Меню сайту

Категорії розділу
Публіцистика [340]Демонологія, містицизм [81]
Молитви-екзорцизми [15]Рідкісні молитви [18]
Екзорцизм [24]Книги [21]
Молитви [191]Секти, культи, окультизм [182]
Підпілля, історія УГКЦ [64]Християнський софт [5]
Часопис "Пізнай Правду" [22]Життя Святих [116]
Творчість [16]Масонерія і антихрист [242]
Відео Online [36]о. Піо "Щоденник Любові" [5]
Християнський націоналізм [104]Безбожники [36]
Папа Бенедикт ХVI [49]Московська психіатрія (МП) [107]
Культура [17]Життя у чистоті [40]
Роздуми про віру [104]Суспільні проблеми [443]
Пророцтва, об'явлення [55]Повчання, настанови [388]
Образки, ікони [5]Пресвята Богородиця [128]
Християнська містика [27]Українознавство [76]
Наука Церкви [415]Профанації [18]
Екологія [7]Цікаво... [68]
Традиціоналізм [62]Криза Церкви. Модернізм [65]
Повчальні історії, притчі [173]Паломництво [10]
о. Габріель Аморт "Нове визнання екзорциста" [26]Подружжя [128]
Християнська етика [39]Апокрифи [2]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Головна » 2015 » Травень » 27 » Пророцтва, об'явлення » Погорджене Фатімське послання: Історія Третьої Таємниці. Частина 1
09:58
Погорджене Фатімське послання: Історія Третьої Таємниці. Частина 1

"В останні часи мусить Марія засяяти ясніше, ніж колись − милосердям, міццю та ласкою. Милосердям, щоб могла привести й гостинно прийняти бідних грішників та заблуканих, які розкаються й навернуться в лоно Католицької Церкви. Міццю, щоб протистояти ворогам Бога, ідолопоклонникам, схизматикам, мусульманам,юдеям та закам'янілим безбожникам. Нарешті засяє ласкою, щоб надихати до боротьби і допомагати поборникам та вірним слугам Христовим у звитязі за Його славу"

(св. Людовік Марія Гріньйон де Монфор)

Об'явлення Матері Божої у Фатімі є дослівним сповненням цих слів, написаних 300 літ тому. Потрійна катастрофа загрожує світові: катастрофа політична, катастрофа релігійна і катастрофа вічного прокляття. Вістунами першої катастрофи є тріумф комунізму на Сході, а масонського лібералізму на Заході. Друга, в тисячу разів гірша, видається, що осягає свого апогею в цей час: це теперішня ситуація в Церкві, названа Голгофою нашої Матері-Церкви. Третя катастрофа, найгірша, яка є наслідком першої і другої − це вічне засудження незліченної кількості душ.

Перед лицем такої загрози для Церкви і окремих душ,"знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами Її, а на голові Її вінець із дванадцяти зірок" (Од. 12, 1). Мати Божа у Фатімі зволила, як сказала сестра Луція,"дати світові два середники як останній лік: Вервицю і набоженство до Непорочного Серця Марії".

13 липня 1917 р. Пречиста Діва Марія дала дітям потрійну Таємницю, яка є докладною відповіддю, а отже, протидією на потрійну катастрофу наших часів. У І частині Таємниці діти бачать пекло. Щоб врятувати людей від вічного осудження, "Бог хоче установити на світі набоженство до Мого Непорочного Серця".ІІ частина Таємниці описує політичне нещастя, спричинене через експансію комунізму, який провадить людство від однієї війни до другої, аж до цілковитого занепаду суспільств. Лікувальний середник залишається завжди той самий: ним є Непорочна, всесвітнє царювання якої має бути започатковане серед всіх народів через особливий акт посвячення Росії Її Непорочному Серцю, акт, який має виконати Папа у злуці з усіма єпископами світу.

Метою цієї праці є довести, що ІІІ частина Фатімської Таємниці стосується останньої зі згаданих катастроф: агонії, в якій перебуває наша Матір, Католицька Церква; а також надати докази того, що ІІІ частина Таємниці повністю не розкрита і її важливість залишається актуальною й надалі. Хоч Таємниця не виявлена цілком, її відомий істотний зміст провадить до того самого висновку, який випливає з двох перших частин: останній рятунок для Церкви − це НЕПОРОЧНЕ СЕРЦЕ МАРІЇ.

І. Третя Таємниця - перші історичні дані (1943 - 1946)

Перша згадка про третю Таємницю

Вперше сестра Луція згадує про існування Третьої Таємниці у своєму третьому спогаді, написаному влітку 1941 р. "Таємниця складається з трьох відмінних частин. З них дві виявлю тепер. За винятком однієї частини Таємниці, яку мені ще не вільно виявити, бо все, свідомо нічого не затаюю". Отже, про Третю Таємницю мусить ще мовчати, бо ще не отримала дозволу від Бога її об'явити.

Однак у своєму четвертому спогаді, в якому с. Луція ще раз описує дві перші Таємниці, вперше з'являється вислів, який досі ще не був написаний: "В Португалії буде завжди збережений догмат Віри".

Списання і переказання третьої Таємниці

Упродовж 1943 р. сестра Луція неодноразово тяжко хворіла. Під впливом неустанних прохань, у жовтні 1943 р. єпископ да Сільва, який не хотів втручатися в справу ІІІ Таємниці, нарешті зважився на видання формального наказу, щоб списати Третю Таємницю. Однак тяжка хвороба і велика духовна мука унеможливила негайно виконати наказ єпископа. Сама Мати Божа зволила закінчити ту болісну пробу через окреме об'явлення 2 січня 1944 р. в монастирі Туї. Отець Мартин дос Рейс описує: "Перед тим об'явленям Матері Божої візіонерка тричі намагалася написати цей секрет, щоб бути послушною наказові єпископа Йосе Альвес Коррея да Сільви, але не була в стані. Аж після цієї візії могла це виконати без труду". Знавці Фатіми однозначно підтверджують, що потрібне було особливе втручання Матері Божої, аби с. Луція могла написати текст Третьої Таємниці, що вказує на особливе значення її змісту. Важливим є також факт, що ця подія відбулася в тій самій каплиці, в якій с. Луція мала відому візію Пресвятої Тройці, отримуючи наказ посвячення Росії Непорочному Серцю Марії через Папу разом зі всіма єпископами.

У тому, що для с. Луції цей секрет був найважливішим, хай переконає нас той факт, що вона не хотіла висилати його поштою. Нікому не довірила листа, але заховала його до дня, коли висланець єпископа да Сільва отримав його 17 червня 1944 р. з її власних рук. Це був єпископ Мануель Марія Ферейра да Сільва, який того самого вечора вручив конверт єпископові да Сільва. Спочатку він хотів переказати Таємницю до Риму, але за свідченням кардинала Оттавіані, Рим мав тоді відповісти, що належить його заховати в єпископській курії в Лейрії. 8 грудня 1945 р. єп. да Сільва вклав лист із Таємницею у більший конверт, запечатав його і власноручно на ньому написав: "Конверт цей разом з листом після моєї смерті буде переданий Його Ексцеленції кардиналові Емануелю, патріарху Лісабона. Лейрія, 8 грудня 1945 р., Йосе, єпископ Лейрії". Цей підпис показує, що Таємниця не адресована безпосередньо Святішому Отцеві. Як І і ІІ частина Таємниці, вона повірена Церкві, а в першу чергу − і місцевій португальській ієрархії. Попри те, що єп. да Сільва міг ознайомитися з текстом Таємниці, він ніколи не хотів того вчинити, пояснюючи: "Не хочу брати на себе тягаря цієї відповідальності". Однак с. Луція мала виразне прагнення особисто порозмовляти зі Святішим Отцем на тему Третьої Таємниці. Це бажання вона висловила трикратно.

Конверт поклали в сейфі курії Лейрії (1957 р.) за декілька місяців до смерті єпископа да Сільви, який показував його упривілейованим особам.

Коли Таємниця мала бути виявлена?

Отець пралат Галамба пише: "Коли єпископ відмовився відкрити (конверт), с. Луція вимагала від нього обіцянки, що лист буде остаточно відкритий і прочитаний для світу в момент його смерті або в 1960 р". Під час розмови з о. Алонсо 3 і 4 лютого 1946 р. с. Луція говорила: "Третю частину я передала листом єпископові Лейрії, але вона не може бути відкрита до 1960 року". 12 серпня 1946 р. с. Луція прийняла Йохна Хафферта, провідника Блакитної Армії ПДМ, який запитав її: "Чому сестра не попросить єпископа, щоб відкрив таємницю?" - Луція: "Єпископ може відкрити Таємницю; він не мусить чекати до 1960 року".Місяцем пізніше, 7 грудня 1946 р., кардинал Лісабона Мануель Гончалвес Керейра сказав:"Третя Таємниця... буде відкрита в 1960 році". Так само твердив о. пралат Бартас, який розмовляв з с. Луцією на цю тему в 1946 р., і о. пралат Галамба. 17 травня 1955 р. кардинал Оттавіані подався до Кармелю в Коімбрі і розпитував с. Луцію про Третю Таємницю. Пізніше він розповідав: "Послання не має бути відкрите до 1960 р. Запитав с. Луцію: "Чому цей термін?" Відповіла мені: "Бо тоді буде це ясніше".
 

ІІ. Пій ХІІ і Третя Таємниця (1957 - 1958)

ІІІ Таємниця переказана до Риму

На початку 1957 року Конгрегація Науки Віри зажадала від курії Лейрія переслати копії всіх листів с. Луції. Єпископ да Сільва запитав нунція, чи треба також вислати ІІІ Таємницю. Нунцій отримав від Риму відповідь: "Передусім Таємницю!" Перед врученням документів єп. Венанціо єпископ помічник Лейрії ще раз благав єп. да Сільву, щоб той перед висланням прочитав Таємницю. Єпископ категорично відмовився і наказав єп. Венанціо віднести документацію до нунціатури. Єп. Венанціо, повертаючись до свого дому, взяв великий конверт, в якому лежала ІІІ Таємниця, і споглянув на неї під світлом. Побачив, що у великому конверті був менший, а в ньому ще один, в якому він міг побачити малий листок паперу − отже, ІІІ Таємниця була написана на малому листку паперу. Вся документація дійшла до Риму 16 квітня 1957 р., а курія Лейрії отримала підтвердження про отримання.

"Не хотіли її прочитати"

Папа Пій ХІІ не перечитав, однак, Таємниці. Кард. Оттавіані підкреслив, що була вона передана Папі Іванові ХХІІІ в "далі закритому" конверті. Вже 26 грудня 1957 р., після восьми місяців після доставки Таємниці до Ватикану, с. Луція сказала о. Фуентесові: "Пречиста Діва дуже сумна, бо ніхто не надав значення Її посланню - ані добрі, ані злі люди. Добрі продовжують іти своєю дорогою, не надаючи значення посланню. Злі, не бачачи, що спадає на них власне Божа кара, продовжують життя в гріху, не звертаючи уваги на послання. Але хай Отець мені вірить: Бог каратиме світ, і то в страшний спосіб (...) Не можу подати більше деталей, бо це ще є таємниця. Тільки Святіший Отець і єпископ Фатіми могли б про це знати. Бо така є воля Найсвятішої Діви, але того не хотіли, щоб не бути під Її впливом. Це є ІІІ частина послання Матері Божої, яка буде закрита до 1960 року". Неспокій с. Луції проявився в тій самій розмові з о. Фуентесом ще більш дратівливіше. С. Луція, засмучена з приводу неуваги ієрархії до Фатімської Таємниці, виразно говорила про духовні небезпеки прийдешніх часів, які провістила Матір Божа у ІІІ Таємниці.

ІІІ. Рим погорджує Третьою Таємницею

Іван ХХІІІ і Третя Таємниця

Що сталося далі з Третьою Таємницею? Особистий секретар Івана ХХІІІ, о. пралат Лоріс Каповілла, коли його запитали про цю справу через о. Фрейре і о. Алонсо, написав до одного і другого розлогі листи (в 1977 р.), які разом з висловлюваннями кард. Оттавіані (11.02.1967 р.) стали головним джерелом цієї праці: "17 серпня 1959 р. о. Паул Філіппе ОР, комісар Святого Офіціуму, подався до Кастель Гандольфо і вручив запечатаний конверт Папі Іванові ХХІІІ, який перечитав Таємницю, дозволив також кільком особам перечитати її, наприклад кард. Оттавіані. Папа не висловлювався на тему змісту Таємниці. Сказав, що хай інші її оцінюють". За словами о. Алонсо, Папа вирішив, що зміст Таємниці "не стосується років мого понтифікату". Після прочитання тексту - пише о. пралат Каповілла - Папа написав особисту нотатку, яка була долучена до конверта з Таємницею. Потім взяв обидва документи до Ватикану і заховав їх у письмовому столі своєї спальні аж до дня смерті 3 червня 1963 р.
 

Рік Божий 1960-й

На початку 1960 року панувало повсюдне переконання, особливо в самій Фатімі і всій Португалії, про близьке опублікування Третьої Таємниці. 8 грудня 1960 р. був оголошений комунікат такого змісту: "Ватикан вирішив, що текст листа с. Луції не буде виявлений і далі буде утримуватися в суворій таємниці. Це рішення ватиканських авторитетів базується на таких причинах: 1. С. Луція ще живе. 2. Ватикан вже знає зміст листа. 3. Хоч Церква визнала Фатімські об'явлення, проте Вона не хоче брати на себе відповідальності за правдивість висловлювань, які - за словами пастушків - скерувала до них Найсвятіша Діва...". Через цей останній пункт Ватикан уперше публічно кинув тінь підозри на цілість Фатімських послань.

"До 13 травня вірні висловлювали надію, що ІІІ Таємниця буде виявлена, − пише о. Алонсо. - Згодом стало спостерігатися глибоке розчарування, що дуже ослабило набоженство до Матері Божої Фатімської в Португалії і за кордоном".

Йохн Хеффер, провідник Блакитної Армії ПДМ Фатімської, підтвердив страшні наслідки рішення Ватикану: "Минув 1960 рік, а Папа не відкрив довіреної йому Таємниці. Навіть не поінформував, що сам її перечитав. Мовчання Риму тяжіло над нами. Люди почали висловлювати невдоволення, що Фатіма була фікцією, що не було ніякої Таємниці, а заповіт опублікування її в 1960 р. − містифікація. Вже в 1964 р. ми всі перебували в скорботі з приводу невиявлення Таємниці в 1960 р.".

Павло VІ під час свого понтифікату сам ніколи не говорив про Таємницю, хоч її читав. Однак з нагоди його візиту до Фатіми в 1967 р. знову поширилися чутки про те, що він збирається її опублікувати. Через те Папа перед своїм від'їздом поручив кардиналові Оттавіані оголосити, що Таємниця не буде відкрита.

Йоан Павло І мав велике набоженство до Матері Божої Фатімської. Будучи кардиналом, у 1977 р. відвідав с. Луцію і мав з нею дуже тривалу розмову. Однак залишилося невідомим, чи читав він Таємницю.

Йоан Павло ІІ прочитав Таємницю і дозволив, щоб її прочитали також кардинал Ратцінгер та єпископ Фатіми до Амарал. Однак у жодній зі своїх багатьох промов він ніколи не згадував про ІІІ Таємницю.

Коли в 1930 р. Папа Пій ХІ не хотів прийняти змісту ІІ Фатімської Таємниці через відмову поширення культу Непорочного Серця Марії, Ісус Христос в об'явленні від 29 серпня 1930 р. сказав такі суворі слова: "Не хотіли слухати Мого прохання! Перекажи Моїм слугам: оскільки вони поводяться подібно до короля Франції, відтягуючи виконання Мого прохання, то їх спіткає таке саме нещастя". Коментар с. Луції не менш виразний: "Бог буде карати світ, і то страшно карати!" (про те, що відбулося 2000 року за понтифікату Йоана Павла ІІ, буде йти мова пізніше).

Сестра Луція говорила завжди про одну Велику Таємницю, що складається з трьох частин, які становлять одну цілість. Загальновідомі частини це: візія пекла (І частина), набоженство до Непорочного Серця Пречистої Діви Марії й антихристиянська земна влада (ІІ частина) і висновок, який починається словами: "Наприкінці Моє Непорочне Серце затріумфує...". Вже в 1959 р. о. Мессіас Діас Коелхо, один з найбільших експертів Фатіми, підкреслював: "Третя частина Таємниці, безперечно, є дорогоцінною частиною в усьому Фатімському посланні (...) Якщо послання є цілісними і єдиними, то третя частина мусить до них гармонійно пасувати (...) Третя частина Таємниці мусить бути співзвучною з цілістю об'явлень (послання Ангела, Мати Божа в Кова да Ірія, потім в Понтеведра і Туї) і, без сумніву, мусить їх рішуче конкретизувати".

Якщо не можна твердити, що саме 1960 рік є формальним початком реалізації ІІІ Таємниці, то принаймні тоді "послання буде ясніше". У розмові з о. Фуентесом в 1957 р. с. Луція, говорячи про 1960 р., запитала: "А що тоді станеться? Буде то дуже сумне для всіх, зовсім не радісне, якщо перед тим світ не буде молитися і покутувати". Ці слова вказують на те, що цей рік не тільки має бути терміном виявлення Таємниці, але також буде початком її реалізації.

У розмові з о. Фуентесом с. Луція, перейнята майбутнім виявлення Таємниці в 1960 р., сказала: "Отче, моя місія не полягає у пророкуванні світові природних кар, які точно надійдуть, якщо світ не буде молитися і покутувати. Ні. Моя місія - сказати всім про загрозу небезпеки втрати назавжди наших душ, якщо ми вперто будемо тривати в гріху".

10 вересня 1984 р. єпископ Фатіми Альберто Косме до Амарал чітко висловився у великій залі технічного університету Відня: "Фатімська Таємниця не говорить про атомні бомби, ані про нуклеарні боєголовки, ані про ракети Першінг чи SS-20. Її частина стосується виключно нашої віри. Ідентифікувати Таємницю з катастрофічними пророцтвами або з нуклеарним голокостом − це означає деформувати сенс послання. Втрата віри на континенті є гіршою, ніж знищення народу. Адже це правда, що віра в Європі неустанно занепадає".


ІV. ПРО ЩО МОЖЕ ГОВОРИТИ ТРЕТЯ ТАЄМНИЦЯ?

1. Апостазія (відступництво)

"В Португалії буде завжди збережений догмат Віри"

"Остання частина Таємниці Матері Божої стосується нашої Віри" − сказав єпископ Фатіми. У своєму третьому спогаді (редагованому на переломі липня і серпня 1941 р.) с. Луція виявила вже повністю ІІ частину Таємниці. Через декілька місяців на прохання написати більше про своїх кузинів Францишка і Якинту с. Луція повторила історію об'явлень Ангела і 6-го об'явлення Матері Божої. Цей фрагмент практично є дослівним повторенням тексту з третього спогаду, однак там з'явився новий вислів: "В Португалії завжди буде збережений догмат Віри". Коли ж ІІ Таємниця була повністю виявлена, вже з попереднього спогаду слід зробити висновок, що додані слова є першим реченням останньої Великої Таємниці.

Не слід, однак, уявляти з цієї обітниці, що буде збережена правдива віра, адже там не говориться, ким вона буде збережена: чи через цілий народ, чи тільки через малу горстку вірних. В кожному разі тут ідеться не про обіцяний тріумф Церкви. Навпаки, як говорить експерт Фатіми о. Мессіас Діас Коельхо: "Цей натяк, такий доброзичливий щодо нас, наводить на думку, що навколо нас буде цілком по-іншому". А о. Алонсо каже: "Цей вислів виразно описує критичний стан віри серед інших народів, це означає кризу віри (...) Якщо в Португалії завжди буде збережений догмат віри, то можна з цілою певністю зробити висновок, що в інших частинах Церкви догмати будуть або затемнені, або зовсім погаснуть". В подібний спосіб висловлюються всі експерти Фатіми, серед яких о. Мартін дос Рейс, о. Діас Коельхо, о. пралат Галамба, о. Луіс Кондор, єп. Венанціо.

Безпрецедентна апостазія

Єпископ Фатіми до Амарал підтвердив, що криза віри не обмежиться тільки кількома регіонами світу: "Втрата віри на континенті є гіршою, ніж знищення народу. Адже це правда, що віра в Європі неустанно занепадає".

В листопадовому виданні італійського католицького часопису "Ісус" з'явилося інтерв'ю журналіста Вітторіо Мессорі з кардиналом Ратцінгером під назвою "Ось чому віра перебуває в кризі". Пізніше ця розмова, впорядкована і "поправлена" була видана як відома книжка "Рапорт про стан віри". На питання, чому Таємниця досі не виявлена, кардинал відповів: "Бо, на думку Пап, вона не додає нічого нового до того, що християнин повинен знати з Божого об'явлення: радикальний заклик до навернення, безоглядна важливість історії, небезпеки, які загрожують вірі і життю християнина, а опісля світові...".

Криза віри, яка обіймає цілі континенти, називається апостазією (відступнитцтвом). Можливо, саме слово "апостазія" міститься в тексті Таємниці?

Від 1960 р. Таємниця реалізується на наших очах

Всі прояви і ознаки кризи Віри неодноразово висвітлювалися і були доведені як у нашому часописі, так і в Дзвоні з Фатіми, а особливо в книжці Переслідувана Традиція. Ця криза тісно й безпосередньо пов'язана з ІІ Ватиканським Собором, конкретне приготування якого розпочалося в 1960 р.

На безпосередній зв'язок між сьогоднішнім станом Церкви і ІІІ Таємницею підтверджує також відомий знавець Фатіми о. Алонсо, який показує їхнє "хронологічне співпадіння та ідейну подібність": з одного боку, від 1960 р. Церква переживає тяжку кризу Віри; з другого − ІІІ Таємниця, яка мала бути виявлена в 1960 році, заповідала тяжку кризу Віри.

2. Упадок і покарання пастирів

Роль Папи у виявлених частинах Таємниці

У ІІ Таємниці Папа згадується п'ять 5 разів. Представлені кари у разі невислухання Її прохань завжди стосуються Папи. "Якщо не перестануть ображати Бога, за понтифікату Пія ХІ розпочнеться друга, ще гірша (війна)... Бог буде карати світ (...) через переслідування Церкви і Святішого Отця. Щоб запобігти цьому, Я прибуду, аби просити (Святішого Отця) про посвячення Росії (...) Добрі зазнають мучеництва, а Святіший Отець буде дуже багато терпіти..." Під час об'явлення в Туї слова Матері Божої звучать ще виразніше: "Настав момент, коли Бог закликає Святішого Отця, щоб спільно з єпископами всього світу посвятив Росію Моєму Непорочному Серцю...".

У травні 1930 р. с. Луція написала до свого сповідника о. Гонзалеса, що Господь Бог з натиском вимагає, аби Святіший Отець особисто посвятив Росію і наказав єпископам вчинити те саме і щоб Святіший Отець затвердив набожество задоситьучинення (винагородження) п'яти субот. Наприкінці реалізації ІІІ Таємниці, як знак тріумфу Непорочного Серця, Святіший Отець посвятить Їй Росію, яка навернеться.

Фатімське послання ставиться з пошаною до ієрархічної структури Церкви. Мати Божа не хоче діяти в Церкві незалежно від пастирів, посвячених і установлених через Христа для того, аби вони навчали, освячували і керували вірними від Його імені. Виконання Фатімських обітниць залежить цілковито від доброї волі Папи, який мусить прийняти і поширити - силою свого апостольського авторитету - надзвичайний задум Божого милосердя, запропонований нашим часам, який без нього не реалізується. Тому на Папі лежить велика відповідальність; в його руках спочиває мир на землі, навернення найгірших ворогів Церкви і разом з тим подолання найбільшої кризи, яка загрожує Церкві зсередини.

Якщо ж не будуть виконані вимоги Матері Божої, то кара впаде насамперед на Святішого Отця. Двічі ІІ Таємниця заповідає терпіння Святішого Отця. У серпні 1931 р. Ісус Христос це підтвердив: "Не хотіли слухати Мого прохання (...) Святіший Отець буде дуже страждати".
 

Третя таємниця заповідає упадок пастирів

 Заповідана криза віри, яка, за словами єп. Фатіми, стосуєть­ся всіх континентів, не може відбуватися без відома Папи. Яким чином може бути захитаний до­гмат Віри без упадку того, чиїм першим обов'язком є зберігати Віру бездоганно чистою?

Вже ІІ Таємниця показала, як обіцяні кари впали і будуть ще спадати через нехтування Папою Фатімського послання. Росія по­ширила свою облуду по всьому світу, бо Папа не посвятив її Непорочному Серцю Марії в той спосіб, який Вона вимагала.

Одночасно можна зробити висновок, що криза віри пошириться по всьому світу, бо Папа не хотів ані виявити ІІІ Таємниці, ані виконати того, що в ній вима­гала Мати Божа.

Повертаючись до першої думки Таємниці: дивує заповіда­на обіцянка, що власне в Португа­лії буде збережений догмат Віри. Однак відповідальною за "збере­ження догмату Віри" є Апостольська Столиця. Було б нормально і навіть відповідно, коли б замість "в Португалії" було написано: "в Римі".

О. Йоахім Алонсо (помер 12 грудня 1981 р.), іменований через єп. Фатіми офіційним екс­пертом Фатімських об'явлень, мав найчастіший доступ до с. Луції. Згідно з його словами, ІІІ Таємниця говорить про "занедбання з боку пастирів", про "тяжке легковаження з боку вищої ієрархії в Церкві". Якщо о. Алонсо помилявся в поясненні третьої Таємниці, то напевно с. Луція, яка неодноразово заперечувала фальшиві гіпотези, поінформувала б його про це.

У цих тяжких часах кризи віри вражає той факт, що с. Луція не говорить як про перший запобіжний (рятівний) середник про потребу прислухатися до розпоряджень Церкви. Навпаки, вона пише: "Не чекайте на те, аж поки з Риму, від Святішого Отця, надійде заклик до покути для всього світу; не чекаймо також, аж поки надійде він від дієцезіальних єпископів чи від монаших згромаджень. Ні!" Слід пам'ятати, що с. Луція сказала це в 1957 р., коли католики дивилися на Рим з безмежним довір'ям. Отже, вона має перед очима інший час, звертаючись до стада, опущеного через своїх пастирів: "Тому тепер ми повинні самі розпочати власну духовну віднову. Кожен повинен рятувати не тільки свою душу, але й душі, які Бог поставив на нашій дорозі". Якщо потрібно рятувати себе самих, це означає, що настане час, коли пастирі вже не будуть вказувати властивої дороги порятунку для душ. Настане час, коли вже не будуть старатися відтягувати людей від облуди і пасток світу, навертаючи їх до Бога за посередництвом Непорочного Серця Марії. Пастирі не будуть займатися посланням Непорочної, не будуть голосити вірним вимог і обітниць Матері Божої Фатімської, запропонованих світові як ефективні запобіжні (рятівні) середники для стримання страшних кар, які загрожують сьогоднішньому світові, що потопає в гріху й апостазії.

Ця теза є ключем до розу­міння багатьох подій, пов'язаних з Великою Таємницею:

1. Стає зрозуміло, чому с. Луція відчувала неможливість написання цієї Таємниці і переживала справжню агонію. "Якщо в ній іде мова, − говорить о. Алонсо, − про боротьбу в лоні самої Церкви і тяжке занедбання з боку пастирів, тоді стає зрозумілим, чому Луція мала відразу, яку майже неможливо перебороти в природний спосіб". Для покірної монахині, яка звикла до факту, що її настоятелі є представниками Бога, Божий примус переказання їм такого суворого застереження мав бути справжньою мукою.

2. Зрозумілими стають та­кож багато висловів трьох візі­онерок на тему Святішого Отця. Аж після об'явлення Великої Таємниці Якинта, яка "дуже пе­реймалася деякими речами, ви­явленими в Таємниці", почала жертвувати молитви і терпіння в наміренні Святішого Отця. На­віть у в'язниці (13 серпня 1917 р.) вона не забувала про молитву за Папу. Тому "Святіший Отець" буде відігравати особливу, а може навіть першорядну роль в остан­ні місяці життя малої Якинти.

Одного дня дівчинка мала візію Святішого Отця: "Побачи­ла Святішого Отця в дуже вели­кому домі. Він клячав при столи­ку, мав лице, закрите долонями і плакав. Назовні було багато людей, деякі кидали в нього ка­мінням, інші вигукували і вимов­ляли бридкі слова. Бідний Святий Отець! Мусимо дуже молитися за нього".

Чи ця візія стосується Папи, який врешті зважиться виявити Третю Таємницю? Якщо с. Луція переживала справжню агонію, щоб її списати, то можна собі уявити страшні терпіння того, який має її опублікувати. Певна річ, що той Папа, який зречеться компромісу своїх попередників, зважившись на такий вчинок, ви­кличе на себе гнів усіх ворогів Матері Божої. Тоді, більше ніж коли-небудь, "Святіший Отець буде багато страждати".

При іншій нагоді Якинта говорить про іншу візію: "Чи не бачиш доріг, стежок і полів, по­вних людей, які плачуть з голоду, не маючи чого їсти? А Святіший Отець молиться в церкві перед Непорочним Серцем Марії, і ра­зом з ним моляться дуже багато людей". Можна припустити, що йдеться про Папу, який врешті посвятить Росію Непорочному Серцю Марії. Можливо, Мати Божа показала Якинті, в якій тра­гічній ситуації відбудеться наре­шті посвячення Росії, якого Вона так наполегливо вимагає від 1929 р.? "Зроблять це, але буде запіз­но!"− сказав Ісус до с. Луції.

Так само й життя с. Луції минає серед молитов і жертв за Святішого Отця. Вона часто за­кликає молитися в наміренні Папи. В другому спогаді писала: "Не було молитов і жертв, під час яких би ми не зверталися до Бога з благанням за Святішого Отця".

Ця турбота, така вражаюча в малих дітях, досконало засвід­чує, що ІІІ Таємниця виразно згадує про можливе ослаблення Пап і про переслідування, яких вони зазнають через власні помилки. Саме це мав на увазі Господь Ісус, коли сказав до с. Луції в серпні 1931 р.:"Перекажи Моїм слугам: оскільки вони поводять­ся подібно до короля Франції, відтягуючи виконання Мого про­хання, то їх спіткає таке саме нещастя".

3. Стає зрозумілим, чому Папи далі відмовляються вияви­ти Третю Таємницю. Кардинал Оттавіані стверджував у 1967 р., що ця Таємниця "зарезервована для самого Святішого Отця". Папа Йоан ХХІІІ сказав, що цей текст не стосується його понти­фікату. Павло VІ, за словами кар­динала Оттавіані, вирішив, що ще не настав час для виявлення Таємниці. О. Алонсо наводить причину: Таємниця відкриє те, що допровадило до кризи віри (тобто ідеологію модернізму), звинуватить пастирів у занедбан­ні, визнає рацію за тими, які бо­ронять традиційну Віру.

 

3. Вирішальна боротьба між Невістою і драконом

Окрім заповіді апостазії і упадку пастирів, третя частина Фатімської Таємниці порушує ще інші теми, а саме − останню боротьбу між Божим Царством і Синагогою Диявола.

Важлива розмова, яка спричи­нила "покарання" с. Луції

Під час вже неодноразо­вої цитованої розмови з о. Фуен­тесом 26 грудня 1957 р. с. Луція порушила теми, які досі були зга­дані лише натяком. Як ніколи до цього, вона говорила про кризу в Церкві, про небезпеки для ду­ховенства і т. д. - безсумнівно, завуальовані натяки до ІІІ Таємниці. Монахиня також пояснила: "Мати Божа не сказала мені, що ми є в останніх часах світу, але дала мені це зрозуміти. (...) Вона сказала, що диявол готується до вирішальної боротьби з Матір'ю Божою; вирішальна ж боротьба є остаточною, де виявиться, на чиєму боці буде перемога, а на чиєму поразка".

Викрила вона також дия­вольський план, що полягає в нападі насамперед на пастирів, на тих, які мають керувати душа­ми: "Диявол готується до вирі­шальної боротьби проти Мате­рі Божої. Оскільки він знає, що найбільше ображає Бога, йому потрібно здобути якнайбільшу кількість душ, тому він зробить усе, щоб здобути душі, посвячені Богові, тоді доступ до душ буде вільний для нього, і він з легкістю може їх здобути". Чи в 1957 р. можна було якнайточніше про­вістити катастрофу, яка настала після ІІ Ватиканського Собору, коли упродовж останніх 30 літ майже 100 000 священиків і бага­то монахів та монахинь полиши­ло духовний стан, а велика части­на тих, які в ньому залишилися, систематично нищать віру через пропагування або мовчазну згоду на єресь (екуменізм, модернізм, лібералізм, релігійну свободу) в самій Церкві?

Ці слова с. Луції спричинили негайну реакцію курії Коїмбра, яка не тільки видала наклепницьке освідчення проти о. Фуентеса, але також змусила монахиню до мовчання. Відтоді публічно по­чали критикувати її висловлю­вання, а тим, які хотіли контакту з нею, було сказано, що "с. Луція вже не має чого сказати на тему Фатіми"; були обмежені також її відвідини.

"Диявольська хвиля, яка ша­леніє в світі"

Незважаючи на наказ мов­чання, с. Луція могла писати лис­ти до близьких рідних (вона має в родині трьох священиків) та знайомих; з тих листів, на жаль, дуже мало залишилося, деякі (щоправда, частково) опубліко­вані.

29 грудня 1969 р. с. Луція написала: "Те, що деякі здезорі­єнтовані особи висловлювалися проти відмовляння Вервиці, є фальшиве (...) Це диявольське за­мішання! Не дозвольте ввести себе в оману!"

4 квітня 1970 р. вона зверну­лася до свого сестрінця, свяще­ника: "Хай ваш апостолят (...) буде для душ світлом Віри, яке їх провадить дорогою Правди, На­дії і Любові! (...) Тому не дайтеся звестися доктринам баламутів (заколотників) (...) Це дияволь­ська затія (...) Мусимо сказати душам, що сьогодні більше ніж будь-коли потрібно молитися за нас і за тих, які є проти нас. Мусимо відмовляти Вервицю що­денно. Це молитва, яку Мати Божа найбільше поручала, передбачаючи теперішні дні ди­явольської кампанії! (...) Чому молитва, навчена і поручена нам від Бога, має бути вже неакту­альною? Легко тут розпізнати підступ диявола і його прибіч­ників, які хочуть віддалити душі від Бога через віддалення їх від молитви". В тому самому листі с. Луція просила про часте ви­ставлення Святих Тайн, про пу­блічне відмовляння Св. Вервиці, про Марійні процесії. Важко собі уявити в такому короткому листі більше уваг і прохань, які б су­перечили сьогоднішній орієнта­ції в Церкві.

13 квітня 1971 р. вона напи­сала до іншого сестрінця, о. Йосе Валінхоса, салезіянина: "Бачу в листі Отця, що Отець пережи­ває з причини замішання наших часів. Звичайно, це дуже сумно, що стільки осіб опановано дия­вольською хвилею, яка шаленіє на світі, і що ті особи є настіль­ки засліпленими, що не можуть зауважити облуди! (...) Диявол дуже підступний і шукає наше слабке місце, щоб нас атакува­ти. Якщо ми не будемо чуйними і якщо не просимо Бога про сили, тоді упадаємо, бо живемо в дуже тяжких часах, а ми є слабі. Тільки Бог зможе вчинити, щоб ми витривали".

12 квітня 1970 р. вона відпи­сала від імені Матері Настоятель­ки до Марії Терези да Кунга:"Хай щоденно відмовляється Вервиця. Мати Божа повторювала це у всіх об'явленнях, щоб нас уберегти від диявольського замішання, щоб ми не дали звести себе фаль­шивими науками. На жаль, люди переважно є несвідомі, тому впа­дають в облуду. Тому велика від­повідальність лежить на тих, які мають обов'язок керування іншими". І ще раз повторила за­уваги про диявольське замішання в усьому світі.

29 травня 1970 р. с. Луція так писала до того самого адре­сата, ще гостріше виявляючи махінації ворогів: "Бачимо, як союзники диявола працюють для справи зла і не бояться нічого!", вимагаючи від пастирів не бути малодушними та боягузливими.

16 вересня 1970 р. вона написала лист до монахині Мати Мартінс, з якою була разом в новіціяті в Туї: "Бідний Ісус, який нас спас з такою любов'ю, а Його так мало розуміють! Так мало люблять! Так мало Йому служать! Сумно дивитися на таку велику дезорієнтацію, і то багатьох осіб, які посідають відповідальні становища! (...) Ми мусимо задоситьучинити через якнайтісніше з'єднання з Господом; уподібнитися до Нього, щоб Він був у нас Світлом світу, який потопає в мороці облуди, аморальності і пихи (...) Це тому, що демон зміг пропагувати зло під виглядом добра, а сліпі керують сліпими, як це Господь нам говорив в Євангелії, і душі заведені в блуд. З усього серця посвячуюся за священиків і за про важливість набоженства Св. Вервиці і про користі від щоденного її відмовляння. Наприкінці с. Луція ще раз повторила:"Тому диявол так бореться проти неї (Вервиці)! А що найгірше: він зміг впровадити в блуд і звести ті душі, які мають велику відповідальність через становище, яке посідають! Це сліпі, які керують сліпими!"

У грудні 1971 р. в іншому листі до Мати Мартінс, с. Луція на виразне поручення Матері Божої знову писала про важли­вість відмовляння Св. Вервиці, бо Мати Божа "знала, що прийде час, коли диявол і його слуги бу­дуть воювати проти цієї молит­ви, щоб віддалити душі від Бога".

Варто пригадати, що всі листи с. Луції були цензуровані перед публікацією, а про деякі справи їй не вільно було писати. Однак доступні нам фрагменти цілковито згоджуються з тим, що вже вище було порушене в зв'язку зі змістом ІІІ Таємниці. Для с. Луції зло не тільки існує в світі, що "потопає в мороці блуду, аморальності і пихи"; зло існує також у Церкві, в якому ди­явол має своїх "прихильників" і "партизанів", які діють з над­людською енергією. Не йдеться тільки про занедбання або літе­плість душпастирів, але також про "фальшиві науки", про "ди­явольське замішання", про "за­сліплення". А що найважливіше: "замішання" стосується тих, "які мають велику відповідальність" у Церкві і місію "керування ду­шами". Сестра Луція часто ви­словлює жаль з причини багатьох пастирів, які "дозволяють собою керувати через диявольську хви­лю, яка шаленіє в світі". Чи мож­на виразніше написати про кризу в Церкві?

Сестра Луція завжди була тихою, покірною і послушною монахинею, завжди піддана волі настоятелів. Як могла вона тоді написати такі суворі слова на тему ієрархії? Це стає зрозу­мілим тільки на тлі отриманих об'явлень, а особливо тих, що стосуються ІІІ Таємниці. Сама це вона неодноразово підтвердила, кажучи, що вже в 1917 р. Мати Божа "знала, що такий час на­стане" і хотіла нас "уберегти від тих часів диявольського за­мішання".

Велика апостазія "останніх часів", заповідана в Святому Письмі

С. Луція, яку часто запитува­ли про Третю Таємницю, одного дня відповіла: "Це є в Євангелії і в Апокаліпсисі, читайте їх!" В її листах і розмовах постійно по­вертаємося до цієї теми: небезпе­ка вічного засудження, дияволь­ське замішання, що вводить душі в оману, останні часи!

З другого боку, ієрархія по­стійно уникає цієї теми і ігнорує її майже 40 літ. Загальновідомий оптимізм і ейфорія текстів ІІ Ва­тиканського Собору, де ані разу не цитуються кількаразові сло­ва Ісуса Христа на тему парузії (Його останнього приходу на­прикінці світу) і останніх речей. Якщо Третя Таємниця заповідає кризу в Церкві і втрату віри на цілих континентах, то чи не від­повідає вона особливо тривож­но пророцтвам Св. Письма про "апостазію останніх часів"?

С. Луція виразно сказала о. Фуентесу: "Ми є в останніх ча­сах". Кардинал Ратцінгер після прочитання Таємниці виявив головні теми ІІІ Таємниці жур­налістові Вітторіо Мессорі: "Радикальний заклик до навернення, безоглядна важливість історії, небезпеки, які загрожують вірі і життю християнина, а потім і світові, особлива серйозність останніх часів". В самій розмові Кардинал підкреслив, що "речі, які містяться в ІІІ Таємниці, згоджуються з тим, що запо­відає Св. Письмо і що підтвер­джено через багато Марійних об'явлень".

Єп. Венанціо, ординарій Фатіми, видав 26 липня 1966 р. "Пастирський лист", в якому так прокоментував інтерв'ю кар­динала Керейри "Фатіма ще не сказала свого останнього сло­ва":"Не можна обмежувати Фатіму до сенсаційних пророцтв про страшні війни. Ми підтвер­джуємо, що Фатіма є чимось набагато важливішим. Фаті­ма насправді "актуалізує" весь євангельський сенс Церкви, ес­хатологічно спрямованої у май­бутнє, яке, зрозуміло, перебуває в руках Бога і якому продовжує за­грожувати "тайна беззаконня, що вже тепер діє" (ІІ Сол. 2,7).

Всі ці свідоцтва перекону­ють, що Третя Фатімська Таєм­ниця дивовижно перегукується з висловами Св. Письма, які стосу­ються "останніх часів": "Тоді ви­дадуть вас на муки й уб'ють вас; вас будуть ненавидіти всі наро­ди імени Мого ради. Багато тоді спокусяться (...) Чимало лжепророків устане і зведуть бага­то людей. Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охо­лоне" (Мт. 24, 9-12); "Син Чоло­вічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?" (Лк. 18,8). Св. Петро в своєму другому Посланні пише про "фальшивих вчителів", а Апостол Юда твердить:"Остан­нього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних" (Юда 18); св. Йоан заповідає Антихриста, який над­ходить (І Йо. 2, 18-29; 4, 1-6; ІІ Йо. 7-11). Св. Павло неодноразо­во згадує про останні часи: "За останніх часів деякі відступлять від віри і пристануть до духів об­манних і навчань бісівських" (І Тм. 4, 1-2); "Буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але всі душі, посвячені Богові, передусім за тих, які впали в блуд і гинуть!" Пізніше йде довгий фрагмент за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб упри­ємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок" (ІІ Тм. 4, 3-4); "На­стане відступство й виявиться чоловік безбожний, син погибелі, той супротивник, який зносить­ся понад усе, що зветься Богом чи святощами, так що сяде сам у храмі Божім і видаватиме себе за Бога" (ІІ Сл. 2, 3-4).

Св. Письмо говорить про апостазію, яка попередить трі­умф Христа. Якщо наприкінці Великої Таємниці написано, що "Непорочне Серце Марії затрі­умфує", то Третя Таємниця, яка передує тріумфові Марії, гово­рить про саму апостазію.

 

V. ВИЯВЛЕННЯ ІІІ ТАЄМНИЦІ

Йдучи далі історією вислов­лювань про третю Таємницю, по­чинаючи від першої згадки про неї с. Луцією, опісля висловів тих одиноких людей, які все ж таки її читали, і дослідників, експертів-теологів Фатіми, кожен з нас може зрозуміти її важливість, що найпевніше провіщає майбутні події, які чекають не тільки ціле людство, а й Католицьку Церкву.

Неочікувані для всіх події, пов'язані з третьої Таємницею і її виявленням, відбулися в першому десятилітті третього тисячоліття.

13 травня 2000 р. відбулася беатифікація малих пастушків з Фатіми, Францішка і Якинти. І ось на закінчення беатифікації кардинал Содано заповів швидке виявлення третьої Таємниці, затримка рахується тільки днями, оскільки Конгрегація Науки Віри має її опрацювати. І дійсно світ застиг в очікуванні.

26 червня 2000 р. Ватикан опублікував текст, який припису­вався третій Таємниці, що напи­сала с. Луція, ось він:

"Третя частина таємни­ці, об'явленої 13 липня 1917 р. в Кова да Ірія-Фатіма.

Пишу в дусі послуху Тобі, мій Боже, який мені це наказуєш че­рез Його Ексцеленцію Шановного Єпископа Лейрії і Твою і мою Найсвятішу Матір.

По двох частинах, які вже представила, ми побачили по лівій стороні Нашої Пані дещо вище Ангела, який тримає в лівій руці вогнистий меч; що іскриться, викидаючи язики вогню, здавалося, що підпалює світ; але гасли вони в зіткненні з блиском, який променів з правої руки Нашої Пані в його напрямі; Ангел, вказуючи правою рукою на землю, промовив сильним голосом: Покута, Покута, Покута! І ми побачили в безмежному світлі, яким є Бог, щось подібне до того, як бачиться особи в дзеркалі, коли переходим перед ним єпископа в білому, ми мали передчуття, що це Святійший Отець. Багато інших єпископів, священиків, монахів і монахинь, що входили на круту гору, на вершині якої стояв великий Хрест, збитий з необтесаних балок, немов з коркового дерева, покритого корою; Святіший Отець, доки дійшов туди, перейшов через велике місто, наполовину зруйноване і напівтремтячим, непевним кроком, мучений болем і терпінням, йшов, молячись за душі мертвих людей, тіла яких зустрічав на своїй дорозі; дійшовши до вершини гори, клячучи у стіп великого Хреста, був убитий групою воїнів, які декілька разів вистрілили в нього зі стрілецької зброї, так само загинули один по другому інші єпископи, священики, монахи і монахині та багато світських осіб, мужчин і жінок різних класів і станів. Під двома раменами Хреста були два Ангели, кожний тримав у руці кубок з кришталю, до яких збирали кров Мучеників і нею скроплювали душі, які наближалися до Бога".

Перед тим була передмо­ва секретаря Конгрегації Науки Віри архиєп. Тарцізіо Бертоне і в кінці теологічний "коментар" (коментар, який щодо Івана Павла ІІ заперечує всю суть ІІІ Фатімської Таємниці, запечатуючи об"явлення з Фатіми і відправляючи у смітник історії, адже замах на життя Івана Павла ІІ - це кара усьому папству, починаючи від 1960-х років, за те, що вони в боротьбі проти Пресвятої Богородиці, забороняли виявляти зміст ІІІ Фатімської Таємниці - прим. адмін.) пре­фекта Конгрегації Науки і Віри кард. Йосифа Ратцінгера, де вка­зано, що слова "Покута" означа­ють клич до навернення і зросту віри, а також, що візія вбитого Святішого Отця стосується ми­нулого, замаху на життя Папи Івана Павла ІІ, який відбувся 13 травня 1981 р. на площі св. Петра в Римі.

Греко-Католицька Традиція / http://www.saintjosaphat.org



Схожі матеріали:

Категорія: Пророцтва, об'явлення | Переглядів: 2424 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Теги: фатімські таємниці, пророцтва, засторога, фатіма, останні часи, Пресвята Богородиця, фатімські обявлення, обявлення, Обявлення Діви Марії | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
Найдорожчій Крові
Господа нашого
Ісуса Христа

Відправляємо:

Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті


Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2018©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика