Меню сайту

Категорії розділу
Публіцистика [341]Демонологія, містицизм [81]
Молитви-екзорцизми [15]Рідкісні молитви [18]
Екзорцизм [24]Книги [21]
Молитви [191]Секти, культи, окультизм [183]
Підпілля, історія УГКЦ [65]Християнський софт [5]
Часопис "Пізнай Правду" [22]Життя Святих [117]
Творчість [16]Масонерія і антихрист [242]
Відео Online [36]о. Піо "Щоденник Любові" [5]
Християнський націоналізм [104]Безбожники [36]
Папа Бенедикт ХVI [49]Московська психіатрія (МП) [105]
Культура [17]Життя у чистоті [40]
Роздуми про віру [106]Суспільні проблеми [449]
Пророцтва, об'явлення [55]Повчання, настанови [389]
Образки, ікони [5]Пресвята Богородиця [128]
Християнська містика [27]Українознавство [76]
Наука Церкви [424]Профанації [18]
Екологія [7]Цікаво... [68]
Традиціоналізм [62]Криза Церкви. Модернізм [66]
Повчальні історії, притчі [173]Паломництво [10]
о. Габріель Аморт "Нове визнання екзорциста" [26]Подружжя [132]
Християнська етика [39]Апокрифи [2]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Головна » 2011 » Лютий » 6 » Наука Церкви » Релігійне марновірство в сучасному світі
02:03
Релігійне марновірство в сучасному світі
І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене. І весь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона.І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю! І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним.(Вих. 32,1-6)
 
Одержавши від Бога все , люди не хотіли бути вдячними Йому за це. Не маючи ні в чому потреби, бачачи Його підтримку, блага, якими він обдаровував усіх, люди легко відпадали від Богарна протязі історії людство постійно впадало в ідолопоклонство. В чому ж його причина. На протязі історії постійно повторювалися спроби відірватися від Бога, людина намагалася пізнати світ, зрозуміти його таємниці. Але чомусь замість того, щоб звертатися за поясненням цих таємниці до Творця всього , вона покладалася на власний досвід, брала за одкровення свої власні пізнання і припущення, які були обмеженими, і часто приводили до безумства та глибоких заблуджень. Минули часи, коли причиною марновірств називали брак просвіти, і наукового погляду на явища природи, але як бачимо і в час розквіту суспільних наук, розвитку наднових технологій, людство не позбавилось марновірств, а ще більше впало в нього. Більш того, як би в помсту за двісті років панування раціоналістичного „просвіти" світ охопила епідемія хвороби, що у середні століття величалась дрімучим марновірством. Широка маса легко визнала права ірраціонального досвіду в зв`язку з увійшовшими в моду фантастикою, НЛО, паранормальними явищами. Навіть закосніла в матеріалізмі комуністична пропаганда через телебачення протягом десятків років запевняла, що „неймовірне" може бути „очевидним". Колись свідомість, що не знає Бога, несамовито пручалося всякій метафізиці, чому ж тепер одержали повну „індульгенцію" містика і магія?1 Виникло бажання проникнути в інший світ, заволодіти ним, але тільки не шляхом яким вказав Бог. Бачимо ту ж саму тягу до забороненого плоду.. В чому причина такого стану. В тому, що люди перестали признавати існування Творця всього, і внаслідок цього зникла „Першопричина, існування всього. Цевплинуло на всі сфери людського буття. Матеріалізм так і не зміг доказати пояснити надприродне, не зміг доказати відсутність існування духовного, не зміг заперечити і переконати увідсутності існування людської душі, зате підготував ґрунт для розтління цієї душі .Наукові відкриття призводили до ще більших таємниць. В наш час стикнулися два світи : постатеїстичний і секулярний. І ось у цьому середовищі розвинувся новий виток історії розвитку і поширення марновірств. Тому в сучасному світі є активний агностицизм; є різні форми атеїзму, як, наприклад, форма антирелігії, що зводить атеїзм саме на рівень деякої нової релігії; є індиферентний атеїзм – форма байдужності, найбільш розповсюджена нині. Усе це краще визначити поняттям секуляризму, що формує приблизно таку психологію: „Може бути. Бог десь і є, – може бути! – але взагалі ж мене, поки я тут живу, це не стосується. От подивимося, коли я вмру... але доти турбуватися не вартує. Він десь там, а я – тут, і життя будується зовсім від Нього не залежний". Приблизно такий секуляризм, що воістину царює в сучасному світі.2 А з тим самим „може" признається існування будь чого, будь-яких форм існувань, суспільної і релігійної свідомості, новітніхпсевдонаукових і філософських морально-етичних систем і т. п. Прийняття секуляризму може поступово привести до повного знищення релігійної сторони навіть усередині християнських церков.3 Секуляризація ж свідомості в тім і полягає, що в голові людини може одночасно бути присутнім маса абсолютно несумісних понять.4 Справа в тім, що так жити не можна! Ця індиферентність і секуляризм відразу виражаються у хворобливих формах; як Достоєвський писав, якщо Бога нема, то усе дозволено! Ну, а якщо усе дозволено, де ж ти зупинишся?5 Таке положення речей крім розтління суспільства і падіння моралі, підготували можливість нового відродження окультизму і навколоокультних систем. У даній роботі крім розгляду історії розвитку деяких видів марновірств, ми розглянемо принципи які породжують їх, особливості людської природи, і причини її схильності до марновірств, певні закономірності, які одинакові в усі часи для всіх людей.Торкнемось підвалин віри, якає основним чинником, основним засобом і силою, що наповнює змістом людську свідомість, людське життя. Розглянемо також методи пастирської допомоги і боротьби з поширенням марновірств. Розкриємо якими критеріями людина повинна користуватися, щоб мати істинні знання і істинну віру. Протиставимо секулярно спрямованій суспільній свідомості відвічні істини Божественного Одкровення. Досвід  Церкви дає аргументовано переконує у тому, що не все одно як вірити, у що вірити, яким змістом наповнювати життя людини.

Віра і марновірство

1. Онтологія і глибина понять.

Перед тим як перейти до безпосереднього розгляду проблеми, винесеної у заголовок цього розділу, маємо пояснити, на якому матеріалі вона розглядатиметься, і чому саме на ньому. На часі визначитись зі змістом та обсягом цих понять – ключових категорій нашої розвідки. В противному разі ми ризикуємо, потрапивши в пастку термінологічної плутанини, не мати чітко визначеного об`єкта досліджень.

Почнемо з основного поняття, винесеного у заголовок розділу, в його онтологію . Що таке віра ? На перший погляд немає нічого складного у визначенні цього зрозумілого і відомого всім почуття, але це тільки на перший погляд . Чи до кінця відоме воно нам, і чи вповні ми його розуміємо .

Насамперед потрібно сказати, що віра - це властивість людської природи. Вона є основним фактором, що забезпечує формування розвиток і всю життєдіяльність людини . Звучить дещо дивно, але якщо розглядати значимість всіх складових , що забезпечують функціонування людської природи, то віру можна з упевненістю назвати основною. І як складова властивість людської природи вона притаманна абсолютно всім, всьому людству. А тому поняття невіруючий, або ототожнене з ним у наш час атеїст є відносним терміном, який виражає стан віри в людині, але аж ніяк не виражає наявність чи відсутність віри у певної людини. Бо у цьому випадку означується не відсутність у людини віри як такої, а відсутність віри у  Бога, наявність віри релігійної, тобто це поняття стосується предметності людської віри. Але про це пізніше. А зараз за допомогою перехресних понять визначимо саму природу віри. Насамперед звернемось до Святого Письма. Ап. Павло говорить: „Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому" (Євр. 11, 1). Так визначає сутність віри ап. Павло. Отже, віра є, по-перше, та духовна сила в християнині, що може забезпечити йому осягнення бажаного, і, по-друге, – упевненість у тім, що не дано йому пізнавати безпосередньо, через його зовнішні органи почуттів .Жити без віри людина узагалі не може, як би вона не запевняла себе у своєму безвір`ї. От як пише про це архієпископ Іоанн Шаховський: „Шлях високої віри є напрямок, даний усім людям... Навіть невіруючі в Бога, самі того, не розуміючи і не бажаючи визнавати, живуть вірою у своєму житті. Вони вірять свідченню інших; довіряють іншим, і в історичному сенсі, і в особистому своєму житті.

Так ми, люди, не сумніваємося, що наша мати є саме наша мати, хоча впевненість наша не спочиває на досвіді власних знань, а тримається на вірі, на довірі до близьких людей... Віра є те, що живе Богом, а не собою. Віра є деяке нове повітря, через яке предмети світу ми бачимо по-новому й усе по-новому бачиться. Віра, достовірніша всякої реальності цього світу; вона є не тільки переконання, але і стан; і не тільки стан, але і сходження „від слави в славу" (2 Кор. 3, 18). Віра є добра дійсність, а невір`я – дурний сон... Невір`ям жити не можна, як не можна жити тільки сьогоденням на цій землі. І тому невір`я, по суті, немає. Є тільки віра, і є маловір’я.

„Людина ходить подібно примарі" (Пс. 38, 7). Минулого вже немає, майбутнього ще немає, а сьогодення – де воно"?6 Яким чином забезпечується сприйняття сьогодення, існування в ньому. У вірі, найвищому акті душі людської, є дві сторони: одна, так би мовити, матеріальна, основна, первісна, інша — духовна, похідна. По-перше, віра є довільне прийняття істини, без допомоги очевидності, скоренням розуму свідченню одкровення; по-друге, віра є вільне зречення самого себе, тобто абсолютне підкорення своєї волі волі Того, Чийому одкровенню скорив себе розум.7 І це підкорення відбувається повсякчасно, кожної миті нашого існування, в залежності від того кому чи чому ми підкоряємо свою волю, і відбувається через віру. За словами ап. Павла : " ... кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому покоряєтесь... " (Рим. 6,16) .Підкорення волі йде через віру, а від волі залежить всі інші вчинки людини, протікає вся її життєва діяльність.

2. Значення предметності віри.

Чи є різниця, у що вірити, і чи багато у нашому житті залежить від предмета віри. Узагалі весь навколишній світ є предметом віри, оскільки він не даний нам безпосередньо, а через систему понять, які утворюються нашим розумом за допомогою сукупності пізнавальних функцій душі при безпосередній участі віри. Для одного відстороненого мислення щось сутнісне взагалі недоступне. Тільки сутність  може доторкатися до сутнісного. Відсторонене мислення має справу тільки з границями і відносинами понять. Закони розуму і речовини, що складають його зміст самі по собі не мають сутності, але є тільки сукупністю відносин. Тому що сутнісною у світі є тільки розумно-вільна особистість.8  У своїй сукупності поняття, речі і явища особистістю вибудовуються у певну градаційну шкалу цінностей, і слід зрозуміти, що без усвідомлення деяких з них вісі інші втрачають, або нівелюють свій зміст. Основним з найнеобхідніших є наявність усвідомлення поняття Бога у цій шкалі, тобто життєво необхідним  є для нас усвідомлення існування Бога,  Бога як сущності яка має конкретні якості, властивості і визначену природу, і знаходиться у певних стосунках з людиною. Дуже в багатьох системах раціональної філософії ми бачимо, що догмати про єдність Божества, про Його всемогутність, про Його премудрість, про Його духовність і всюдисущність, навіть про Його троїчність, — можливі і доступні розуму невіруючому. Він може навіть допустити і пояснити всі чудеса, що сприймаються вірою, підводячи їх під яку-небудь особливу формулу. Але все це не має релігійного значення, тільки тому, що раціональному мисленню недосяжне усвідомлення  про живу особистість Божества і про Її живі відносини до особистості людини.

Усвідомлення про відношення живої Божественної особистості до особистості людської служить підставою для віри, чи, вірніше, віра є тією самою свідомістю, більш-менш ясною, більш-менш безпосередньою. Вона не складає чисто людського знання, не складає особливого поняття в розумі чи серці, не вміщається в одній якій-небудь пізнавальній здатності, не відноситься до одного логічного розуму, чи сердечному почуття, чи переконання совісті; але обіймає всю цілісність людини і виявляється тільки у хвилини цієї цілісності і співвимірно до її повноти. Тому головний характер віруючого мислення полягає в прагненні зібрати всі окремі частини душі в одну силу, відшукати той внутрішній осередок буття, де розум, і воля, і почуття, і совість, і прекрасне, і істинне, і дивне, і бажане, і справедливе, і милосердне, і вся повнота розуму зливається в одну живу єдність, і в такий спосіб відновляється сутнісна особистість людини в її первозданній неподільності.9 Віра є великою силою, через яку може об’єднати в одне ціле і реалізуватися весь духовний і творчий потенціал людини.

Віра — це двері через які у людині фіксується, аналізується і утверджується будь яка інформація, тобто через віру відбуваються всі пізнавальні процеси.

Усі вищенаведені тези розкривають функціональні можливості віри.

Як бачимо , віра у людині є рушійною силою, але має велике значення у якому напрямку вона буде реалізована. Ця сила, притаманна всім, і реалізується вона по різному. Напрям реалізації залежить від предмета віри.

3. Віра і розум.

В останні десятиліття двадцятого віку в основному все було підпорядковане розуму і все покладалось на силу розуму. Але упустили основне, що сила розуму живиться існує і реалізовується через силу віри. Після розумового аналізу речей настає момент дії віри, і ця співпраця йде постійно. Розум усе підкоряє логічному осмисленню, самий хід мислення відбувався зовнішнім зчепленням понять. А віра дає всьому цьому цілісність реалізацію. Відділене від інших пізнавальних сил, логічне мислення складає природний характер розуму, відділеного від своєї цілісності. Весь порядок речей, що відбувся внаслідок цього роздвоєного стану людини, сам собою тягне її мислення до цієї логічної відокремленості. Тому-то віра і перевищує природний розум, що він опустився нижче свого первозданного рівня.

Не для усіх можливі, не для усіх необхідні заняття богословські; не для всіх доступно заняття філософією; не для всіх можлива постійна й особлива вправа в тій внутрішній увазі, що очищає і збирає розум до вищої єдності; але для всякого можливо і необхідно зв`язати напрямок свого життя зі своїм корінним переконанням віри, узгодити з ним головне заняття і кожну особливу справу, щоб усяка дія була вираженням одного прагнення, кожна думка шукала однієї підстави, кожен крок вів до однієї мети. Без того життя людини не буде мати ніякого змісту, розум його буде обчислювальною машиною, серце — збором бездушних струн, у яких свище випадковий вітер; ніяка дія не буде мати морального характеру, і людини власне не буде. Тому що людина — це її віра.10

4. Значення і сила християнської віри.

І немає такої нерозвиненої свідомості, яку б не під силу було перейняти основним переконанням Християнської віри. Тому що немає такого тупого розуму, який би не міг зрозуміти своїй незначності і необхідності вищого одкровення; немає такого обмеженого серця, яке б не могло розуміти можливість іншої любові, вище тієї, котру збуджують у ньому предмети земні; немає такої совісті, яка б не відчувала невидимого існування вищого морального порядку; немає такої слабкої волі, яка б не могла зважитися на повну самопожертву за вищу любов свого серця. А з таких сил складається віра. Вона є жива потреба спокути і безумовна за нього подяка. У цьому вся його сутність. Звідси одержує своє світло і зміст весь наступний розвиток віруючого розуму і життя.11 Віра релігійна, є особливий таємничий стан душі, чи здатність душі, що проникає одночасно розум, серце і волю, діюча сила, початок, здатний панувати над усім щиросердечним життям, початок усього, що оживляє, підбадьорливий, керівний. Віра є вогник, що піднімається над рівнем душевного життя, свідчення духу, тобто вищого ладу душі.12

Отже від об`єкта віри залежить зміст життя людини. А хто краще може розкрити цей зміст, наповнити його істинними цінностями, істинним смислом, як не Той, Хто дарував це життя людині і постійно Своїм промислом піклується про життя кожної людини. Але ворог роду людського постійно намагається відвернути людину від Бога. І робить він це вишуканими способами. І найбільше неправдою, якій надає виду правдоподібності. Тобто всі його намагання спрямовані в область віри людини, і як колись спокусив він прародичів наших Адама і Єву в раю, запропонувавши їм повірити у інше, ніж вчить Бог, так і сьогодні він продовжує підносити такого ж роду сурогат людині. І цей сурогат проникає і в церковне середовище, не кажучи вже про людей, що далекі від Церкви. Ми розглянемо причини виникнення надзвичайно широкого поширення  марновірств у людському суспільстві.

Марновірство — неправильне спрямування сили віри

1. Першопричини схильності до марновірства.

Як Адам і Єва піддались спокусі таємних знань, побажавши стати „як боги", так сьогодні багато хто, як метелики летять на пагубний вогонь, намагаючись взнати щось таке, що наділило б їх надприродними властивостями, розповіло б про скриті закони світу, дозволило володіти людьми і стихіями. З дивною безпечністю шукачі „таємних знань" попадаються в сіті диявола, який маскує свої пастки привабливою оболонкою. Різні псевдо християнські, окультні і неязичницькі рухи поширюються у всьому світі. Таємні общини, древні і сучасні, єресі перших віків християнства і сьогоднішні тоталітарні секти, рух за обновленство і створення всесвітньої синкретичної релігії мають спільне отруєне джерело.13

Коли зникає віра, то її місце займає марновірство. Людська душа в цьому відношенні не терпить порожнечі. Людина, створена по образу Божому (Бут. 1, 27), споконвічно спрямована до свого Творця. Коли вона втрачає Бога у своєму серці, що утворений вакуум вимагає заповнення, і людина легко засвоює ті сурогати, що пропонує йому навколишній світ.14

„Коли люди перестають вірити в Бога, вони починають вірити в усе інше", — сказав англійський письменник-християнин Г. К. Честертон. Чому в даний час є досить багато людей, що захоплюються гаданнями, гороскопами, астрологічними прогнозами й іншими видами марновірств?15

„Від невір`я до марновірства — один крок" — говорив ще на початку двадцятого століття знаменитий митрополит Санкт-Петербурзький Антоній (Вадковський) (1912 рік). 16 Його слова добре пояснюють нинішній сплеск марновірств серед наших співгромадян. Ми мали можливість переконатися в справедливості цього твердження, коли насильно позбавлене віри в Бога більшість населення Радянського Союзу вірувало в усе: у світле комуністичне майбутнє, у перевагу соціалістичної системи, у непогрішність батьків-засновників комунізму, у правдивість друкованого слова і т.п. Ну і, звичайно, у всесилля науки, що могла пояснити всі таємниці світобудови і творчо перетворити дику природу, та й усе людство, привівши його до комунізму. Протягом довгих років гонінь на Церкву і християнську віру, що виходили від радянської влади, наука використовувалася для розтрощення релігійного представлення про життя як „науково недоведеного", відсталого" і „середньовічного". Проголошувалося, що віра походить від неуцтва і мракобісся і що „світло науки" розсіює будь-які „релігійні забобони".

2. Наукове знання без богословського підтримки – джерело наукового марновірства і псевдонаукових істин.

Однак будь яка уважна і думаюча людина не могла не помітити, що безліч навколишніх його феноменів виходить за рамки наукового знання. Та й спрага духовного, природна для людської душі, не могла задовольнитися плоско-матеріалістичними поясненнями. Але коли незабаром наука проголошувалася всесильною, вона повинна була дати відповіді на усе.18 От чому в наш безрелігійний, еклектичний час таке широке поширення одержали здавалися б давно вже забуті плини окультних наук. Астрологія, хіромантія, магія, феномен НЛО (прибульці з космосу), екстрасенси, культ східних релігій - усе це займає розуми мільйонів людей. Відсутність твердої християнської віри, відсутність знання і розуміння суті окультизму і східних релігій, а також їх, активна і широкомасштабна пропаганда визначеними силами забезпечує успіх окультизму й у сучасному суспільстві.

І тому чим далі, тим більше одержують поширення різні навколо і псевдонаукові переконання і вірування: у темні пророцтва Нострадамуса; у контакти з маленькими зеленими чоловічками з літаючих тарілок, що, мов, і є творцями нашої цивілізації; у надприродні здібності таємничих індійських йогів; у чарівні діяння різних контакторів, гіпнотизерів і екстрасенсів; ну і, звичайно, у першу чергу, у можливість довідатися свою долю по непогрішних указівках непідкупних зірок — тобто в астрологію.19 І здавалося б у таку наукову епоху чомусь мало хто обурюється тим, що самі відверті форми марновірства нашим співгромадянам викладаються як способи наукового пізнання світу як чи оригінальні методи лікування.20

3. Підміна світогляду через псевдонаукові поняття.

Ще в радянський час астрологічна тематика і термінологія придбала завидну популярність: рідко в якім місті не було молодіжного кафе „Знаки зодіаку", місцеві художники прикрашали мозаїчні панно в палацах піонерів, будинках культури і санаторіях для ветеранів дівами, вагами, скорпіонами, левами і козерогами. Вони ж, виконані в золоті, чи сріблі та інших, менш шляхетних, металах, стали одним із самих популярних нашийних прикрас, а на самому початку перебудови астрологічні прогнози першими пробили собі дорогу на сторінки друкованих видань і електронних засобів масової інформації. Телебачення й інші засоби масової інформації іноді стають найбільш активними розповсюджувачами марновірств. „Астрологічні прогнози", показувані по телевізорі не то жартома, не, то всерйоз, для деяких людей стають першим кроком на шляху марновірної перебудови свого життя.21

З однієї сторони ми настільки звикли до наукопоклонства, що будь-яка, навіть сама поверхнева наукоподібність, викликає в нас почуття довіри. З іншої чомусь навіть самі науковці і ми, що їм довіряємо легко впадаємо в тенета марновірств. Чим же віра церковна відрізняється від марновірств? Якщо відповідати коротко, то можна сказати так: віра церковна — явище позитивне, а марновірство — негативне. Першому явищу варто поставити знак плюс, а другому — мінус. Але лихо в тім, що марновірство прагне уподібнитись вірі. Недарма святий апостол Павло сказав, що „сам сатана приймає вид ангела світла" (2 Кор. 11, 14). 

4. Спорідненість віри і науки.

У вірі завжди зберігається воля. Бог не віднімає в людини даровану їй волю і Сам Господь діє вільно, усе даруючи нам для спасіння по великій Своїй милості. У марновірствах же навпроти — там усе детерміновано, тому марновірства легко підбудовуються під науку.24 Однак дійсна, не ідеологізована наука має справу з об`єктивними істинами. Це ріднить її з дійсною вірою і робить непримиренним ворогом марновірств. І тому, коли обрушився радянський ідеологічний диктат, а на його уламках розцвіла отрутна поросль окультизму, намагаючись підмінити собою істинну віру, — стали починатися спроби задушити і справжню науку. Таким чином, віра і наука сьогодні є союзниками в боротьбі проти марновірства.25

На жаль, деякі християни не розуміють цього й або взагалі заперечують науку й усе, що з нею зв`язане, або, навпаки, намагаються обґрунтувати духовні реалії деякими науковими викладеннями і теоріями. Однак духовний світ є область волі, а не детермінізму і не може бути предметом наукового дослідження. Справжня наука не суперечить, звичайно, положенням віри, але і не претендує на вимір невимірного. А от псевдонаука намагається підмінити собою релігію.

За матеріалами www.hram.in.ua 


Схожі матеріали:

Категорія: Наука Церкви | Переглядів: 2371 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Теги: Історія, віра, християнство, марновірство, астрологія, магія, наука Церкви, забобони, церква, онтологія | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
Непорочному Зачаттю
Пречистої Діви Марії

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2019©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика