Меню сайту

Категорії розділу
Публіцистика [341]Демонологія, містицизм [81]
Молитви-екзорцизми [15]Рідкісні молитви [18]
Екзорцизм [24]Книги [21]
Молитви [191]Секти, культи, окультизм [183]
Підпілля, історія УГКЦ [65]Християнський софт [5]
Часопис "Пізнай Правду" [22]Життя Святих [117]
Творчість [16]Масонерія і антихрист [242]
Відео Online [36]о. Піо "Щоденник Любові" [5]
Християнський націоналізм [104]Безбожники [36]
Папа Бенедикт ХVI [49]Московська психіатрія (МП) [105]
Культура [17]Життя у чистоті [40]
Роздуми про віру [106]Суспільні проблеми [449]
Пророцтва, об'явлення [55]Повчання, настанови [389]
Образки, ікони [5]Пресвята Богородиця [128]
Християнська містика [27]Українознавство [76]
Наука Церкви [424]Профанації [18]
Екологія [7]Цікаво... [68]
Традиціоналізм [62]Криза Церкви. Модернізм [66]
Повчальні історії, притчі [173]Паломництво [10]
о. Габріель Аморт "Нове визнання екзорциста" [26]Подружжя [132]
Християнська етика [39]Апокрифи [2]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Головна » 2011 » Квітень » 20 » Підпілля, історія УГКЦ » Суд над Ісусом в архієрея Анни
21:08
Суд над Ісусом в архієрея Анни
„Я говорив світові одверто” (Ів. 18, 19-24)


Відступник і зрадник Христа Юда опівночі привів озброєних жовнірів до Оливного городу, щоб піймати Ісуса, Який там молився. Христос вийшов назустріч цій юрбі і з повною свободою духа став докоряти архієрейським післанцям: "Ви прийшли сюди як на облаву на якогось розбійника із зброєю, дрючками і шнурами, щоби мене зловити. Адже я навчав при вас щоденно у святині, чому ви там не піднесли на мене своїх рук? Ви тепер в пітьмі ночі вибрали для себе годину". А вони всі мовчали, бо відчували, що їх діло нечисте, злодійське, розбійницьке.

Тоді Христос дав добровільно зв'язати собі руки та зі спокоєм переносив усі наруги і зневаги від жовнірів та архієрейських слуг. Вони шарпали Його на всі боки, били кулаками і палицями, а також лихословили. По дорозі Ісус упав кілька разів на землю і поранив собі ноги.
Зійшовши з Оливної гори, вони проходили долиною Йосафата під самим Єрусалимом, тою долиною, на котрій при кінці світа відбудеться Страшний суд.
Нині безбожний світ бореться проти Христа і Його Церкви, але прийде колись той останній день, що всі люди воскреснуть з гробів, стануть слухняно на своє місце, де кого поставлять ангели, і з тривогою будуть очікувати появи Ісуса Христа, Який зійде в славі на небесних хмарах і буде судити всіх людей. Тоді Христос проголосить найсправедливіший і невідкличний вирок, який вирішить долю всіх людей на всю вічність. Тоді осудить і тих жовнірів, і передусім зрадника Юду, а також слуг, що тепер ведуть зв'язаного Ісуса цією долиною Йосафата.
Христос дав Себе зв'язати, і тим покутує за кожну розв'язність, оскільки ми не хочемо зв'язати себе Божими й церковними заповідями та легковажно їх переступаємо. О, ліпше тепер, на короткий час земного життя взяти добровільно на себе ці Божі в'язи, аніж за життя свавільно топтати Божий закон, а колись поневолі стати в долині Йосафата в кайданах гріхів і з тими кайданами піти у вічні пекольні муки!
Дякуємо Тобі, Ісусе Христе, що Ти дозволив зв'язати Себе і тим вислужив нам помічну волю, і ми поволі розриваємо в'язи злих нихилів та навичок своєї природи і стараємося жити богоугодно.
Зв'язаного Ісуса привели до дому архієрея Анни. Він хотів провести вступне слідство в справі Христових учнів і Його науки. Але це не був безсторонній суддя, що досліджує правду, лише такий злобний фарисей, як і всі інші його однодумці. Він навіть не наказав розв'язати Ісуса на суді, як того вимагав закон, і змовчав, коли при нім дуже тяжко і несправедливо зневажали Ісуса.
Архієрей запитав, котрі є Його учні і яка Його наука. Христос змовчав про учнів, щоби не наражати їх на переслідування. Зрештою, в ті хвилини Він не міг нічого доброго про них сказати, бо всі розбіглися: Юда зрадив Його, а Петро тричі відрікся Його на архієрейському подвір'ї.
Отже, ця мовчанка Ісуса вчить нас стриманості в бесіді, щоб не порушувати доброї слави ближніх обмовою і не виявляти легковажно чогось такого, що може принести іншим велику шкоду на маєтку, здоров’ї чи особистій свободі.
На питання архієрея про науку Христос відповів: «Я вчив все публічно в божницях і в храмі, де збирався нарід, і ніколи не таємно. Тому питай не мене, а тих, що слухали, бо вони добре пам’ятають, як я навчав!». Ця відповідь Христа була справедлива. Христос не боявся за свою науку, бо тисячі людей слухали Його і всі говорили з подивом, що досі ніхто не навчав так, як Він навчає. Рівно ж судейська практика вимагає, щоби свідками доказувати вину оскарженому, а не примушувати Його оскаржувати себе самого.
Як в часах Христа люди загально говорили, що ніхто не навчав так, як Він навчає, так і до нині є правдою, що один є наш учитель — Христос. Тим часом у світі появляються все нові «учителі», що голосять свої вигадки і на свій лад беруться упорядкувати людське життя. Та замість обіцяного добра і щастя спадає на народи щораз більша нужда, злидні, море сліз і терпінь. Подай нині, Ісусе, народам ту ласку, щоби завернули з блудних доріг і знову віднайшли дорогу предвічної Божої правди, щоб упорядкували особисте і громадське життя згідно з Божими заповідями, бо лише тоді повернеться на землю спокій, справедливість, добробут і радість життя.
Архієрей був дуже невдоволений з відповіді Христа, яка змушувала його шукати свідків проти Ісуса. Один слуга, що стояв поблизу Христа, хотів прислужитися архієреєві і з цілої сили вдарив Ісуса по лиці та сказав: «Ти так відповідаєш архієреєві?!». З Христових уст потекла кров. Архієрей не покарав злочинного слугу, що так тяжко і несправедливо зневажав Ісуса, але ще злобною усмішкою виявив своє вдоволення з того беззаконного вчинку. Тоді Христос Сам був змушений стати в обороні своєї честі і права та відозвався до слуги: «Якщо я зле сказав, то поправ мене, а коли добре, то чому б’єш мене?» Але всі мовчали, і та мовчанка засуджувала їх злочин.
Чому  Христос допустив,  що  Його прилюдно зневажали, б’ючи по лиці? Допустив це на спокутування за наші гріхи прилюдної зневаги честі і слави ближніх образливими словами, насмішками, обмовами і очорненнями. Від таких зневаг завжди кровавиться зболіле людське серце. Тому й потекла Найсвятіша Кров з уст Ісуса. Стримуймося від подібних зневаг ближніх і не будьмо надмірно вразливі, коли хтось порушить нашу честь прилюдно. За прикладом Христа відповідаймо спокійно, не ганьбімо, не прозиваймо, не проклинаймо обмовника. Спокійна відповідь може Його спам’ятати, а терпке слово ще більше озлобить. Терпким словом принизимо себе до рівня нашого противника, а за це спокійною відповіддю заховаємо свою гідність і здобудемо бодай мовчазне визнання права і правди за нами. Амінь. 1949 р.
Блаженний мученик Симеон ЛУКАЧ.
(Друкується за книгою: Через терни — до зірок. — Нова Зоря, 2010, — 364 с.)


На світлині: могила блаж. Симеона Лукача у с. Старуня.
Від редакції. Блаженний мученик Симеон Лукач народився 7 липня 1893 р. в с. Старуня, тоді Солотвинського ( тепер — Богородчанського) р-ну Івано-Франківської обл. в селянській родині. Навчався в Коломийській гімназії, потім у 1913-1919 рр. — в Станиславівській духовній семінарії. В жовтні 1919 р. Єпископом Г. Хомишиним рукоположений на священика. З 1920 по 1945 рр. — професор морального богослов’я Станиславівської духовної семінарії, де одночасно був редактором журналу „Добрий Пастир», а також активним учасником Католицької Акції та провідником Товариства безженних священиків. Навесні 1945 р. нелегально отримав єпископські повноваження з рук Владики Г. Хомишина.
Арештований органами  МГБ 26.10.1949 р. за те, що „виступив проти возз’єднання з Російською православною церквою, перейшов на нелегальне становище, проводив підпільні Богослужіння та антирадянську агітацію». 14.08.1950 р. засуджений за ст. 54-10 ч.2 КК УРСР на 10 років у Сиблагу. Протягом 5 років виконував каторжну працю на лісозаготівлі в Красноярському краю. Після звільнення 11.02.1955 р. повернувся у рідне село Старуня, де продовжував нелегальну душпастирську діяльність.
В липні 1962 р. після обшуку арештований вдруге і проходив в одній справі з іншим підпільним Єпископом Іваном Слезюком. 22-23. 10. 1962 р. засуджений на 5 років ВТК суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував в Івано-Франківській тюрмі. У березні 1964 р. працівники тюрми привезли Владику Симеона до рідного села Старуня з невиліковною тяжкою недугою — відкритою формою туберкульозу. Незважаючи на хворобу, продовжував священичі обов’язки.
Помер Єпископ Симеон Лукач 22 серпня 1964 р. в опінії святості в рідному с. Старуня, де і похований. Реабілітований двічі: за перше ув’язнення — 17.11.1989 р., за друге ув’язнення - 26.02.1992 р.
27 червня 2001 року папою Римським Іваном Павлом II проголошений Блаженним Мучеником.
19 жовтня 2003 р. мощі Блаженного Мученика Симеона Лукача урочисто перенесено до Івано-Франківського катедрального собору св. Воскресіння УГКЦ.

www.novazorya.if.ua



Схожі матеріали:

Категорія: Підпілля, історія УГКЦ | Переглядів: 1572 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Теги: Симеон ЛУКАЧ, УГКЦ, ПІДПІЛЛЯ УГКЦ, Блаженний мученик, Життя святих, Суд | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
семи мечам болю Божої Матері

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2019©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика