Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Духовність » Для душі - історії, легенди, перекази » Лікар, яка мріяла робити добро
Лікар, яка мріяла робити добро
Дата: П`ятниця, 28.05.2010, 00:56 | Повідомлення # 1
Усе сягає корінням дитинства. У дитячі роки я зазнала словесних, а часами й фізичних знущань. Батько завжди карав мене, якщо я відмовлялася виконувати його розпорядження. До моєї думки ніколи не прислухалися, отже, я навчилася бути покірною і ніколи не казати ні. Втративши віру в тих, хто мав захистити мене, я здобула переконання: не можна вірити нікому, крім себе. Це спонукало мене до важкої праці й сумлінного навчання. Я прагнула зробити кар’єру й довести батькам, та й собі, що я варта більшого, ніж вони вважають. Моєю метою було стати справжньою господинею свого життя і звільнитись від батьківської залежності. Ось чому я обрала медицину, а згодом акушерство й гінекологію – одну з найважчих спеціальностей.
У ті часи акушер-гінеколог у Румунії був зобов’язаний робити аборти, проте законодавство обмежувало покази до них: деякі захворювання жінки, вік понад 40 років та наявність 4-х і більше дітей.
Мені було відомо, що моя мама зробила багато абортів, отже, я належу до категорії вцілілих у низці вагітностей. Цей факт став нібито ширмою, через яку я дивилася на світ. Якщо мама робила це, чому не можна мені? Аборти матері стали «зеленим» світлом для аналогічних дій у моїй практиці.
Проте найбільшу роль відіграло оточення, у якому я зростала, - ізольована комуністична країна з диктатором на чолі. Я не стала християнкою в справжньому розумінні цього слова, хоч і була охрещена. Християнські цінності в нашій країні систематично знищувано й висміювано всюди, починаючи від школи. Основою медичною освіти була теорія еволюції: утробний розбиток дитини нас (студентів і резидентів) навчали сприймати як онтогенетичне повторення стадій філогенезу. Тоді (1974-1985 рр) я була переконана, що це єдина правильна теорія.
Ми були ізольовані від світу, не мали доступу до медичної інформації та наукових новин. Не було й сонографічної апаратури. Не знаючи іншої думки, ми були переконані, що людське життя розпочинається десь на 24-му тижні вагітності. Такі погляди дозволяли робити аборти без докорів сумління. Я навіть пишалася своєю вправністю, бо вміла виконати операцію безболісно для пацієнтки та без ускладнень. Дванадцять років я присвятила навчанню та важкій праці, щоб стати кваліфікованим акушером – гінекологом, проте, всупереч прагненню робити добро, зазнавала поступової дегуманізації – приготування до брудної роботи, призначеної для мене суспільством...
Проте після того, як у Румунії змінилася влада й було легалізовано аборт, розпочалася справжня трагедія. Ми бачили розростання феномену до небувалих масштабів…Я розуміла, що тут щось не гаразд, проте не могла протистояти системі та перечити своєму керівництву, а отже, продовжувала робити аборти проти своєї волі.
Божою волею та завдяки друзям із Товариства Центуріонів (товариство бувших аборціоністів) та Міжнародного інституту вивчення проблем переривання вагітності та насильства над дітьми я змогла зупинитись. За відмову виконувати аборти я заплатила втратою клінічних привілеїв. Я вже не можу робити те, що люблю понад усе, - приймати пологи й оперувати. Проте ніщо не змусить мене повернути назад: проти абортів я буду рішуче боротися. Молюся і сподіваюсь, що Господь простить мені і дасть силу, щоб спокутувати цей тяжкий гріх. ( з книги Філіпа Ней і Марі Петерс «Шлях центуріона»)

http://molodalexander.org.ua/

Бібліотека » Духовність » Для душі - історії, легенди, перекази » Лікар, яка мріяла робити добро
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика