (зрозуміло це самій людині чи ні)
Хто шукає правди – шукає Бога, незалежно від того,
Дата: П`ятниця, 28.05.2010, 01:11 | Повідомлення # 1
Цією тезою пронизаний увесь її життєвий шлях. Довгий час вона просто шукала правди. Учениця і перша помічниця засновника феноменологічного напрямку в західній філософії Едмунда Гуссерля, молода пані професор досягла неабияких успіхів на науковій ниві. Проте працюючи над докторською дисертацією, вона не просто пізнала, а й глибоко досвідчила, навіть вистраждала розуміння, що правди не знайдеш, не знайшовши Бога.
Вона – Едит Штайн, і вона ж – покровителька Європи, сестра-кармелітка Тереза Бенедикта від Хреста. Чистої крові єврейка, вихована у вроцлавській єврейській родині, навернена до християнства за одну ніч – ніч читання Життєпису св. Терези від Ісуса, ніч, якій передували довгі роки безрезультатного пошуку Правди з великої літери.

Secretum meum mihi

Є люди, які не можуть просто жити на світі для свого задоволення. Їхній дух шукає «чогось більшого», прагне сягнути таємниці людського буття, їм усе життя не дає спокою шукання Правди. Це досить рано відкрила в собі Едит Штайн і, відкривши, стала на шлях науки. Тривале й успішне вивчення історії, германістики, філософії, психології закінчилося захистом докторської дисертації і продовжилося науковою і викладацькою роботою. Однак наука лише поглиблювала якусь незрозумілу «чорну діру» в її свідомості й аж ніяк не проливала світло на питання, що їх ставило саме життя. Пошук «чогось більшого» ставав чимдалі болючішим, ставлячи перед очима спокусу цілковитої безсенсовності людського існування. Пізніше Едит згадуватиме, як одного разу, насилу опритомнівши після тяжкого отруєння, вона спромоглася лише на одну думку: «Навіщо? Чому не можна було мене залишити в тому стані спокою?»
Незабаром Едит гостювала у своєї приятельки, яка так само переживала період глибокої внутрішньої кризи. Якось, стоячи біля книжкової шафи, пані Штайн взяла навмання першу-ліпшу книгу. Нею виявився Життєпис св. Терези від Ісуса, реформаторки Кармелітського ордену. За читанням проминула ціла ніч, а на ранок Едит пішла до книгарні й купила дві інші книги – Місал і Катехизм Католицької Церкви. Невдовзі молода пані прийшла до настоятеля місцевої парафії з проханням про хрещення. Не було особливої підготовки, катехиз: настоятель залишився цілком задоволеним її знаннями і глибоким пережиттям істин християнської віри.
Чому вона, єврейка, прагне прийняти хрещення в Католицькій Церкві, вона не пояснила навіть
найближчим. Secretum meum mihi (таємниця моя для мене – лат.), – відповіла Едит своїй подрузі, у домі якої віднайшла світло Правди.
Невдовзі пані Штайн прийняла таїнство хрещення, взявши собі ім’я тої, кого впродовж усього життя вважатиме духовною матір’ю – св. Терези Великої.

«Голос і надія всієї Німеччини»

Відтоді змінилося все, хоча зовні залишалась та сама робота, те саме оточення, та сама наука. Однак тепер ті самі справи, що робилися з оновленою душею, «зазвучали» по-іншому, бо все життя набуло сенсу і конкретної мети. Едит продовжує викладацьку і наукову діяльність, але для цього вже обирає католицькі заклади, починає перекладати німецькою праці католицьких авторів, серед яких особливе місце належить творам св. Фоми Аквінського. А ще десь глибоко в серці не дає спокою велике прагнення, навіяне прикладом св. Терези, – Кармель…
За кілька років після свого хрещення Едит складає приватні обітниці чистоти, убогості, послуху на руки свого духовного отця. І так сталося, що саме через складений шлюб послуху до своєї мети – Кармелю – вона йшла довгих дванадцять років. Сповідник заборонив їй навіть думати про закритий монастир, вважаючи, що Едит з її розумом і християнським світоглядом найбільше потрібна саме тут, у світі. Так тривало певний час, аж поки не стало зрозуміло, що у світі науки їй більше не дадуть слова. Причиною тому була політична ситуація. До влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти, і, як наслідок, усі громадяни єврейського походження були звільнені з займаних посад, у тому числі й науковці. Тепер уже сповідник не зволікав із рекомендаціями.

«Моїм покликанням є любити щораз більше»
На той час Едит було сорок два роки, що вже саме по собі за уявленнями того часу становило перешкоду для вступу до Кармелю, до того ж вона не мала жодного майна, а найголовніше – була єврейкою. Остання «перешкода» була найповажнішою, бо прийняття до монастиря «особи неарійського походження» в гітлерівські часи ставило під загрозу репресій усю спільноту. Однак вона була певна, що Богові не завадять


жодні перешкоди у здійсненні Його планів – і не помилилася. Поріг Кельнського Кармелю Марії
Цариці Миру Едит переступила 15 жовтня 1933 року, і розпочалося з чистого листа цілком нове життя. Мати-настоятелька говорила про нову постулянтку, що не було нікого більш нездатного до домашньої праці, ніж вона, однак вона весь час намагалася хоч у чомусь бути корисною, а свої маленькі невдачі сприймала з притаманним їй почуттям гумору. І жертвувала все це, як і майбутні значно серйозніші випробування, за навернення свого народу.
На її облучини в квітні 1934 р. в маленькому монастирському храмі не було де яблуку впасти. Приїхали вихованки, колеги по науковій праці, багато духовенства – подивитися на незвичайну наречену, яку звикли бачити за кафедрою, а тепер бачитимуть лише за ґратами монастиря. Від цього дня її зватимуть сестра Тереза Бенедикта від Хреста. На честь святого Бенедикта, якого дуже шанувала, і в наслідування духовного батька всього реформованого Кармелю – Йоана від Хреста, бо передчувала, що Хрест ще проявить себе в її житті, вказуючи правдивий шлях до Бога, до Правди.
А між тим, у Німеччині дужчали репресії проти єврейського населення. За кілька років стало зрозуміло, що перебування с. Бенедикти в Кельнському монастирі загрожує не лише її життю, а й існуванню самої спільноти. Вирішено відіслати сестру в Голландію, де у місті Ехт був монастир кармеліток, заснований кельнською чернечою спільнотою.
До Ехта с. Бенедикта приїхала зі своєю рідною сестрою Розою, яка також прийняла хрещення в Католицькій Церкві. У монастирі сестрі довірили ту працю, до якої вона найбільш надавалася, – наукову. Тут завершено коректуру онтологічної праці «Дочасне і вічне буття», розпочато «Науку Хреста» – книгу, присвячену життю та творчості св. Йоана від Хреста і на основі їх аналізу – дослідженню феномену хреста і страждання в людському житті.
На календарі був 1939 рік.

Ідемо за наш народ!

Від початку Другої світової війни нацисти активно споруджують по всій Європі концтабори, газові камери, крематорії, в яких зустріли смерть багато синів і дочок вибраного народу. До певного часу євреїв-християн минала тяжка доля братів по крові. Однак нелюдські дії фашистів зустрічають опір із боку католицького духовенства, зокрема, з засуджуючим пастирським листом на початку війни виступають єпископи Голландії. Після цього хвиля переслідувань прокотилася і католицькими монастирями. Усі священики, ченці, черниці «неарійського походження» вивозилися до концентраційних таборів – на знак своєрідної помсти за те, що Церква стала на підтримку євреїв.
8 серпня 1942 року з потяга, що прибув із Голландії, на платформу табору смерті Аушвітц-Біркенау висаджено чергову партію в’язнів. Серед них привертала увагу сестра-кармелітка – не лише хабітом, а й поставою, що вирізнялася цілковитим спокоєм. Цього ж дня (за іншими даними – наступного) сестра разом з іншими в’язнями зникла за дверима одного з будиночків, що стояли недалеко від платформи (їх було два: білий і червоний, призначалися для того, що фашисти називали «купанням»). Із цих дверей ніхто ніколи живим не виходив.
…На одному з образків, здається, з її шлюбів, Едит написала акт жертвування себе за навернення єврейського народу. Цей крок вона розглядала у світлі біблійної історії цариці Естер, що мала стати перед персидським царем, аби заступитися за свій народ, якому смерть дивилася в очі. Так, за зачиненими дверима катівні Біркенау звершилася жертва її життя, а разом із нею здійснилися слова з урочистості вічних чернечих обітів: «Моїм покликанням є любити щораз більше». Там само й була «дописана» так нею й не закінчена «Наука Хреста»…

Думки Едит Штайн:
• «Нам просто необходим час, в течение которого мы бы в молчании вслушивались в Слово Божие, давая ему действовать в нас»
• «Бога надо молча слушать часами»
• «Самыми счаст¬ливыми в жизни Иисуса были, конечно, те часы в молчании ночи, когда Он один на один вёл диалог с Отцом»
• «Вера хочет больше, чем отдельных истин о Боге; она хочет Самого Бога, Который есть истина, Бога целиком. Вера даёт возможность, не видя Бога, схватиться за Него»
• «Я полагаю, что всё больше погружаясь в Бога, человек должен больше и больше выходить за пределы самого себя, иначе говоря, всё больше посвящать себя миру, внося в него божествен¬ную жизнь»
• «Молитва - это лестница Иакова, по которой дух человека поднимается к Богу, а благодать Божия спускается к человеку»
«Задача христианина заключается в том, чтобы научиться жить в руках Бога»

http://molodalexander.org.ua/

Бібліотека » Духовність » Для душі - історії, легенди, перекази » Хто шукає правди – шукає Бога, незалежно від того, (зрозуміло це самій людині чи ні)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика