Меню сайту

Категорії розділу
Січень [96]Лютий [13]
Березень [43]Квітень [0]
Травень [60]Червень [69]
Липень [0]Серпень [0]
Вересень [51]Жовтень [56]
Листопад [57]Грудень [43]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:


Головна » Життя Святих | Церковні празники | Свята » Січень [ Додати матеріал ]

СВЯТИЙ ТЕОДОСІЙ ВЕЛИКИЙ
24.01.2016, 17:15
У Каппадокії, провінції Малої Азії, на славній батьківщині св. Василія Великого, в містечку Ґарисі, народився 423 року хлопець, що згодом став великим Божим угодником. Тією щасливою дитиною був преподобний отець Теодосій Великий, наставник монастирів.
Батьки Проересій і Євлогія своїм побожним життям вчили молодого Теодосія бути завжди близько біля Бога й Церкви. Церковні настоятелі, що бачили велику побожність хлопця, посвятили його на церковного читця. Святе Письмо, часта молитва, церковні богослужби і Пресвята Євхаристія зродили в душі молодого Теодосія гаряче бажання досконалого життя. Тому попрощався він зі своєю родиною, покинув рідну сторо- ' ну й вирушив у далеку мандрівку до Єрусалима, щоб на місцях, посвячених життям і кров'ю Ісуса Христа, напов­нити своє серце святими зворушеннями, скріпити свою побожність, а потім, далеко від людей, віддатись богоміль­ному життю.
Дорогою він звернув до Антіохії, й там, недалеко від міста, відвідав славного св. Семена Стовпника, який за Божим просвіченням прорік, що св. Теодосій, буде батьком багатьох духовних синів-монахів та дав йому відповідну науку.
З благословенням св. Семена пішов Теодосій просто до Єрусалима. Поклонившись святим місцям, став роздумувати, який вибір зробити: жити в монасти­рі чи самітним пустинником? Перед­бачивши небезпеки пустинного життя, де не буде ні прикладу святих братів, ні повчань, ні опіки старших, досвідчених монахів, св. Теодосій замешкав на горі Сіон при побож­ному старцеві Лонґіні, де за його проводом проходив наче свій почат­ковий вишкіл-новіціят того життя, до якого заохочував сам Христос:. "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною" (Мт 16:24).
У той час збудувала побожна жінка Гликерія при головній дорозі, що вела до Вифлеєма, церкву на честь Пресвятої Діви Марії й просила Лонґіна призначити свого учня Теодосія управителем тієї церкви.
Теодосій не мав бажання вертатись між люди, проте з послуху перейшов на нове місце. Та побачивши занадто велику шану до себе від людей, покинув тайкома те місце й замеш­кав у печері, на вершині однієї гори, де 30 літ провів у молитві, пості й чуванні. За весь той час не з'їв ні крихти хліба: його поживою була сира городина й дике зілля.
Коли почали приходити до нього богомільці, що бажали залишитися з ним, св. Теодосій не заперечував, та бажав мати при собі тільки шістьох—сімох. Пізніше був змушений прийняти більше учнів, а вкінці переконався, що буде миліше Богові, якщо він прийматиме кожного, хто тільки щиро бажатиме служити Господу Богові в монашому житті.
Св. Теодосій вважав основою релігійної досконалості постійну пам'ять про смерть. Тому нових учнів вчив насамперед думати про свій останній день, що й допоможе їм зробити поступ у чеснотах. Наказав викопати великий гріб, спільний для всіх братів, який нагадував щодня кожному монахові правду: "Пам'ятай, що помреш", і таким чином допомагати всім постійно вправлятися в умертвінні. Одного дня св. Теодосій поставив перед ним своїх монахів і сказав: "Гріб уже готовий; хто хоче спочити перший у ньому?" Тоді священик Василь припав св. Теодосієві до ніг і сказав: "Поблагослови мене, отче, щоб я був перший". Св. Теодосій сказав відправити за його душу заупокійну богослужбу і сорокового дня о. Василь без ніякої видимої недуги віддав у Божі руки свою душу. Така подія справила на монахів велике враження і скріпила їхній дух самозречення.
Коли біля св. Теодосія жило 12 монахів, сталось так, що на самий Великдень не вистачило їм хліба, навіть не було просфори для відправи Служби Божої. Деякі монахи стали нарікати, та Святий нагадав їм про Бога й потішив їх, що небесний Отець не забуде про них. І справді, незабаром прислав їм якийсь доброчинець усякої поживи.
Святість і чуда св. Теодосія притягували багато учнів, що бажали в монапіому житті служити Богбві. Оскільки печера не могла помістити всіх бажаючих, св. Теодосій вирі­шив поставити новий великий монастир. Бажаючи дізнатись, в якому місці Бог бажав би мати той монастир і церкву, взяв св. Теодосій кадильницю насипав вугілля й ладану, але без жару, і почав ходити по полі та просити Бога, щоб сам показав, де будувати. В одному місці, що називалось Катизм, поблизу Вифлеєма, вугілля в кадильниці розгорілось і вгору піднявся милий запах ладану. То був знак від Бога, те місце Він вибрав, щоб звідти підносились до неба пахощі Безкровної Жертви й монаших чеснот. Коли закінчилась будова, монастир наповнили побожні ченці. При монастирі було 4 церкви. В першій з них була грецька відправа; в другій сходились вірмени, араби й перси; в третій — бесси з наддунайських околиць, а між ними й монахи слов'янського походження. Кожна нація мала в своїй церкві свою відправу аж до Євангелія, а потім сходились усі до грецької церкви, де були вже до кінця Служби Божої й усі разом приступали до св. Причастя. Четверта церква була для тих, що відбували прилюдну покуту, а також виздоровців з лунатизму й утрати розуму, що, як тоді думали, було ділом злого духа й карою за надмірне вмертвіння; там вони в покаянні очищалися. При монастирі були три притулки: один для недужих, другий для старих і немічних, третій для божевільних, де всім давали вчасну допомогу і духовну підтримку. Були там також і гостиниці для подорожніх. Якщо не вистачало харчів для всіх гостей, сильна віра й гаряча молитва св. Теодосія розмножувала їх чудесно, як колись Христос помножував хліби й риби в пустині. Увесь монастир виглядав, наче місто святих посеред пустині, де панували лад, мовчанка, любов і спокій.
Свій великий монастир і все чернече життя св. Теодосій впорядкував на зразок великого патріарха східного монашого життя св. Василія Великого, що сто літ тому щасливо започаткував спільне чернече життя. Правила монашого життя св. Василія стали тепер правилами життя в обителі св. Теодосія. Там усі монахи мешкали спільно під одним дахом, разом молилися, приймали поживу, й усе майно належало їм усім. Значну частину дня й ночі перебували ченці на богослуженні й спільних молитвах у церкві, а у вільний час працювали, щоб приготувати все потрібне для щоденного прожитку, а також, щоб прогнати від себе нудьгу, яку викликає безділля.
Душею всієї обителі був св. Теодосій, що ревніше за всіх інших послуговував ближнім. З великою любов'ю відвідував хворих, очищував їм рани й струпи, змивав кров і гній, цілував і потішав прокажених, годував і поїв немічних, а всім виявляв велику любов і давав потрібну допомогу чи потіху. Салюстій, Єрусалимський єпископ, що бачив те велике діло й пізнав святість св. Теодосія, призначив його наставником усіх монахів у Палестині, подібно як св. Саву поставив наставником усіх пустинників. Ті два Божі вгодники жили у великій приязні й часто сходились на спільні духовні розмови. А коли настали тяжкі часи, вони спільно боролись і терпіли за правдиву Христову католицьку віру. Своїми братами преподобний о. Теодосій управляв не суворістю, а лагідністю, будучи прикладом кожному. Його слова були повні сили, бо через нього промовляла не людська мудрість, а ласка Святого Духа, під чий провід віддав св. Теодосій усе * своє життя.
Святий був одночасно твердий і ревний в обороні св. віри; коли світська влада хотіла насиллям відвернути правовірний народ від правдивої Христової Церкви, св. Теодосій мужньо обороняв св. справу.
Це виявилось під час єретицьких заходів імператора Анастасія, прихильника єресі монофізитів, що за проводом Євтихія баламутили людей, начебто Христос мав тільки одну, Божу природу, без людської. Анастасій усунув з єпископських престолів Антіохійського патріарха Лавіяна й Єрусалим­ського Іллю, а вірним Сирії наказав визнати безбожного єретика Севера. У відповідь на це св. Теодосій разом зі св. Савою стали відважно в обороні прав патріарха Іллі та його наступника Івана. За порадою своїх дорадників імператор не чинив спочатку ніякого спротиву цим святим мужам, бо вони мали великий вплив на людей. Та пізніше пробував підкупити св. Теодосія грішми, що їх у великій сумі послав Святому на добродійні цілі. Св. Теодосій прийняв імператор­ський дар, щоб не образити його, і роздав гроші убогим; коли ж Анастасій прислав незабаром св. Теодосієві для підпису єретицьке визнання віри, сподіваючись, що він стане на його боці, Святий відмовив імператорові. У своєму листі св. Теодосій не тільки відкинув єретицьку науку Євтихія, але й заявив, що готовий і життя віддати за правдиву Хрис­тову віру й церкву. Відвага св. Теодосія справила на імператора велике враження. Переможений відвагою й силою догматичних доказів, імператор написав Теодосієві приязно­го, миролюбного листа. Та той мир не тривав довго. Незабаром вийшли імператорські едикти проти правовірних. Дізнавшись про те, св. Теодосій покинув свою тиху чернечу келію й ходив від монастиря до монастиря, з міста до міста, наказуючи всім непохитно триматись постанов чотирьох Вселенських Соборів: Нікейського, Царгородського, Ефеського й Халкі-донського, на яких була проголошена правдива Христова віра, а одночасно були осуджені герезіархи: Арій, Македоній, Несторій, Діоскор і Євтихій. А в Єрусалимі св. Теодосій відважно проповідував з амвона зібраному народові тодішнє правовірне гасло: "Як хто не приймає чотирьох Соборів, як чотирьох Євангелій, нехай буде проклятий!" Така смілива й ревна оборона св. віри 90-літнім старцем додавала відваги заляканому імператорськими едиктами народові. Проповіді св. Теодосія мали спасенний вплив на людей. Бог утвердив слова Святого кількома чудами. Одним з них було одужання в Єрусалимі жінки від недуги раку, як тільки вона діткнулась одежі Святого. Анастасій прогнав за те св. Теодосія з краю. Однак він не був довго на вигнанні, бо Анастасій скоро помер, а його настущіик Юстин, правовірний, що з простого вояка дійшов до найвищого імператорського чину, повернув св. Теодосієві волю.
Після повернення з заслання прожив ще св. Теодосій 11 літ дуже вмертленого, суворого життя. Його покора була така велика, що коли чув суперечку двох монахів, падав їм 'до ніг і не вставав доти, доки вони не помирились. Іншим разом кинув Святий клятву на одного монаха за його велику провину. Затятий винуватець сказав, що він зі свого боку кидає клятву на св. Теодосія. Святий прийняв спокійно ту зневагу й почав так поводитись, наче б справді на нього наклали церковну клятву, щоб тільки таким нечуваним прикладом покори й терпеливості привести до покаяння непокірного монаха. Покірність Святого увінчалась успіхом.
Останній рік свого життя провів Святий у важкій недузі, яку геройськи зносив, поклавшись на Божу волю. Ті, що бачили його терпіння, радили йому просити у Господа полег­шення, та св. Теодосій казав, що це було б нетерпеливістю й позбавило б його небесного вінця.
Перед самою смертю він скликав усіх братів, дав їм останнє повчання й предрік багато подій, що мали збутись по його смерті. Відійшов св. Теодосій до кращого життя 529 року, проживши на землі 105 літ. На похорон Святого зійшлась уся околиця; прибув також Єрусалимський патріарх Петро. Під час самого похорону прославив Бог свого вірного слугу чудами. Св. Теодосій заповів себе поховати у тій печері, в якій розпочинав своє Богу посвячене життя. Називалось те місце "печерою трьох царів", бо в ній ночували три мудреці, які прийшли зі Сходу з поклоном до новонародженого Христа.
Один старшина, що йшов у похід проти персів, просив дати йому ту волосінницю, яку св. Теодосій носив на своєму тілі. Свою перемогу над ворогами він завдячував допомозі св. Теодосія.

Схожі матеріали:
Переходів: 0 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Рейтинг: 0.0/0 | Теги: святий, ТЕОДОСІЙ, великий
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
Непорочному Зачаттю
Пречистої Діви Марії

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2017©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика