1. Якщо доведеться тобі робити щось і прикличеш Бога та молитви святих, але все ще сумніваєшся, зроби це діло: воно згідне з волею Божою, бо ти на початку його прикликав Бога. Нічого немає швидшого від розуму, піднеси його до Бога, і Він подасть тобі, що відповідати без збентеження.
2. Без болю сердечного ніхто не отримує дару розпізнавати помисли. Коли бачиш, що випадає нагода висловити своє знання, мовчи.
3. Сердечний труд твій повинен полягати в тому, щоб безнастанно молитися до Бога, щоб не допустив Він тобі заблукати або послідувати за власним бажанням, через це осягнеш ти розважливість.
4. Потрудіться сердечним болем придбати теплоту й молитву, і Бог дасть тобі мати їх завжди; забуття проганяє їх, само ж воно народжується від недбальства.
5. Мати себе ні за що - означає ні з ким не порівнювати себе і не говорити про /свої/ чесноти: і я це зробив. Бережися ж зарозумілості, щоб не втратити всього.
6. Остерігайся, щоб не говорити з марнославства, але говори зі смиренням та страхом Божим. Мовчати набагато корисніше. Навіть і тоді, коли думаєш, що відповідаєш смиренно, вже є марнославством.
7. Приниження заміняє труд. Той, хто бажає придбати істинне смирення, в жодному випадку не повинен уважати себе чимось. Приниження, яке приймається ззовні, більше від сердечного: бо легше самому себе принижувати, ніж перенести приниження від інших, тому що останнє спричинює набагато більшу біль в серці.
8. Скруха ж серця полягає в тому, щоб зберігати його і не допускати захоплюватися некорисними помислами. /Брату скажи:/ "Пробач мені, брате, я нічого не усвідомлюю в собі доброго, тому і не знайшов, що відповісти, але помолися за мене Господа ради".
9. Якщо вчинок не згідний із свідомістю, то він не є істинним, але наругою демонською. Якщо ж серце твоє день і ніч з болем не буде шукати Господа, ти не можеш мати поступу.
10. Не слід також самому викликатися на виконання низьких діл: бо і одне, й друге веде до марнославства, перешкоджає поступу і більше робить шкоди, ніж користі: але коли звелять щось, не заперечувати, а виконувати з послухом.
11. Не плач походить від сліз, а сльози від плачу. Якщо людина, перебуваючи серед інших, відсікає свою волю і не звертає уваги на чужі гріхи, то здобуває плач. /Помисли/, збираючись в серці, таким чином народжують в серці печаль (Пор. 2 Кор. 7,10), а печаль ця - сльози.
12. А коли знаходишся в іншому місці, сам від себе не говори нічого, щоб не виглядати вчителем: але коли тебе спитають, скажи зі смиренням, і Бог напоумить тебе, брате.
13. Якщо ж корисно сказати щось брату, а марнославство навіює тобі насолодитися цим, то знай, що ворог хоче перешкодити тобі зробити користь брату. Якщо будеш слухатися марнославства, брат ніколи не отримає через тебе користь: але відкинь марнославство та зневаж його, а коли скажеш брату /потрібне/, покайся перед Богом, кажучи: "Прости мені, Господи, що я марнославно говорив". Тоді, /коли досягає міри, то/ можливо людина наважиться сказати: я осел, і навіть не посміє й подумати цього, знаючи, що це є зарозумілість, в якій полягає падіння душі і воістину цілковита загибель.
14. Ти не знаєш волі Божої, чи дійсно це корисно, але якщо хтось із них спитає тебе, скажи йому зі смиренням: "пробач мені" і "я не знаю". За те, що ти через неміч свою не можеш потерпіти, докори собі й мовчи.
15. Коли брат іншим причиняє скорботу, то скажи Авві твоєму, і він або сам скаже тому братові, або тебе напоумить, що тобі сказати йому, і ти будеш спокійним.
16. Коли треба буде сказати заради других /Авві/, і це тебе турбує, скажи заради них, заради себе ж примусь себе не говорити.
17. Бо і на лікарів нарікають хворі, яких ці лікарі лікують, але лікарі нехтують цим, знаючи, що потім вони їм будуть дякувати.
18. Тобі не слід говорити зі шкодою душевною. Господь виправить брата, як йому угодно. Коли діло братнє наводить тобі сумнів, докори собі в марнославстві та полікуй брата.
19. Якщо серце осуджує тебе, що подаєш брату спокусу, то приховай це діло і не давай йому приводу до подібних помислів, а коли не знаєш напевне, але тільки підозріваєш, не турбуйся цим.
20. Якщо брат не зрозуміє, що ти сказав йому гостро, мовчи і не бентеж його, але постарайся покаятися в тому.
21. Якщо той, хто згрішив, вірний та живе з Богом, то хоч би хтось і через ворожнечу сказав на нього Авві, він повинен подумати: брат сказав це, бажаючи доставити мені користь.
22. Якщо винен комусь, молодшому від тебе, вклонися йому без марнославства, знаючи, що ти його боржник.
23. Стосовно всякої пристрасті нічого немає кориснішого, ніж призивати ім’я Боже. Заперечувати ж можна не всім, але тільки сильним у Бозі, яким коряться демони. Пристрасті - це демони і викорінюються /призиванням імені Ісуса/.
24. Якщо ж і переможений будеш в чомусь, не слабшай, не падай у відчай, але встань знову, і Бог допоможе тобі. Ти повинен принести свої зусилля і старання, а покров, милість та подача сили залежить від Бога.
25. Щоб немічному не впасти у все це /балакучість/ і в славолюбство, йому слід усіляко уникати багатослівності та припиняти розмову, вибачаючись Аввою, ніби той звелів йому щось зробити - і тому він спішить.
26. Коли розмова приносить користь і не служить перешкодою потрібнішій справі, то стій, поки розмовляють. Якщо ж розмова ця некорисна, скажи: "пробач, я немічний".
27. Роздумуючи про всенародний сором, який перед Господом спіткає грішників, будеш мати ти тимчасовий ні за що.
28. Хто бажає смирення, як каже, і не понесе безчестя, той не може досягнути смирення.
29. Хто справді бажає бути учнем Христовим, той ні в чому не має влади над самим собою, щоб на свій розсуд робити щось.
30. Якщо дехто з тих, хто прийшов, будуть розмовляти про слово Боже, спитай Авву твого зі смиренням: "Авво, чи бажаєш, щоб я почекав і послухав, чи мені йти?" І що він скаже, те й зроби спокійно. Якщо ж і через потребу хочеш спитати когось, інока або мирянина, то скажи Авві, і коли він вважатиме потрібним, сам спитає те, що ти хочеш довідатися: а коли тобі скаже: "спитай ти", тоді спитай.
31. При зустрічі з кимось обмежуйся тільки привітанням і потім скажи: "помолись за мене, я йду по справі", і піди. А коли спитають тебе про щось, і ти знаєш це, то скажи та проходь далі; при незнанні скажи: "не знаю", і проходь далі.
32. Якщо /хтось/ застане тебе сидячим де-небудь і підійде до тебе, прийми від нього благословення і зроби те ж саме, що й перед тим, і скажи йому: помолися за мене, і хоч би ледь не руками затримував тебе, скажи йому: "пробач мені, мені дана заповідь ні з ким не розмовляти без волі Авви: але скажи йому, та що він звелить, те й зроблю".
33. Істинний же учень і той, хто бажає бути іноком, береже себе від подібних бесід, бо від них народжуються: недбальство, розслаблення, непокора та люта зухвалість. Це й означає віддалити себе від турботи про всяких людей. Якщо відсічеш побачення за один раз, то будеш спокійним, а в іншому випадку подаси привід /до марнослів'я та спокус/.