Меню сайту

Категорії розділу
Публіцистика [341]Демонологія, містицизм [81]
Молитви-екзорцизми [15]Рідкісні молитви [18]
Екзорцизм [24]Книги [21]
Молитви [191]Секти, культи, окультизм [183]
Підпілля, історія УГКЦ [65]Християнський софт [5]
Часопис "Пізнай Правду" [22]Життя Святих [117]
Творчість [16]Масонерія і антихрист [243]
Відео Online [36]о. Піо "Щоденник Любові" [5]
Християнський націоналізм [104]Безбожники [36]
Папа Бенедикт ХVI [49]Московська психіатрія (МП) [105]
Культура [17]Життя у чистоті [40]
Роздуми про віру [106]Суспільні проблеми [449]
Пророцтва, об'явлення [55]Повчання, настанови [389]
Образки, ікони [5]Пресвята Богородиця [128]
Християнська містика [27]Українознавство [76]
Наука Церкви [424]Профанації [18]
Екологія [7]Цікаво... [68]
Традиціоналізм [62]Криза Церкви. Модернізм [67]
Повчальні історії, притчі [173]Паломництво [10]
о. Габріель Аморт "Нове визнання екзорциста" [26]Подружжя [132]
Християнська етика [39]Апокрифи [2]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Головна » 2011 » Вересень » 26 » Повчання, настанови » Святі отці про прозорливих (І)
10:59
Святі отці про прозорливих (І)
1.  Авві Антонієві було об'явлено в пустині: в місті є подібний до тебе, лікар за фахом, що свій надлишок віддає бідним і щодня співає Трисвяте з ангелами Божими.
2.  До келії авви Арсенія в скиті прийшов брат, заглянув у вікно і побачив старця, цілого наче охопленого вогнем. А брат був гідний бачити. І як він застукав, вийшовши і побачивши нажаханого брата, авва говорить йому: Чи довго ти стукаєш? А чи не бачив ти чого? А той відповів: Ні. І, поговоривши з ним, відпустив його.
3.  Сказав учень авви Арсенія, говорячи неначе про когось иншого, та, можливо, оповідав про себе самого: Коли перебував один старець у своїй келії, прийшов до нього голос і сказав: Ходи, покажу тобі діла людей. Він устав і вийшов. І завів його на якесь місце, і показав йому етіопа, що нарубав дров, і зробив велику в'язку та й попробував її нести, але не міг, і, замість відкинути з неї, він пішов, і ще рубав дрова, і докладав до в'язки. І робив так багато разів. Повів його голос ще трохи і показав йому чоловіка, що стояв коло криниці й черпав із неї воду та наливав у розбиту посудину, а вода знову виливалася в криницю. І говорить йому ще: Ходи, покажу тобі инше. І от побачив він церкву і двох мужів, що сиділи на конях і везли колоду навскіс один напроти иншого. А хотіли вони через двері увійти до церкви і не могли, бо колода була поперек, і не впокорив себе жоден, щоби стати позаду иншого і нести колоду просто, тому і лишилися за дверима. І сказав йому: Це ті, що нібито несуть ярмо правди, але з гордістю і не впокорилися, щоби виправитися і йти смиренним Христовим шляхом, тому й лишаються поза Божим Царством. А той, що рубає дрова, це чоловік, що має багато гріхів; та замість того, щоби покаятися, він не зменшує своїх гріхів, а до своїх беззаконь додає инші. А той, що наливає воду, це чоловік, що робить і добрі вчинки, але тому, що домішує до них і злі, то занапащує і свої добрі діла. Тому належить кожному чоловікові бути пильним в обміркуванні своїх діл, щоби не трудитися йому надаремно.
4. Оповідав ще авва Даниїл: Наш отець авва Арсеній казав про одного скитянина, що був великий у житті, але простий у вірі, та через свою неосвіченість помилявся і говорив, що хліб, який ми приймаємо у святому причасті, не буває за сутністю Тілом Христовим, а що він лиш Його образ. Два старці почули, що він говорить такі слова і знаючи, що він великий у житті, розсудили, що він говорить у незлобності й простоті. Прийшли вони до нього й кажуть йому: Авво, ми чули бесіду одного невіруючого, який стверджує, що хліб, який ми приймаємо у святому причасті, не є за сутністю Христовим Тілом, а тільки Його образом. А старець сказав: Це я кажу. Але вони переконували його, кажучи: Не так, тримай авво, а як передавала вселенська Церква. Бо ми віримо, що сам хліб, це Христове Тіло і сама чаша, це Христова Кров дійсно, а не образно. Як на початку, взявши порох із землі, утворив Бог чоловіка на свою подобу, і ніхто не може сказати, щоби він не був Божою подобою, хоч це й незбагненно, так і про хліб, про який Він сказав: «це Тіло моє», віримо, що він направду Тіло Христове. Але старець сказав: Як не переконаюсь на ділі, не повірю. А вони сказали йому: Помолимося цього тижня Богові про це таїнство й віримо, що Він об'явить нам. Старець із радістю прийняв це слово й молився Богові, кажучи: Ти, Господи, знаєш, що я не зі злоби не вірю, та щоби я не помилявся в істині, відкрий мені Господи, Ісусе Христе, що є правда. Та й старці, що відійшли від нього у свої келії, молили Бога, кажучи: Господи Ісусе Христе, об'яви старцеві, що це за таїнство, щоби він повірив і не занапастив свого труду. І вислухав Бог обох, і як минув тиждень, прийшли вони в неділю до церкви і окремо сіли самі на рогожі, посередині ж був старець. І розкрилися їх духовні очі, і як положено святий хліб на престол, лише вони троє бачили наче дитину. А коли пресвітер простягнув руку, щоби роздробити хліб, зійшов з неба ангел Господній із ножем, заколов дитину і виточив кров до чаші. Коли ж пресвітер роздроблював хліб на малі частиці, той ангел відтинав із дитини невеликі часті. Коли ж підійшли приймати Святе Причастя, тільки одному старцеві дано окровавлене тіло. І як побачив він це, вжахнувся і заголосив, кажучи: Вірю, Господи, що хліб, на престолі це — Тіло і чаша, це — Кров Твоя. І одразу Тіло в руці його стало хлібом, як це є в таїнстві, й він прийняв, дякуючи Богові. І сказали старці: Бог знає людську природу, що не може вона їсти сирого тіла, тому перемінює своє Тіло в хліб і свою Кров у вино для тих, що з вірою їх приймають. І дякували Богові за того старця, що не допустив Бог загинути його трудам, і всі троє з радістю пішли в свої келії.
5. Той же авва Даниїл оповідав про одного великого старця, що жив у долішніх сторонах Єгипту, що він у простоті говорив, наче б Мелхиседек був самим Сином Божим. І донесено про нього блаженному Кирилові архиєпископові олександрійському, і він послав за ним, знаючи, що цей старець чудотворець, і все, чого він не попросить, Бог йому об'являє, і що з простоти говорить він це слово, ужив такого мудрого середника. Він сказав: Авво, я маю до тебе прохання. Говорить мені помисел, що Мелхиседек є Сином Божим, а инший помисел говорить: ні, лише чоловік він є, первосвященик Божий. Тому що я не второпаю цього, то послав за тобою, щоби ти ублагав Бога, щоби Він об'явив тобі — і дізнаємось правду. Старець, сподіваючись на своє життя, сказав із певністю: Дай мен три дні, а я спитаю про це Бога і звіщу тобі, хто він. Відійшов він до своєї келії і молився за це Богові, а через три дні прийшов і говорить, що Мелхиседек є чоловік. І сказав йому архиєпископ: Як ти довідався, авво? А він сказав: Бог показав мені всіх патріярхів, так, що кожний із них переходив переді мною, починаючи від Адама до Мелхиседека, і ангел сказав мені: Ось, це Мелхиседек, тому будь певний, що так воно є. Старець відійшов і сам уже проповідував, що Мелхиседек чоловік. І втишився вельми блаженний Кирило.
6. Оповідав і про иншого брата: Як було в неділю молитвослів'я, і він як зазвичай зібрався йти до церкви, насміхався з нього диявол, кажучи: Куди йдеш? Чи до церкви? І чого? Чи для того, щоби одержати хліба й вина? І скажуть тобі, що це Тіло і Кров Господа; не виставляй себе на посміховище. Брат повірив помислу й не пішов до церкви. Та браття очікували його, бо такий був звичай, щоби не зачинати молитвослів'я, поки не зберуться всі. Але він барився. От прийшли вони до нього, кажучи: Може, брат занедужав? А як знайшли його в келії, спитали його про причину, чому він не йде до церкви? А він, хоч і соромився, сказав ту причину, одначе говорить їм: Простіть мені, браття; я встав як звичайно і приготувався йти до церкви, та сказав мені помисел, що не є Тілом і Кров'ю Христовою те, що ти йдеш приймати, а простим хлібом і вином. Тож, як хочете, щоби я ішов з вами, вилікуйте мій помисел про святе приношення. А вони йому сказали: Вставай, ходи з нами, а ми проситимемо Бога, щоб об'явив тобі божественну силу, що наявна в Церкві. Він устав і пішов з ними до церкви. Багато помолившись Богові за брата, щоби об'явлено йому силу божественних таїнств, почали звершувати службу, а брата поставили посеред церкви. І до відпусту він не переставав слізьми зрошувати й обливати своє лице. А по службі приступили до нього й питали його: Якщо об'явив тобі що Бог, оповідж нам, щоб і ми скористали. Він же, плачучи, почав їм говорити: Як був канон псалмоспіву і прочитано апостольську науку та вийшов диякон читати Євангеліє, я бачив, що дах церкви розкрився і видно було небо, а кожне слово Євангелія було, мов вогонь, і підіймалося до небес. Коли ж скінчив Євангеліє і вийшли клирики з дияконика  із Чесними Дарами, я бачив, що знову отворилося небо і зійшов вогонь, а з вогнем множество святих ангелів, а посеред них два инші чудові створіння, що їх краси не можна переповісти. А сяяли вони, як блискавка, а посеред тих створінь, малий отрок. І святі ангели стали довкруги престолу, а дві особи над ним, а отрок посеред них. А як закінченно святі молитви і наблизилися клирики роздробити хліб причастя, я бачив, як дві особи стали тримати дитину за ноги й за руки, й узяли ніж і закололи її, і виточили кров до чаші, а розкраявши її тіло, положили поверх хлібів і хліби стали тілом. Як приходили брати приймати, давано їм тіло, а як вони взивали, кажучи: «амінь», ставало воно хлібом у їх руках. Коли ж і я прийшов прийняти, дано мені тіло, і я не міг спожити. І почув я голос, що говорив мені: Чому ти не приймаєш? Чи це не те, що ти шукав? А я сказав: Милосердний будь до мене, Господи! Я не можу спожити Тіла. І сказав мені голос: Коли б чоловік міг споживати Тіло, то Тіло й залишалося б, як це ти бачиш, але тому, що ніхто не може споживати м'яса, для того запровадив Господь хліби для причастя. То ж чи приймеш із вірою те, що тримаєш у своїй руці? А я сказав: Вірую, Господи. І коли я сказав це, Тіло, що його я тримав у своїй руці, стало хлібом, і я, подякувавши Богові, прийняв святу просфору. Коли ж закінчилася служба і клирики пішли на своє місце, я знову видів дитину посеред двох сотворінь, а коли клирики споживали Чесні Дари, я знову побачив, що відкрився дах церкви і божественні сили піднеслися на небо. Почувши це, брати пригадали собі апостола, що говорить: Пасха наша — Христос принесений у жертву (1 Кор. 5, 7). І зворушені пішли до своїх келії, прославляючи і хвалячи Бога, що творить великі чуда.
7.  Ще хлопцем був блаженний Єфрем і бачив сон, тобто видіння, наче б на його язиці зійшла виноградна лоза й виросла, й наповнила весь світ, а була вона дуже родюча. І прилітали всі птиці небесні, і їли овочі тієї лози, та що більше їли, то більше помножувалися її плоди.
8.  Ще бачив один святий у видінні, що за Божим велінням зійшов із неба сонм ангелів й мали вони в руках книгу, згорток списаний обабіч. Говорили вони ж один до одного: Кому слід його вручити? Й одні говорили про одного, другі про другого. Та відповіли і сказали: Напраду святі вони й праведні, але цього їм не можна віддати. Багато з них назвали й инші імена святих. Врешті сказали: Нікому не можна цього віддати крім Єфрема. І бачив старець, що мав видіння, що Єфремові віддали той згорток. І, вставши рано, почув, як учив Єфрем, — наче джерело з його вуст, і зрозумів старець, що бачив видіння, що від Святого Духа було те, що виходило з уст Єфрема.
9.  Оповідали про авву Зенона: коли він жив у Скиті, то вийшов вночі зі своєї келії, немов на болото, та заблудив і ходив три ночі й три дні; як стомився й ослаб, упав, умираючи. Коли оце став перед ним отрок із хлібом і горням води і сказав йому: Встань, їж. Він устав і помолився, думаючи, що це привид. А той відповів йому і сказав: Добре ти зробив. І знову помолився авва, і вдруге, а рівно ж і втретє, а отрок каже йому: Добре ти зробив. Він устав, прийняв і їв та пив. Після того сказав йому той, що явився: Скільки ти ходив, настільки віддалювався від своєї келії, але встань і йди за мною. І зараз опинився він у своїй келії. І сказав йому старець: Увійди до келії і сотвори з нами молитву. Як старець увійшов, одразу отрок став невидимий.
10.  Святі отці скиту пророкували про останнє покоління, кажучи: Що ми зробили? І відповів один із них, великий життям, на ім'я Ісхіріон, і сказав: Ми сповнили Божі заповіді. Спитали ще: А ті, що йдуть за нами, чи зроблять що-небудь? Він сказав: Вони досягнуть половину нашого діла. — А після них що? І сказав: Люди того роду зовсім не матимуть діл, та спостигне їх спокуса, і ті, що виявляться гідними в тій спокусі, будуть вищими за нас і за наших отців.
11.  Сказав авва Йоан, що один старець видів в екстазі: Оце троє ченців стоять на березі моря й почули вони голос з другого берега: Візьміть вогненні крила й прийдіть до мене. І двоє з них взяло крила й полетіло на той берег, а один лишився і дуже плакав, і кричав. Та опісля дано йому крила, але не вогненні, а слабі й безсилі, і з трудом, западаючи в воду і виринаючи, і з великою журбою вийшов він на берег. Так і це покоління, якщо дістає крила, то не вогненні, а слабкі й немічні.
12.  Оповідали про авву Лонгина, що якось приніс йому один корабельник золота з доходу на кораблях. Але він не схотів прийняти, лише сказав йому: Тут цього не треба, та вияви любов, сядь на свою скотину й поквапся на міст святого Петра, знайдеш там одного юнака, що має таку й таку одіж, віддай йому все золото і спитай: Що в нього? Корабельник поспішив, а коли знайшов юнака, як сказав йому старець, а юнак спитав його: Куди йдеш, брате? — Був я в авви Лонгина, й він послав мене до тебе, щоби я дав тобі це золото. Коли юнак почув про авву Лонгина, розповів корабельнику про свою журбу: Взявся я за великі справи, та, не маючи в них успіху, вийшов повіситися за містом, а щоби ти повірив, то ось і мотузок несу. І витягнув його зі своєї пазухи, й показав йому. А корабельник віддав юнакові золото й спрямував його йти до міста. Коли ж вернувся він до авви Лонгина, розповів йому про все, а старець сказав йому: Повір мені, брате, — коли б ти не поспішив і не випередив того юнака, то й мене, і тебе суджено би за його душу.
13.  Иншого разу, як сидів він у своїй келії, й отці розмовляли з ним, раптом він устав і, не сказавши нічого нікому, вийшов зі своєї келії та й заквапився до пристані. Коли наблизився він до пристані, саме підходив корабель, що йде в Єгипетські сторони, а в ньому був один святий отець, що бажав із ним поговорити. Як привітали вони один одного Святим Духом, стали на молитву і сказав єгиптянин Богові: Просив я Тебе, щоби не знав про мене старець і не піднімав труду. І пішли вони до келії авви Лонгина. На ранок старець єгиптянин упокоївся.
14. Авва Макарій жив у дуже пустинному місці. Він один жив у горішній пустині; а нижче була друга пустиня, в якій жило багато братів. Глядить старець на дорогу і бачить, — іде сатана в одежі чоловіка і хоче його минути. Здавалося, що він носить волохату довгу, лляну одіж, дуже стару з дірами, а в усіх дірах висіли пляшки. І говорить йому старець: Куди йдеш? А він відповідає: Іду навідатися до братів. А старець сказав: Що це в тебе за пляшки? А він каже: Несу поживу братам. Питає його старець: І всі з такою поживою? Він відповідає: Так; як кому не сподобається одне, несу друге, бо доконче одне з них сподобається. І, сказавши це, відійшов. І лишився старець, поглядаючи на дорогу, а як побачив, що він вертається назад, говорить йому: Будь здоров. Та, він відповів: Звідки мені здоров'я? Каже йому старець: Чому ж? Та він відповів: Суворими були до мене всі, й ніхто не прийняв мене. Говорить же йому старець: І не маєш ти там жодного приятеля? І відповів: Так, тільки одного ченця маю там, як брата, і він вірить мені, а як бачить мене, крутиться, як вітер. Говорить йому старець: А як називається брат? Він же сказав: Теопемпт. Мовивши це, відійшов. Авва Макарій встав і пішов у долішню пустиню. А як почули брати, взяли віття і вийшли йому на зустріч, і кожний готувався, думаючи, що в нього затримається старець. Але він питав: Хто на цій горі називається Теопемптом? І, знайшовши його, увійшов до його келії. Теопемпт прийняв його з радістю. Коли вони лишилися самі, каже йому старець: Як тобі, брате? А він говорить: Поки що добре, за твоїми молитвами, — бо соромився йому сказати. Каже йому старець: Оце, скільки літ я подвизаюся і всі мене поважають, але й мене, старця, непокоїть дух нечистоти. А Теопемпт відповів йому, кажучи: Повір мені, авво, що й мене теж. Старець удав, що його непокоять і инші думки, аж довів брата до зізнання. Опісля каже йому: Як ти постиш? А він говорить: До дев'ятої години. Каже старець йому: Пости до вечора і трудися, і вчи напам'ять Євангеліє й инші Писання, а як прийде до тебе помисел, ніколи не звертай уваги вниз, але завжди угору, а Бог одразу тобі допоможе. І, давши науку братові, старець відійшов у свою пустиню. І, спостерігаючи, знову побачив демона та й каже йому: Куди йдеш? А він говорить: Навідатися до братів. Коли ж він вертався, говорить до нього старець: Як брати? А він каже: Зле. Старець питає: Чому? А він каже: Усі суворі, а найбільше зло те, що той один, який був мені приятелем і слухав мене, і той, не знаю чому, зіпсувався і не тільки не слухає мене, а зробився найсуворішим за всіх, і я заприсягся більше туди не ходити, хіба згодом, коли мине багато часу. Сказавши так, відійшов, лишивши старця. А святий увійшов до своєї келії, прославляючи Бога Спасителя і дякуючи Йому.
15. Оповідали про авву Макарія, що йшов він якось до церкви відправляти службу і побачив навколо однієї келії одного з братів велике число демонів, одні з них прийняли вигляд жінок і теревенили про непристойне, деякі вигляд юнаків, що говорили гидкі речі, инші знову галасували, а инші брали на себе різний вигляд. А старець був прозорливий і зойкнув, кажучи: Звичайно, брат живе недбало й тому злі духи так безладно оточують його келію. Як відправив він Службу Божу й повертався, зайшов до келії брата й говорить йому: Маю журбу, брате, та вірю тобі, що як помолишся за мене, то Бог облегшить мені мою журбу. А брат став каятися перед ним і каже йому: Отче, я негідний молитися за тебе. Але старець далі переконував брата, кажучи: Не відійду від тебе, як не даш мені слова, що кожної ночі будеш за мене відмовляти одну молитву. І послухав брат повеління старця. А старець сказав те, бо хотів дати йому привід молитися ночами. Брат устав уночі, відмовив молитву за старця, а як скінчив молитву, попав у скруху й сказав сам до себе: Бідна душа! За такого старця ти молишся, а за себе не молишся. І відмовив одну довгу молитву за себе. Так протягом усього тижня, щоночі проказував по дві молитви, одну за старця, а другу за себе. В неділю Макарій, знову йшовши до церкви, бачить демонів, що стоять коло келії дуже сумні. І зрозумів старець, що через молитву брата зажурилися демони, і, зрадівши, увійшов до братової келії, і сказав йому: Будь добрий, докладай за мене щоночі ще одну молитву. Як відмовив брат за старця дві молитви, знову впав у скруху і сказав сам собі: О нещасна душе! Долучи й за себе ще одну молитву. І робив він так увесь тиждень, проказуючи щоночі чотири молитви. Знову йшов старець і бачив, що демони зажурилися і мовчать. Подякував він Богові й знову зайшов до брата, і просив його додати за нього ще одну молитву. Та брат додав і за себе ще одну молитву і щоночі відмовляв шість молитов. Коли ж старець знову йшов до брата, розсердилися демони на нього й образили його, обуренні за спасіння брата. Авва Макарій прославив Бога за поступ брата, зайшов знову до його келії і, давши йому науку, щоби не був недбалий, а пильно молився, вийшов від нього. Демони ж, що виділи в брата велику ревність, яку він за Божою благодаттю набув до молитви, відступили від нього.
16.  Авва Макарій потішаючи братів, оповідав: прийшов сюди одного разу отрок, опанований бісами, із своєю матір'ю, і сказав він до неї: Встань, ходімо геть. Та вона сказала: Я не можу йти. Каже їй син: Я тебе понесу. І дивувала мене хитрість диявола, як він хотів їх вигнати звідси.
17.  Говорили ще брати про запустіння скиту: Як побачите келію, побудовану побіля болота, знайте, що близьке запустіння скиту; як побачите дерева, — воно при дверях; коли ж побачите отроків, беріть свої плащі й утікайте.
18.  Авву Мойсея, що мешкав у Петрі, якось бентежив блуд, і от, врешті, не маючи сил залишатися у келії, пішов він і виявив це авві Ісидорові, а старець переконував його, щоби вернувся він до своєї келії. Та він не заспокоювався, кажучи: Не можу, авво. Він узяв, повів його до покою і каже йому: Дивися на захід. І поглянув Мойсей, і побачив силу-силенну бісів, що хвилювалися й галасували, готуючись до бою. Каже йому знову авва Ісидор: Поглянь і на схід. І поглянув, і побачив незліченне множество прославлених ангелів. Авва Ісидор сказав: Оце ті, що їх посилає Бог на поміч святим. А ті, що на заході, піднімають на нас боротьбу. Та більше тих, що з нами, ніж тих, що проти нас. Тож, подякувавши Богові, авва Мойсей підбадьорився і вернувся до своєї келії.
19.  Говорив авва Мойсей у скиті: Коли дотримаємося заповідей наших отців, то я поручуся вам перед Богом, що варвари не прийдуть сюди; коли ж не дотримаємося, то буде спустошене це місце.
20.  Коли якось сиділи у нього брати, сказав їм: Ось, варвари йдуть у скит, але встаньте і втікайте. Брати кажуть: А ти не тікатимеш, авво? А він їм: Я довгі літа очікую того дня, щоби сповнилося слово мого Господа Ісуса Христа, що сказав: Всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть (Мт. 26, 52). Кажуть йому: І ми не тікатимемо, а вмремо з тобою. Та він сказав: Це не моє діло, кожний із вас нехай міркує, як має чинити. А було із ним семеро братів. І каже їм: Ось, варвари підійшли до дверей. І прийшли, й убили їх. А один із них налякався і втік за кошики та бачив, що зійшло сім вінців і увінчали їх.
21.  Говорили деякі отці про авву Макарелла Тиваїдського зі слів його учня, що в неділю, збираючись йти на службу, приготовляв себе і поки не йшов до церкви, вивчав напам'ять частину Святого Письма. Тоді, коли він так роздумував, його уста не ворушилися, щоби ніхто не почув його. А коли стояв на службі, його груди були змочені слізьми; бо казав він: Коли відбувається Служба, я бачу всю церкву, немовби в вогні, а коли служба закінчується, вогонь знову віддаляється.
22.  Оповідали про авву Силуана, що хотів він раз іти до Сирії, та сказав йому учень Марко: Отче, я не хочу йти звідсіля і не пущу, авво, щоби ти йшов, але пробудь ще тут три дні. І на третій день упокоївся Марко в мирі.
23.  Говорив авва Йоан, якого вигнав Маркіян: Прийшли ми раз із Сирії до авви Пімена й хотіли спитати про затвердіння серця, та старець не знав грецької і перекладача ми не знайшли. Але бачив старець, що ми журимося, і почав говорити грецькою мовою, кажучи: Природа води м'яка, а камінь твердий. І якщо над каменем висить посудина з водою, вода потрохи капає на камінь і пробиває його. Так і Боже слово лагідне, а наше серце тверде; коли ж чоловік часто слухає Боже слово, відкривається його серце, щоби боятися Бога.
24. Сказав авва Пімен: Написано: Як прагне олень до джерел водяних, так прагне душа моя до Тебе, Боже (Пс. 41, 2). Олені пустині ковтають багато гадюк, і коли мучить їх спрага, бажають іти на гору й до води, а як нап'ються, освіжуються від гадючої отрути. Так і ченці, що мешкають в пустині, загоряються отрутою лукавих демонів і тому прагнуть у суботній і недільний день прийти до джерел водяних, тобто до Тіла й Крови нашого Господа Ісуса Христа, щоби очиститися від усякої гіркоти лукавого.
25.  Спитав хтось авву Пімена, кажучи: Що значить: Не платіть злом за зло (1 Пт., З, 9; 1 Сол. 5, 15). Каже йому авва Пімен: Ця пристрасть має чотири види: перший — у серці, другий — у погляді, третій — на язиці, а четвертий — робити зло за зло. Як можеш очистити серце, не перейде вона на зір. Коли ж перейде на зір стережися говорити; коли ж і скажеш, то негайно затримайся, щоби не зробити зла за зло.
26. Говорили про авву Пахомія, що коли одного разу несли дорогою тіло мерця і стрінув його авва Пахомій, побачив що з марами супроводжували мерця два ангели. Він почав про них роздумувати і просив Бога, щоби Він об'явив йому про них. І прийшли до нього обидва ангели, а він сказав їм: Чому, ви, ангели супроводжували мертвого? А ангели сказали йому: Один із нас ангел середи, а другий п'ятниці. І тому, що до тої пори, поки він не вмер, ця душа не залишала постити в середу і п'ятницю, то ми супроводжуємо цього мерця. А що до смерти дотримувався він посту, то й ми прославляємо його, що добре подвизався для Господа.
27.  Блаженний Павло Простий, учень авви Антонія, оповідав отцям ось що: Якогось разу прийшли ми у монастир задля відвідин і користи братів, і після звичайної розмови пішли ми до церкви відправляти звичайне богослуження. А блаженний Павло дивився на кожного з них, що входили до церкви, й приглядався, з якою душею входять, бо мав він і таку ласку від Бога, що видів кожного таким, який він у душі, як ми бачимо лице один одного. Коли всі входили з ясним поглядом і блискучим обличчям, і з кожним ангел, що радів ними, побачив він одного чорного і понурого всім тілом, демони з обох боків тримали його і тягнули до себе, і накладали на його ніздрі уздечку, а святий ангел ішов за ним здалека й плакав та журився. Павло, плачучи й часто вдаряючи рукою в груди, сидів у церкві, оплакуючи того, що його таким бачив. Ті, що бачили, що він робив і яка скора переміна сталася з ним, засмутилися його слізьми і плачем та й питали його й дуже просили сказати, що він бачив. Боячись, чи не робить він так тому, що довідався чогось про всіх, просили, щоби йшов із ними до служби. Та Павло, відганяючи їх і відмовляючись іти, сидів мовчки і надмірно оплакував того, що його таким бачив. Через короткий час у церкві все закінчилося і брати почали виходити. Павло знову дивився на всіх, знаючи, якими вони ввійшли, й хотів пізнати, якими вийдуть. Аж бачить, що той муж, що перед тим був чорний і понурий усім тілом, виходить із церкви ясний лицем і білий тілом, а демони йдуть за ним далеко позаду, а святий ангел перебуває близько нього веселий і радісний, торжествуючи й радіючи ним. Павло зірвався і закликав радісно, благословляючи Бога і кажучи: О несказане милосердя і благість Божа! О Божі щедроти і незмірна добродійність Божа! Побіг і вийшов на високі сходи, говорив сильним голосом: Прийдіть і побачте діла Господні, які чуда вчинив Він на землі (Пс. 45, 9). Прийдіть і погляньте на Того, який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди (1 Тим. 2, 4). Прийдіте, поклонімось і припадімо до Нього (Пс. 94, 6) і скажімо: Ти один можеш відпускати гріхи. Всі ж зійшлися старанно, бажаючи послухати, що він говорить. Коли зібралися всі, Павло розповів те, що видів при вході до церкви й опісля. І привів того мужа, щоби він сказав причину, з якої Бог раптом дарував йому таку переміну. А той чоловік, що його Павло викрив, не затаюючи, при всіх розповів про себе, кажучи: Я чоловік грішний і довгий час жив у блуді, аж до сьогодні. Та нині, як увійшов я до святої Божої церкви, почув я слова пророка Ісаї, а радше самого Бога, що говорить у ньому: Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло! Навчітеся добро чинити; шукайте правди... Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна (Іс. 1, 16-19). Я, перелюбник, — продовжував він, — зворушений цими словами, заголосив у своєму помислі й сказав до Бога: Ти, Боже, що прийшов у світ спасти грішників, сповни на мені, негіднім грішникові, те, що обіцяв через Твого пророка. Бо оце від сьогодні даю Тобі слово й поручаюся, і серцем сповідаюся Тобі, що вже не робитиму цього зла, але відрікаюся від усякого злочину й буду служити Тобі від сьогодні чистим сумлінням. Отже, Господи, сьогодні, з цієї години, прийми мене, бо я каюся й зрікаюся всякого гріха. З цими обітами вийшов я з церкви, постановивши собі в душі не робити надалі нічого злого перед очима Господа. Почувши це, всі до одного голосно закликали до Господа, кажучи: Які величні діла Твої, Господи, все премудро сотворив єси! (Пс. 103, 24). Отже, християни, пізнавши зі Святого Письма і з Божих одкровень, яку благість має Бог для тих, що щиро припадають до Нього і покаянням виправляють попередній упадок, і знову надає обіцяні блага, не караючи за гріхи, вчинені раніше, і не падаймо у розпач щодо нашого спасіння. Бо як через пророка Ісаю обіцяв Він осквернених гріхами омити й вибілити, як вовну і сніг, так і сьогодні через пророка Єзекиїла з присягою обіцяв не загубити: Як от живу я, — слово Господа Бога, — я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив (Єз. 33, 11).
28.  Прийшов раз до авви Силуана учень Захарія і застав його в екстазі з руками, простягненими до неба. Він замкнув двері й вийшов; а як прийшов у шостий і в дев'ятий час, застав його в такому самому положенні. Коло десятої години він застукав, а ввійшовши, застав, що він відпочивав. І каже йому: Що було з тобою сьогодні, отче? А він сказав йому: Я нездужаю сьогодні, сину. Та він, обхопивши його ноги, говорив: Не пушу тебе, як не скажеш мені, що ти бачив. Каже йому старець: Я був піднятий на небо й бачив Божу славу, і стояв там досі, а тепер мене відпущено.
29.  Сказала свята Синклитикія: Будьмо мудрі, як змії, а чисті, як голуби, щоби прозорливо спрямувати думки на його сіті, бо про це сказано: бути мудрим, як змія, щоби не затаїлися перед нами його напади і підступи. Справді подібне найскоріше розпізнається через подібне, а простота голуба наказує чистоту діяння.
30.  Говорив один із отців: Сиділи якось старці й розмовляли про хосенне. Був між ними один прозорливий і бачив він ангелів, що обмахували їх віттям і вихваляли їх. Коли ж розпочалася инша розмова, ангели відійшли, і стала між ними крутитися смердюча свиня й валяла їх. Коли ж знову стали говорити про хосенне, знову прийшли ангели й славили їх.


Схожі матеріали:

Категорія: Повчання, настанови | Переглядів: 1845 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Теги: Святі Отці, послух, потреба молитися, повчання святих отців, Покора, цікаві історії, настанови, повчання, патерик, добродійство | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
Дитятку Ісусу

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2020©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика