Меню сайту

Категорії розділу
Січень [96]Лютий [13]
Березень [43]Квітень [0]
Травень [60]Червень [69]
Липень [0]Серпень [0]
Вересень [51]Жовтень [56]
Листопад [57]Грудень [43]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:


Головна » Життя Святих | Церковні празники | Свята » Січень [ Додати матеріал ]

СВЯТИЙ АНАСТАСІЙ
19.02.2016, 09:33
Коли 614 року перський король Хозрой II зруйнував місто Єрусалим і вивіз до Персії св. хрест, на якому був розп'ятий Ісус Христос, правдивою вірою зацікавився перський вояк Магундат. Був він сином відомого тоді в Персії чародія Бая, а також сам був добре обізнаний з перською магією.
Пізнання християнських правд віри справило таке сильне враження на Магундата, що після повернення з війни проти грецького імператора Іраклія він покинув військову службу й поселився у місті Гієраполі в одного перського християнина,, золотника.
Новий господар брав Магундата з собою до церкви на богослужіння, де він зацікавився образами, що відтворювали різні події з життя св. мучеників. Подивляючи їхню муж­ність, він став ще докладніше розпитувати про Христову віру, що за неї св. мученики віддали своє життя, і забажав стати християнином. З тим бажанням він покинув Гієраполь, що був під перською владою, і вибрався до Єрусалима, де в церкві Христового Воскресіння прийняв св. Хрищення з рук Модеста, намісника патріарха Захарії, якого Хозрой заслав у неволю. Під час св. Хрищення він одержав грецьке ім'я Анастасій (воскреслий), що нагадувало йому його воскресіння з духовної смерті до нового життя. До св. Хрищення Анастасій готувався надзвичайно побожно, 8 днів у білій одежі ревно молився та слухав науку про св. віру.
Після цих щасливих для Анастасія днів він вирішив вступити до монастиря, недалеко від Єрусалима, щоб ліпше виповнити свої обітниці. Ігумен Юстин порадив йому спочатку вивчити грецьку мову й Псалтир, а опісля постриг його в ченці й зодягнув у монашу рясу (621 р.).
У монастирі Анастасій багато терпів через прикрі спокуси, спричинені давніми магічними практиками й забобонами, яким колись він навчився від батька. Давнє вояцьке життя й багатство заманювали його назад у світ. У хвилини неспокою він рятувався тим, що все щиро розказував своїм духовним провідникам, гаряче молився й сумлінно сповняв усі монаші обов'язки. Вивчав життя Святих, а головно св. мучеників; тоді він плакав над їхніми терпіннями, бажав наслідувати їхню ревність у вірі й сердечно благав Господа, щоб і йому дав таку ласку — терпіти за св. віру і вмерти мучеником.
Після семи років життя в монастирі Анастасій одержав дозвіл відвідати деякі св. місця; згодом прибув він до Кесарії Палестинської, що була під владою персів. При міських воротах його впізнали перські вояки й сказали по-перськи: "Це відступник!" Св. Анастасій відповів: "Що ви говорите? Я не відступник, а слуга мого Господа, Ісуса Христа!" Тоді вояки затримали його і повідомили про все свого коменданта,
який наказав кинути його тимчасово до в'язниці. Там св. Анастасій три дні не приймав від поган ніякої їжі, бажаючи вмерти за Христову віру. Коли до Кесарії прибув перський князь Марзабан, Анастасія привели до нього. Довідавшись про минуле Анастасія, князь спробував переконати Святого •вернутися до віри своїх батьків, обіцяючи йому багатство й славу. Св. Анастасій поглянув на небо й сказав:
— Ніколи того не буде, щоб я зрікся Тебе, Христе-Царю!
Тоді князь запитав:
— Чи ти не боїшся короля, який, довідавшись про тебе, накаже тебе розп'яти?
Святий відповів:
— Чому ж я мав би лякатися людини, так само смертної, як ти? Якщо він навіть уб'є моє тіло, то душі не зможе вбити.
Побачивши, що св. Анастасій твердо тримається Христової віри, Марзабан наказав скувати йому шию й ноги і закова­ному в залізні кайдани носити разом з іншими в'язнями каміння на будову муру. А сам написав листа до короля з запитом про Анастасія.
Святому було надзвичайно важко. Деякі його давні знайомі й сусіди, бачачи його таким пониженим, насміхалися й били його, накладаючи на його плечі найтяжче каміння. Та св. Анастасій зносив усе те радісно з любові до Христа.
Згодом наказав Марзабан знову привести св. Анастасія до себе і спитав:
— Чому вперто тримаєшся християнства? Вернися до своєї попередньої віри, бо як ні, то донесу на тебе королеві Хозроєві.
Святий відповів:
—  Пиши про мене все, що хочеш. Я — християнин!
Тоді наказав князь кинути Святого на землю й доти бити його батогами, аж доки відречеться Христа. Коли слуги хотіли його тримати, він просив їх не робити того, обіцяючи охоче чинити все, що вони скажуть. "Я хочу добровільно терпіти за свого Христа, як кожний у час спеки жде студеної води". По цих словах перехрестився й віддав своє тіло на рани, попросивши дозволу зняти рясу, щоб не чин, а тіло терпіло безчестя. І хоч довгий час били його по голому тілі, проте св. Анастасій навіть не ворухнувся, не.зойкнув, а тільки до Бога, що за Нього терпів, підносив свої очі й душу. Марзабан знову запропонував Анастасію принести жертву на честь вогню, сонця й місяця, що їх перси вважали за богів, та Святий відповів, що він ніколи не признає за божество творіння, які Бог сотворив для наших потреб. Після того його відвели до в'язниці.
Тим часом вістка про страждання св. Анастасія за Хрис­тову віру дійшла до його монастиря. Усі отці й браття раділи за свого брата Анастасія; ігумен доручив монахам молитися за нього, а до Анастасія послав потайки двох ченців занести йому листа з сердечними словами заохоти видержати все аж до кінця.
Св. Анастасій сидів скованим у в'язниці разом з одним слугою князя, що відбував кару за якусь провину. Святий мав звичай кожної ночі вставати опівночі на молитву. Щоб не будити свого товариша по недолі, втомленого цілоденним носінням тяжкого каміння, він тепер не вставав до молитви, тільки голову трохи підносив і так прославляв Бога. Ця молитва настільки була мила Богу, що однієї ночі, як це засвідчив один юдей, що був тоді також у в'язниці, ясне світло освітило в'язницю, мужі в ясних одежах оточили св. Анастасія, а один з них золотою кадильницею обкаджував св. мученика.
Коли Марзабан одержав відповідь від короля Хозроя, закликав до себе св. Анастасія і сказав:
— Король наказує тобі лише словом відректися Христа, а тоді тебе випустять, і підеш, куди схочеш: чи до християн, чи до монахів, чи у свою батьківщину.
Св. Анастасій відповів:
— Не дай, Боже, щоб я відрікся Христа — чи думкою, чи словом.
Тоді князь почав говорити до нього пошепки:
— Ти, певне, маєш тут багатьох своїх знайомих і не хочеш перед ними явно відректися Христа. Та якщо хочеш, то можеш переді мною самим і двома свідками відректися від своєї віри, сказавши тільки: відрікаюся Христа, і я відразу випущу тебе.
Святий відповів:
— Ні перед тобою, ні перед іншими не відречуся від свого Господа ні явно, ні потайки, ні в сні не дам себе примусити до того.
Побачивши стійкість Святого, сказав князь:
— Згідно з даним мені наказом, відішлю тебе в кайданах до короля.    .
А св. мученик на те:
— І без кайданів я сам піду до вашого короля, бо добро­ вільно хочу терпіти за свого любого Владику Христа.
За старанням королівського урядника, християнина, св. Анастасію дозволили піти 14 вересня, в день свята Воздви-Чесного Хреста, до церкви на богослужіння. Присут­ність св. Анастасія, його спасенні напоумлення додали християнам відваги, скріпили байдужих у вірі, а всіх зворушили до сліз.
У призначений день св. мученик разом з двома іншими в'язнями й сильною сторожею виїхали з Кесарії. З Анастасієм пішов також один брат, щоб по можливості в дорозі прислужитися йому. Той монах описав згодом історію мучеництва св. Анастасія.
Сльозами радості прощалися зі св. Анастасієм кесарійські християни: в інших місцевостях зустрічали його віруючі з такою пошаною, що Святий аж лякався, щоб людська слава не відібрала йому безсмертної. З Гієраполя та з-над річки Тиґр написав він листа до свого ігумена й просив у всіх братів св. молитов.
Прибувши до Варсалое в Ассирії, недалеко від річки Євфрат, де тоді перебував король Хозрой, вкинули в'язнів до тюрми чекаючи королівського розпорядження. Від Хозроя прийшов один старшина, що пробував багатством схилити св. Анастасія до відступництва від Христової віри. Та Святий відповів:
— Моя вбога ряса засвідчує, що світові розкоші — не для мене. Почесті й багатства смертного короля не спокушають мене.
Наступного дня старшина вернувся до в'язниці, залякую­чи Святого різними погрозами. Та св. Анастасій відповів спокійно:
—  Мій пане суддя, не турбуйтеся мною. За ласкою Христовою, я не змінюся, тому робіть свою роботу без зайвого шуму.
Після того старшина наказав його немилосердно бити палицями. Ще й лаяли св. мученика та погрожували, що робитимуть це щодня, доки буде жити, за те, що він погордив ласкою короля.
Така мука Святого тривала три дні. Потім наказав мучитель покласти його навзнак, а два чоловіки важкою колодою притискали йому ноги, роздавлюючи тіло до кісток.
Св. Анастасій терпів і мовчав. Його спокій здивував старшину, і він пішов знову до короля питати, що далі робити з безбоязним християнином.
Управитель в'язниці, сам християнин, дозволив місцевим християнам відвідувати його у в'язниці. Вони цілували його ноги й окови та ховали на пам'ятку різні речі, яких св. мученик торкався. Анастасій обурювався й боронився від такої почесті, та ніяк не міг позбутися людей, що з любові горнулися до нього.
Вернувшись, старшина наказав знову бити Святого, та він зносив ті побої так, наче був камінною статуєю, а не тілом і кров'ю. Опісля наказав мучитель прив'язати йому до ніг важкий тягар і підвішати за одну руку; так мучився Святий дві години серед погроз, на які, однак, він не звертав найменшої уваги. Побіг старшина знову до короля на раду, а той наказав усіх християн стратити. Старшина відразу вернувся і наказав над берегом річки задушити двох товаришів подорожі св Анастасія й 66 інших християн. А Святого знову намовляв вернутися до перської віри, за що призначать його високим судовим урядником. Св. Анастасій наче не чув тих слів, тільки, звівши очі до не.ба, дякував Богу за кінець життя, очікуючи повільної* смерті. Та побачивши, що Господь дає йому легшу смерть, він з радістю прийняв її. Його задушили, а потім відрубали голову. Сталося це 22 січня 628 року. Тіло Святого кинули на розтерзання собакам, та вони його навіть не торкнулися; здавалося навіть, що вони, навпаки, стерегли їх.
Коли настала ніч, той монах, що прийшов з Кесарії зі св. Анастасієм, підкупив сторожу, забрав тіло св. мученика," заніс до монастиря св. Сергія і там поховав. У тому монастирі брат залишився аж до смерті короля Хозроя, якого незабаром убили. Тоді забрав з собою Анастасієву полотняну туніку без рукавів і вернувся до монастиря, розповівши усім, як св. Анастасій прославив Бога мученицькою смертю. Мощі Святого перенесли згодом до Царгорода, а потім — до Рима.
VII Вселенський Собор, що видав рішення проти іконоборців (787р.), схвалив вшанування образів, зроблених на основі чудотворної ікони св. Анастасія, яку переховували тоді в Римі у церкві св. Вікентія й Анастасія й вшановували разом з його головою.

Схожі матеріали:
Переходів: 0 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Рейтинг: 0.0/0 | Теги: святий, АНАСТАСІЙ
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
семи мечам болю Божої Матері

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2017©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика