Тома з Аквіну (1225-1274) досьогодні залишається одним з найбільших скарбів не тільки домініканців, а й усієї Церкви. Він був настільки серйозним і впорядкованим мислителем, що створена ним система вивчення будь-якої сфери знань чи ідей працювала довгі століття, і папи останніх часів, починаючи з кінця ХІХ століття, закликають до неї повернутися.

Тома був відданий на виховання до монастиря Монте Кассіно, звідти подався до Неаполя, де познайомився з братами недавно заснованого Ордену Проповідників і запрагнув вступити до домініканців. Спротив сім’ї не дав результату, як і дворічний домашній арешт. Тома був скерований Орденом на навчання в Кельні, де тоді працював св. Альберт Великий. По завершенні навчання Тома викладав теологію в Парижі, в університеті Сорбонни; потім в Італії був викладачем і папським проповідником. Помер по дорозі на Ліонський Собор, куди його запросив Папа Григорій Х.

Його значення для розвитку думки у Церкві таке велике, що остання літургійна реформа 1969 року, яка скасувала чимало попередніх свят, змінила спомин св. Томи з дати смерті (7 березня) на дату перенесення його мощів (28 січня 1369 року) – оскільки 7 березня завжди припадає на Великий Піст. А св. Тома – постать, варта обов’язкового загальноцерковного спомину та урочистості в Ордені.

Він може бути для сучасних людей живою відповіддю на питання, як жити в правді і як її проголошувати. Побутує думка, що правда більше шкодить, ніж допомагає: вона ранить, завдає болю. Однак св. Тома у своїх пошуках істини навчився правильно проголошувати правду. Насамперед, перш ніж заперечувати, треба зібрати всі підстави й аргументи іншої сторони та уважно їх розглянути. А вже потім робити висновки, правильна певна інформація чи ні, і послідовно викладати власні доводи.

Саме так написана «Сума теології» – найвідоміший твір Аквіната.

www.credo-ua.org