Меню сайту

Категорії розділу
Публіцистика [341]Демонологія, містицизм [81]
Молитви-екзорцизми [15]Рідкісні молитви [18]
Екзорцизм [24]Книги [21]
Молитви [191]Секти, культи, окультизм [183]
Підпілля, історія УГКЦ [65]Християнський софт [5]
Часопис "Пізнай Правду" [22]Життя Святих [117]
Творчість [16]Масонерія і антихрист [242]
Відео Online [36]о. Піо "Щоденник Любові" [5]
Християнський націоналізм [104]Безбожники [36]
Папа Бенедикт ХVI [49]Московська психіатрія (МП) [105]
Культура [17]Життя у чистоті [40]
Роздуми про віру [106]Суспільні проблеми [449]
Пророцтва, об'явлення [55]Повчання, настанови [389]
Образки, ікони [5]Пресвята Богородиця [128]
Християнська містика [27]Українознавство [76]
Наука Церкви [424]Профанації [18]
Екологія [7]Цікаво... [68]
Традиціоналізм [62]Криза Церкви. Модернізм [66]
Повчальні історії, притчі [173]Паломництво [10]
о. Габріель Аморт "Нове визнання екзорциста" [26]Подружжя [132]
Християнська етика [39]Апокрифи [2]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Головна » 2015 » Вересень » 27 » Повчальні історії, притчі » Подяка за ласку навернення
09:29
Подяка за ласку навернення

Кожна людина, приходячи на світ, народжується у сім'ї. Сім'ю також називаємо родиною. Сім'я - це соціальна група, яка складається з людей, що перебу­вають у шлюбі, їхніх дітей (рідних або прийомних) та інших осіб. Коли народжується християнська родина? Церковне благословення шлюбу - народжує нову християнську родину. Слово "шлюб" бере початок від старослов'янського "сьлюб" - урочиста обіцянка, присяга. Шлюб - це добровільний союз між чоловіком і жінкою з метою створення сім'ї.

Кожна родина має свою історію, походження, звичаї, традиції, які здебільшого подібні чи проти­лежно відмінні. Одна християнська сім'я розповіла мені про свій життєвий шлях. Спільна життєва дорога сім'ї Михайла і Марії (імена змінені) тривала 42 роки. На перший погляд, нічого особливого в цій сім'ї не відбувалося - звичайна типова галицька родина того часу. Чоловік працював, разом з дружиною виховува­ли двох дітей.

Каменем спотикання в родинному житті стало духовне виховання дітей. Чоловік вважав, що дружина занадто багато уваги приділяє Церкві й духовному вихованню дітей. На цьому грунті почалися непорозуміння і сварки. Марія, яка отримала віру від своїх батьків, жила нею, старалася зберігати її як зіницю ока й передати своїм дітям. У Михайла були інші погляди на духовне життя. Чоловік часто злився на дружину, в сім'ї часто доходило до непорозумінь, а навіть і серйозних сварок. Щоб уникати конфліктів, непотрібних сварок, Марія, особливо в неділю, старалася раненько тихесенько зібрати дітей, щоб не розбудити мужа й поїхати на першу Святу Літургію у Преображенський храм, а опісля скоренько повернутися додому. В неділю чоловік не працював, тому позволяв собі довше поспати, а діти з мамою у той час, вислухавши Службу Божу, поверталися додому. Так що батько нічого не знав і не підозрював, що дружина й діти були в храмі на Богослужінні. Дружина багато молилася й просила Господа Бога о навернення свого Михайла до віри, проте він ставав усе агресивніший і закаменіліший.

Коли старенька мама Марії перестала ходити в храм через свою неміч і просила, щоб у неділю включали Службу Божу з Ватикану, Михайло в цей час не знаходив місця для себе, його дратувало Богослужіння, він зривався й кричав. Навіть на річні свята - Різдво і Великдень, коли в християнських родинах відбувається спільна молитва, муж цього не сприймав, для нього це було далеке й чуже. Коли донька пішла до Першого Святого Причастя, вона старалася привернути і батька до молитви та церкви, були, звичайно, маленькі зрушення, але загалом все залишалося, як і було. Діти виростали, в Марії з'явилася потреба частіше ходити до храму на Богослужіння й просити в Господа благословення й опіки для них, але з боку чоловіка вона не зустріла розуміння, тому й надалі змушена була ходити до церкви, особливо в будні, крадькома. Церква вийшла з підпілля, Україна стала незалежною державою, люди, які прагнули глибше і більше пізнати Бога, отримали можливість поглибити свої знання через читання духовної літератури. Марія часто закрива­лася в своїй кімнаті й молилася дев'ятниці чи інші набоженства, а з-за дверей в її бік лунали зневажливі слова. Дружина часто втрачала віру в навернення свого мужа: він не покається, така черства й закаменіла душа нездатна відкрити своє серце перед Творцем, він не здатний полюбити Господа Бога й прийти до Нього.

Минали роки... У 2012 році Михайло отримав обширний інфаркт серця. Тривога про спасіння його душі ще сильніше тривожила дружину. Серце може зупинитися будь-якої миті; мій чоловік вже 40 років не сповідався... Що буде з його душею? Ця думка не давала спокою Марії ні вдень, ні вночі, доводячи її до розпачу. В палаті з Михайлом лежав ще один чоловік з Рясного, який мав з собою духовну літературу, молився. Скориставшись моментом, що в палаті є віруючий чоловік, Марія принесла молитовник, поклала на тумбочку в надії, що мужа зацікавить духовна література, тим паче, що люди з інфарктом більше змушені лежати в постелі, стане йому скучно - буде читати. На жаль, чергове розча­рування: навіть хвороба серця не змінила Михайла. Чергова безнадія і розпач для дружини, ситуація в родині була досить напруженою, поволі втрачалася всяка надія повернення чоловіка до Господа Бога.

Навесні 2014 року Михайло важко захворів. Характер мав самодостатній і впевнений, тому на обстеження до лікарні поїхав сам. Діагноз був серйозний - рак легень. Вся сім'я дуже переживала за нього. Переживання дружини було подвійне: їй жаль чоловіка, який згасає в неї на очах, їй важко. Але як людина віруюча, вона розуміє, що кожна особа, що приходить на цей світ, певного часу мусить покинути його. Найстрашніший біль духовний: до кого звернутися, в кого випросити, щоб чоловік приступив до Святих Тайн? З цією думкою вона вставала кожного Божого дня, ця думка крутилася в її голові, як диск, і з цією думкою вона засинала. Вирішила благати Матір Божу Потіхи, щоб Вона допомогла її чоловікові подолати духовний бар'єр і поєднатися з Господом Богом. Мати Божа Потіхи була для неї останньою дошкою порятунку у її горі. Зі сльозами на очах щодня жінка йде перед чудотворний образ і щиро просить о духовну допомогу для чоловіка. Минуло п'ять днів... Коли повернулася з Богослу­жіння, донька розповіла їй, що батько виявив бажання висповідатися, але має страх.

Михайло свідомо робить цей мужній, а навіть, можна сказати, героїчний крок у своєму житті. Він усвідомлював свій фізичний стан. Сам купив собі одяг на смерть, а також натільний хрестик і попросив дружину, щоб вона занесла його в храм і посвятила. Для родини це була велика несподіванка, а також і велика радість: все-таки є певний позитивний ре­зультат, є зрушення в душі чоловіка, ще треба трохи чекати й вірити... Було бажання, але диявол тримав душу в страху, ніяк не хотів її відпустити з-під своєї влади. Мама з донькою допомагала Михайлові по­боро­ти душевний страх і приступити до Святих Тайн. Нарешті відважився. Не хотів, щоб священик прийшов до нього додому -сам вирішив піти до храму Божого.

І ось настала ця благословенна хвилина не тільки для родини, але й для самого неба, бо сам Христос-Спаситель нас навчав: "Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведни­ками, що їм не треба покаяння" (Лк. 15, 7). Сорок два роки чекав Христос-Спаситель на раба Божого Михайла, і ось він стоїть перед Ним і визнає свої гріхи. Сорок два роки молилися дружина й діти за чоловіка та батька і зараз оглядають плід своєї молитви. Варто було задля цієї однієї хвилини переносити різні негаразди й терпіння, щоб своїми очима побачити незбагненне Боже Милосердя!

Родина направду пережила велике чудо Божої благодаті. Сповідь чоловіка, батька - це не була проста формальність, а правдиве Покаяння, навіть віруючий і побожний християнин не завжди здатний пережити такі благословенні дні. Одного разу, коли була зібрана вся сім'я, Михайло падає перед ними на коліна й просить прощення в жінки і дітей. Усвідомлює, що жив без Бога і не жив так, як мав би жити правдивий християнин. Він зачиняється в кімнаті й на самоті заносить свої молитви до Всевишнього, просить о помилування і прощення. Під дверима стоїть дружина, яка заливається сльозами радості, адже добре пам'ятає, як стояв на тому місці колись її чоловік і нервувався, що вона в кімнаті голосно молиться. Михайло ще декілька разів приступав до Святого Причастія, а на празник Пресвятої Євхаристії ще раз перепросив Господа Бога за свої гріхи, священик уділив Тайну Єлеопо­мазання, і в липні 2014 року його душа відійшла до дому Отця. Родина заносить щиру подяку Матері Божій Потіхи, що в такі важкі часи для сім'ї Вона потішала їх у днях випробувань і скрути, а також дала їм можливість побачити велике Боже Милосердя, яке Господь виявляє до грішників.

о. Василь КОВПАК, СБССЙ / http://www.saintjosaphat.org



Схожі матеріали:

Категорія: Повчальні історії, притчі | Переглядів: 1276 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Теги: покаяння, цікаві історії, притчі, свідчення, навернення | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
семи мечам болю Божої Матері

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2019©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика