Меню сайту

Категорії розділу
Публіцистика [341]Демонологія, містицизм [81]
Молитви-екзорцизми [15]Рідкісні молитви [18]
Екзорцизм [24]Книги [21]
Молитви [191]Секти, культи, окультизм [183]
Підпілля, історія УГКЦ [65]Християнський софт [5]
Часопис "Пізнай Правду" [22]Життя Святих [117]
Творчість [16]Масонерія і антихрист [243]
Відео Online [36]о. Піо "Щоденник Любові" [5]
Християнський націоналізм [104]Безбожники [36]
Папа Бенедикт ХVI [49]Московська психіатрія (МП) [105]
Культура [17]Життя у чистоті [40]
Роздуми про віру [106]Суспільні проблеми [449]
Пророцтва, об'явлення [55]Повчання, настанови [389]
Образки, ікони [5]Пресвята Богородиця [128]
Християнська містика [27]Українознавство [76]
Наука Церкви [424]Профанації [18]
Екологія [7]Цікаво... [68]
Традиціоналізм [62]Криза Церкви. Модернізм [67]
Повчальні історії, притчі [173]Паломництво [10]
о. Габріель Аморт "Нове визнання екзорциста" [26]Подружжя [132]
Християнська етика [39]Апокрифи [2]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Головна » 2009 » Вересень » 9 » Публіцистика » Про боголюбиве життя різних отців / ч.2
13:29
Про боголюбиве життя різних отців / ч.2

12) Розповідав хтось із пустельників братам, які перебували в Раїфі, де сімдесят фінікових дерев (там стояв станом Мойсей з народом, коли вийшов із землі єгипетської), і говорив так: подумав я колись піти в пустелю внутрішню, чи не знайду когось, хто далі за мене живе й трудиться для Христа. І пройшовши чотири дні і ночі, знайшов печеру, і підійшовши, дивлюся в неї і бачу чоловіка сидячого, і стукаю за звичаєм чернечим, щоб вийшов він привітати мене. Він же не рухався, тому що був мертвий. Я ж, анітрохи не замислюючись, входжу й беру його за плече, і враз він розсипався й зробився, як пил. Ще ж оглядаючись, бачу покривало, що висіло, і, коли взявся за нього, розсипалося воно й зробилося, як ніщо.

Продовжуючи шлях, пішов звідти й проходив пустелею, і знайшов іншу печеру й сліди людини. Із добродушністю наблизився я до печери й постукав, і ніхто не відгукнувся, і ввійшовши, не знайшов нікого. Ставши ж поза печерою, говорив сам із собою: звичайно повинен прийти раб Божий, де б він не був. Коли нарешті день почав уже минати, бачу - ідуть буйволи, і раб Божий серед них нагий, прикривши своїм волоссям нижні частини тіла. Коли ж він підійшов до мене, то подумавши, що я дух, став на молитву, тому що, як говорив потім, багато був спокушуваний нечистими духами.

Я, зрозумівши це, сказав йому: чоловіче Божий, я людина, подивися на сліди мої й доторкнись до мене, зрозумій, що я тіло і кров. Коли ж вчинив він молитву, то після “амінь” подивився на мене і, втішений, взяв мене в печеру, і запитував, кажучи: як ти зайшов сюди? Я ж сказав: для того, щоб пошукати рабів Божих, прийшов я в цю пустелю, і не позбавив мене Бог того, чого я хотів. Потім я запитав його, як він сюди зайшов і скільки часу тому, і як харчується, і як, будучи голим, не має потреби в одязі? Він же сказав: я був у кіновії Фіваїдській і було в мене заняття ткача. Прийшла ж мені думка: вийди і живи сам по собі, і можна тобі буде перебувати в безмовності і приймати подорожніх, і дістати більше нагороди, ніж за працю твоїх рук.

Коли я погодився на помисел, враз і виконав його на ділі, і коли збудував монастир, то були замовники роботи для мене; коли ж багато збиралося в мене зайвого, я намагався роздавати те бідним і подорожнім. Ворог же наш диявол, позаздривши, як і завжди, винагороді, яка мала бути мені, підловив мене тим самим, що намагався я робити проти нього. Тому що, бачачи одну дівчину, яка вже одного разу замовляла роботу, що я виконав і відіслав їй, навіяв їй зробити мені інше замовлення, а потім з’явилася звичка і зайва довіра, врешті дотики рук, і сміх, і співжиття, зачавши, народили гріх. Коли ж я провів у ньому місяців шість, подумав у собі: чи нині, чи завтра, або ж чрез багато років, піддавшись смерті, я отримаю вічну кару. Тому що той, хто розбестив жінку заміжню за законом підпадає під покарання й муку вічну. Яких же мук заслуговує той, що розбестив наречену Христову?

В такий спосіб втік я в цю пустелю, знайшов печеру і це джерело, і це фінікове дерево, на якому плід приносять мені дванадцять галузок, і щомісяця плід приносить одна гілка, чого досить мені на тридцять днів, а після цього дозріває інша. Після певного ж часу виросло волосся моє, і коли зносився мій одяг, ним я прикриваю нижні частини тіла. Коли ж знову запитав я його, чи не було важко йому на початку, він сказав: спочатку я дуже страждав, так що на землі лежав я від болю печінки й не міг стоячи чинити молитву, а, лежачи на землі, волав до Всевишнього.

Коли я ж був у печері у великій скорботі та хворобі, так що не міг вийти з неї, бачу - увійшов до мене чоловік і став поблизу мене, і каже мені: чим ти мучишся? Я показав йому місце. Він же, пальці своєї руки з’єднавши прямо, розсік місце немов мечем і, вийнявши печінку, показав мені рани і, рукою зскрібши їх, поклав у хустку і знову замазав місце, і сказав мені: ось, став ти здоровий, працюй для Владики Христа, як слід. І відтоді я зробився здоровий, і легко тут живу. Багато ж просив я його, щоб жити мені в колишній його печері, і сказав він мені: не можеш ти витримати нападів бісівських. Тоді переконавшись у цьому, просив я з молитвою відпустити мене. І помолившись, він відпустив мене. Це розповів я вам на користь.

13) Розповідав ще один старець, який удостоївся єпископства в місті Оксирінху, як ніби хтось інший зробив це. Одного разу задумав я, каже він, піти у внутрішню пустелю, що при оазі, де живе народ мазинів, щоб бачити, чи не знайду в ній якого бідняка, що працює для Христа. І, взявши кілька сухих хлібців і дні на чотири води, вирушив у дорогу. Коли пройшов я чотири дні і їжа вичерпалася, я не знав, що мені робити. Підбадьорившись же, віддав себе Богові і йшов ще чотири дні без їжі. Не відчуваючи важкості перебування без їжі і труднощів шляху, дійшов я врешті до малодушності і ліг на землю. Потім хтось, прийшовши, своїм пальцем доторкнувся до моїх вуст, як лікар інструментом торкається до ока, і вмить зміцнив мене, так що здавалося мені, що я не ходив і не був голодний.

Коли ж побачив я таку силу, що пройшла по мені, вставши, пішов по пустелі. Коли ж минули ще чотири дні, знову ослаб я і простягнув руки мої до неба, і ось, той, що зміцнив мене колись, знову пальцем своїм помазавши вуста мої, зміцнив мене. Ішов я сімнадцять днів і знаходжу курінь, пальмове дерево та воду, і чоловіка, що стояв, і волосся його голови було йому за одіж, воно все було сиве. Був він страшний на вигляд і, побачивши мене, став на молитву, і коли він закінчив її, я сказав: амінь, - і зрозумів він, що я людина, і, взявши мене за руку, запитав: як прийшов ти сюди? І чи ще існує все у світі, і чи ще сильні гоніння?

Я ж сказав: заради вас, істинних трудівників Владики Христа, прийшов я в цю пустелю, а гоніння припинилися з благодаті Божої. Скажи ж мені: як прийшов ти сюди? Він з риданням і плачем каже: я був єпископом; коли було гоніння, багато муки завдано було мені, і, не мігши витримати катувань, я наостанок приніс жертву. Коли ж отямився і зрозумів моє беззаконня, віддав себе на те, щоб умерти в цій пустелі, і живу тут сорок дев’ять років, каючись і благаючи Бога, чи не відпустить Він мого гріха. І їжу мені дає Бог від цієї пальми, а розради прощення я не отримував сорок вісім років, але в цьому році був утішений Ним. Коли він сказав це, враз встав, бігцем вийшов і став на молитву на багато годин.

Коли ж закінчив молитву, прийшов до мене. Я ж, побачивши його лице, вжахнувся і затремтів, тому що воно зробилося, як вогонь, і каже він мені: не бійся, Господь послав тебе, щоб ти поховав моє тіло. Коли ж скінчив він говорити, вмить простягши руки й ноги, закінчив життя. Я ж розірвав одежу свою, половину залишив собі, а іншою половиною огорнув його святе тіло й поховав його в землю. І як тільки поховав його, раптом пальма всохла й хатина впала. Я ж багато плакав, просячи Бога, щоб дав Він мені пальму і щоб закінчив я в цьому місці решток свого часу. Коли так не сталося, сказав я сам у собі: немає волі Божої на те, щоб бути мені там. І, звершивши молитву, знову пішов у світ. І ось чоловік, що помазав вуста мої, прийшов і зміцнив мене, і в такий спосіб міг я дійти до братів і розповісти їм це, і просив їх не впадати у відчай за себе, а з терпінням шукати Бога.

14) Розповідав хтось з отців: у одному місці помер єпископ, і прийшли мешканці до митрополита, просячи, щоб рукоположив їм єпископа замість померлого. І казав їм архієпископ: дайте мені такого, про якого знаєте, що він здатний пасти стадо Христове, і я рукоположу його в єпископа. Вони ж сказали: ми не знаємо нікого, якщо ангел твій не дасть нам. І сказав їм архієпископ: чи всі ви тут? І сказали: ні. Він же сказав їм: ідіть і зберіться всі й тоді приходьте до мене, щоб по згоді всіх вас був обраний єпископ. Вони пішли, зібралися всі і прийшли, просячи рукоположити їм єпископа. І мовить їм: скажіть мені, на кого ви думаєте? Вони ж відказали: ми нікого не знаємо, якщо ангел твій не дасть нам. І сказав їм: чи всі ви тут? Вони ж сказали: всі ми тут.

І знову сказав: ніхто з вас не залишився в іншому місці? І сказали: ніхто з нас не лишився, крім того, хто тримає осла у першого з нас. Каже їм архієпископ: чи згідні будете, якщо дам вам того, на кого згідний я? І сказали всі: будемо згідні й просимо твою святість, щоб на кого вкаже тобі Бог, того й дав ти нам. І звелів архієпископ привести того, хто тримав осла в першого з них, і каже їм: чи згідні ви будете, якщо рукоположу вам цього? Вони ж сказали: так. Архієпископ рукоположив його, і, взявши його, пішли з великою радістю у своє місце.

Сталася ж посуха велика, і молив Бога новий єпископ, щоб послав Бог дощ. І прийшов до нього голос: піди зранку до таких-то воріт і кого побачиш, що входить першим, зупини його, і він помолиться, і буде дощ. Так він і зробив; і, вийшовши з кліром своїм, сів; і ось входить один старець ефіоп, несучи в’язку дров, щоб продати в місті. І вставши, єпископ зупинив його, і враз поклав він в’язку дров. І просив його єпископ, кажучи: помолись, авво, щоб пішов дощ.

Старець же не хотів, але, будучи дуже примушуваним, помолився, і ось, пішов дощ, як потоки з неба, і якби не помолився знову, то й не припинився б. І просив старця єпископ, кажучи: вчини добро, авво, і даруй нам користь, скажи нам про життя твоє, щоб і ми були ревні. І сказав старець: прости мені, пане отче. Ось, як бачиш мене, виходжу я й нарубаю для себе цю невелику в’язку дров, і входжу в селище, і продаю її, і більше двох хлібців не лишаю собі, решту ж віддаю нужденним, і сплю при церкві, і вранці знову виходжу за місто і роблю так само. Якщо ж буває зима, день чи два перебуваю голодний, поки не настане знову добра погода, щоб можна було мені вийти і рубати дрова. І, діставши велику користь від діл старця, повернулися, прославляючи Бога.


-------------------------

Джерело http://uaoc.net/?p=2938#more-2938




Схожі матеріали:

Категорія: Публіцистика | Переглядів: 1230 | Додав: traducionalist | Теги: Боголюбиве життя | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
Дитятку Ісусу

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2020©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика