1948 року українські землі потерпали від більшовицького атеїзму. Католицька Церква змушена була заховуватись у підпіллі. Жовківський монастир ліквідували і перевели до Крехова, бо ми не хотіли підписатися на «православіє». Дали нам два тижні на вивіз і ми фірами перевозили всі книжки, меблі, ікони, портрети, хресні дороги, і, між іншим, чудотворну ікону Страждаючої Матері Божої також зі собою забрали. На саме Благовіщення у першу неділю місяця в церкві правилася востаннє наша Служба Божа. Нам загрожувало виселення з монастиря. Майже всі церкви в околицях переходили на «православіє». До Жовкви з’їхалося повно фір, лю ... Читати далі » |
Послух для монахів — основне
Це був 1968 рік. У Крехові більшовики зруйновали цвинтар. Хрестів зовсім не було, кудись вивезли, могили сплюндровали. Вириті кісточки лежали зверху. О. ігумен мене викликав і сказав, щоб я відновив цвинтар разом із людьми. Не хочу собі похвали, тільки хто буде читати цю книжку, нехай знають історію відновлення Крехівського цвинтару. Ніхто не захотів ризикувати, аж один найбідніший чоловік, що працював кочегаром у дитячому будинку, Іван Поросюк, та мав найбільше дітей, не злякався за своє життя, хоча тоді було небезпечно. Вночі працював на цв ... Читати далі » |
Док.№ 66
Докладная записка секретаря Львовского обкома КП(б)У
И.Грушецкого для секретаря ЦК КП(б)У Н.Хрущева по вопросам
воссоединения Греко-Католической Церкви с Православной Церковью.
Львов,20 сентября 1945 г.
Киев, ЦК КП(б)У
Тов.Хрущеву Хрущеву Н.
ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА
По вопросам воссоединения униатской церкви с православной
Проводя работу по воссоединению греко-католической церкви с православной мы встречаем противодействие униатских священников.
<... Читати далі » |
Не кожен здатний дійти до вершини, особливо коли це вершина Духу.
Не кожен може зберегти вірність своїм ідеалам в умовах неймовірних
випробувань, бо для цього потрібен незламний дух. Без титанічних зусиль
священиків-подвижників шлях до духовних вершин не здолати. Українська
Греко-Католицька Церква вистояла у найважчі часи, позначені страхітливим
переслідуванням душпастирів і вірних тоталітарним режимом. Їх дух
залишився незламним, а всеперемагаюча віра – непохитною. Одним з таких
ревних, діяльних і незламних духовних пастирів, який прожив повне
терпінь і випробувань життя, був отець Іван Дідух.
Його батьківщина – Поділля, благос ... Читати далі » |
В своїй праці «О квестії соціальній» (1904)
митрополит Андрей наголосив, що Церква завжди переймалася проблемами
вбогих і страждаючих. Сам засновник Церкви – Ісус Христос – прийняв
людську неміч, народився у бідному вертепі. Господь, проповідуючи
Царство Небесне, завжди був поряд із страждаючими. Однак проблема
бідності в тому, що люди не приймають науки Христа, тому у світі існує
нерівність та несправедливість. Владика наголосив, що Церква –
аполітична установа. Її завдання – бути на сторожі моральних приписів і
законів. Церква стоїть понад будь-якими партіями та політичними
програмами. Шептицький закликає людей до послуху Церкві: «… обов’язуют... Читати далі » |
Згромадження Сестер Пресвятої Родини (ЗСПР) заснувала Тереза – Текля
Юзефів у 1911 році у с. Гошів Долинського району Станиславівської (нині —
Івано-Франківської) області. Співзасновником Згромадження був о.
Олександр Дикий. Одна із сестер, що зараз проживає у Гошівському монастирі, каже, що
Митрополит Андрей Шептицький дав назву Згромадженню «Пресвята Родина» і
сказав: «Щоб ви були уподібнені до Пресвятої Родини, що не мала свого
дому, жила в убожестві». Воно так і було. Наслідуючи убогого Христа,
сестри жили дуже просто, між ними була згода, любов і послух. Монас... Читати далі » |
Доктор права, депутат австрійського парламенту
Казимір Шептицький несподівано полишив перспективну політичну кар'єру. У
1911 році він подався у монахи під іменем Климентія.
Відносини Української греко-католицької
церкви та Організаціїукраїнських націоналістів були дуже непростими.
Обидві структури вважали своєю метою захист українців та забезпечення їм
максимальних можливостей для самореалізації. Перша єдиним шляхом для
цього бачила духовний розвиток особистості та нації, друга — активну
боротьбу та збройне повстання.
... Читати далі » |
Нелегко писати про визначну людину, бо закрадається сумнів: чи
зумієш відміряти їй належне? Саме такі почуття опановують мене, коли
згадую розповіді мого вуйка Михайла Дерев’янка про о. Миколу Вонсуля.
Його авторитет для жителів селища Солотвин був незаперечний. Він уважно
ставився до кожної людини у своїй парафії та завжди був готовий помогти
добрим словом, порадою, розрадою в горі. Не пройшов ніколи попри гурт
людей, чи то старших, чи молоді, або навіть дітей, щоб не привітатися,
не заговорити, не сказати кілька слів, над якими варто задуматися. Не
минуло багато часу, як він навів порядок не лише в церкві, а й у
громадському житті міста.
|
10 липня 2011 року виповнюється 70 років з дня трагічної смерті
отця Андрія Бандери – батька Героя України, Провідника ОУН Степана
Бандери, багаторічного пароха сіл Старий Угринів та Бережниця на
Калущині.
Емігрувавши перед Другою світовою війною за кордон і намагаючись
врятувати свого батька й сестер від більшовицьких репресій, провідник
ОУН Степан Бандера з допомогою оунівців планував переправити туди й
батька – отця Андрія Бандеру, однак священик його посланцям рішуче
заявив: „Від втечі з краю відмовляюсь, нарід залишити не можу”. ... Читати далі » |
Свята віра називається Божим провідником, тому що є наукою, яку
приніс нам Ісус Христос із неба на цей світ і яку лишив між людьми, щоб з
її допомогою показати нам дорогу до неба. Наше життя подібне до далекої
подорожі, а ми, люди, подібні до мандрівника, що вибирається в дорогу в
далекий незнаний край. У кожного з нас завжди є вибір, адже перед нами
дві дороги: одна – праворуч, друга – ліворуч. Одна – широка, дорога
розкошів і гріха. Друга – терниста та кам’яниста, яка, однак, приведе
людину до вічного спасіння.
Бог дав людині розум і сумління, наче двох провідників, проте на
шляху до вічності їх замало. Людський розум не може власною силою
досконало пізн ... Читати далі » |
В історії Української Греко-Католицької Церкви є людина з дивним
незвичним іменем, як на наш час, Симеон, і біографія його сповнена
несподіваних поворотів долі. Йому судилося стати єпископом і ввійти в
історію Церкви як єпископ Симеон Лукач.Допитливий селянський син мав величезний нахил до науки. Ще коли
навчався в школі в рідному селі Старуня, а згодом у Богородчанах, – три
роки навчання пройшов за два. В Коломийській гімназії вчився так добре,
що завоювував популярність як репетитор і завдяки репетиторству міг сам
оплатити своє навчання. А навчаючись у Духовній Семінарії, став зразком
молитовності (семінаристи — звичайні люди, навіть за ... Читати далі » |
Щопонеділка о сьомій годині вечора в церкві Святого Миколая Чудотворця
на Аскольдовій Могилі в Києві відбувається акафіст Теодору Ромжі з
благословеннями мощами. У щирій молитві українські християни згадують
про єпископа-мученика Греко-Католицької Церкви, якого Святійший Отець
Іван Павло ІІ беатифікував під час свого пастирського візиту в Україну.
На жаль, треба визнати, що ім'я і духовний подвиг владики Теодора ще
маловідомі широкому загалові. Тим часом його постать, з одного боку,
віддзеркалює драматичну, трагічну і водночас героїчну долю
греко-католиків в Україні, а з ... Читати далі » |
„Я говорив світові одверто” (Ів. 18, 19-24)
Відступник і
зрадник Христа Юда опівночі привів озброєних жовнірів до Оливного
городу, щоб піймати Ісуса, Який там молився. Христос вийшов назустріч
цій юрбі і з повною свободою духа став докоряти архієрейським післанцям:
"Ви прийшли сюди як на облаву на якогось розбійника із зброєю, дрючками
і шнурами, щоби мене зловити. Адже я навчав при вас щоденно у святині,
чому ви там не піднесли на мене своїх рук? Ви тепер в пітьмі ночі
вибрали для себе годину". А вони всі мовчали, бо відчували, що їх діло
нечисте, злодійське, розбійницьке.
То... Читати далі » |
8 березня минули 65-ті роковини Львівського „псевдособору”, який ліквідував Українську Греко-Католицьку Церкву Ідеологічне підґрунтя «возз’єднання» УГКЦ з РПЦ ![](<!--"--) ... Читати далі »
|
А ще учасникам сумнозвісного Львівського псевдособору видавали щоранку по 100 грамів горілки і 200 грамів вина. Так званий собор духовенства і мирян Греко-католицької церкви
відбувався 7-10 березня 1946 року. Щоб надати цій події символічності,
провели собор у перший тиждень посту, який традиційно відзначався як
Тиждень православія.
Лжесобор відбувався у храмі Святого Юра. Як засвідчила мандатна
комісія, у соборі взяли участь 216 священиків і 19 мирян. Делегати
одноголосно ухвалили: анулювати постанови Берестейської унії, розірвати
відносини з Римом, пове... Читати далі » |
65 років тому була заборонена Українська
Греко-католицька церква. 8-9 березня 1946 року на Львівському соборі,
який ще називають псевдособор, було ухвалено рішення про перехід
греко-католиків в лоно Російської православної церкви. Ті, хто відмовився, були репресовані. Тисячі
священиків- греко-католиків опинилися в радянському концентраційному
таборі ГУЛАГ. Серед них і провідник УГКЦ Йосип Сліпий, який керував
церквою з заслання 18 років її підпільного становища. Заборона була
знята з церкви у 1990 році. ... Читати далі » |
З релігійного погляду, зміна радянської окупації на німецьку перш за все
означала, що УГКЦ в Західній Україні позбулася офіційного атеїзму.
Митрополит Шептицький сподівався, що при німцях українські католики
матимуть більшу релігійну свободу. Позитивно трактуючи спочатку німецьке
завоювання як звільнення від радянського гніту, він згодом підходив
критичніше до деяких аспектів гітлерівської політики аж до абсолютної
опозиції нацистському режиму.
Про це 23 листопада 2010 року сказав о. Андрій Михалейко, директор
Інституту історії Церкви УКУ під час вебінару на тему «Митрополит Андрей
Шептицький в часи німецької окупації: між толерантніст... Читати далі » |
Український уряд під час німецької окупації мав дотримуватися Божих
законів та визнавати рівність кожного перед цивільним законом. На думку
митрополита Шептицького, це були дві складові справедливих наказів та
мудрого проводу, яким мали підкорятись християни. Прихований зміст цього
вчення полягав у тому, що у разі невиконання цих умов, українці не були
зобов'язані коритись цивільній владі.
Про це 23 листопада 2010 року сказав о. Андрій Михалейко, директор
Інституту історії церкви УКУ під час вебінару на тему «Митрополит Андрей
Шептицький в часи німецької окупації: між толерантністю і опором».
«В другому пастирськ... Читати далі » |
Відкриття у Богородчанах каплички
Найсвятішого Серця Христового стало щирим святом духовності. По-перше,
тому, що це місце буде тепер ще одним тим острівцем, де кожний спраглий
зможе причаститися молитвою, скласти подяку чи просити помочі, засвітити
свічечку, віддавшись думкам про найсокровенніше. А по-друге, капличку
зведено на пам’ять про отця Івана Галавая, який до останньої краплі все
своє життя присвятив служінню Господу, Греко-Католицькій Церкві,
перетерпівши за це страшні поневіряння. Вітаючи богородчанців на відкритті каплички, владика
Софрон Мудрий сказав: «Були люди, які, як Госп... Читати далі » |
Тієї серпневої суботи, останнього дня несамовито
палючого літа, поїзд "Львів – Тернопіль” ще за годину до свого
відправлення вже мало не тріщав по швах від різного посполитого люду, що
набився у вагони. Вщерть – не те слово для окреслення цієї ситуації
(Коли Лукія безперервно чує з уст теле- і радіожурналістів, для яких
українська мова – одразу відчувається, не є рідною, а лиш мовою
професійної діяльності, – вирази: "Наповнений вщент”, "Розбитий ущерть”
чи інші не менш вражаючі "перли”, її огортають сум і жах. Це ж треба
так не знати мови, не відчувати її! І попри те вважатися
професіоналом…). Проте сьогоднішні пасажири дуже різняться від людей,
які пост ... Читати далі » |
1 листопада 66 років тому у Львові помер глава УГКЦ Андрей
Шептицький, якого значна частина українців вважає за найбільш
авторитетну особистість. 
Предтеча злуки
66-ті роковини смерті Андрея (а в миру — Романа-Олександра-Марії)
Шептицького минають п ... Читати далі » |
 УГКЦ хоче канонiзувати 45 жертв комунiстичного режиму. Уже
оголошено, що до цього списку увiйде й батько Степана Бандери -- отець
Андрiй.
Детально про це "Експрес" довiдався iз розмови з отцем Романом
Тереховським, постулятором мiсiї "Постуляцiйного центру беатифiкацiї i канонiзацiї святих УГКЦ".
-- Отче Романе, коли плануєте завершити справу 45 новомученик... Читати далі » |
 "Я
авторитетно заявляю: не я, Владика Каваців, робить розбрат і розкол у
Церкві, а Блаженніший Любомир Гузар. Бо я буду святити нових священиків,
дияконів, нових єпископів, щоби ми мали Українська Католицька Церкву.
Не я є розкольник. А ті, що допустили до того, що є. Я маю повне
моральне право як єпископ УГКЦ, за яку терпів разом зі своїми десятьма
Владиками, тисячами священиків, монахів і монахинь, вірних, очолити
УГКЦ, яка буде вірно служити своєму народові. Час відродити цю Церкву,
яка була тут до 1946р, без усіляких змін. Я розумію, що найлегше звест ... Читати далі » |
Минулого року Місія «Постуляційний центр беатифікації й канонізації
святих УГКЦ» розпочала два нових процеси - о. Єремії Ломницького та о.
Кирила Селецького. Окрім цього, Місія займається процесом 45
новомучеників (список поданий нижче), які постраждали за часів
комуністичних переслідувань Української Греко-Католицької Церкви. Цю
справу було розпочато невдовзі після проголошення Іваном Павлом ІІ у
2001 р. 27-ми українських мучеників за віру блаженними, чиїми іменами
уже названо храми. Про те, як йдуть приготування до беатифікації нових
блаженних УГКЦ, розмовляємо із постулятором Місії о. Романом
ТЕРЕХОВСЬКИМ.
- Чи стало Вам легше працюват... Читати далі » |
 А у четвер, дуже рано, ішли отець з Божим Даром...
Немолодий священик щойно відправив ранішню Службу Божу (було це 26
червня 1941 р.), як його попросили висповідати і причастити хвору жінку,
що жила по інший бік села. Треба було минати шлях, яким тлумно
відступали радянські війська. Супроводжувати його зголосився дяк,
36-літній Володимир Прийма.
Коло грушки здогонили, і їх обох обкружили, навер... Читати далі » |
Потрібно бути фарисеєм, щоб заперечувати глибоку кризу
сучасного націоналістичного руху в Україні. Ця криза проявляється не
тільки на організаційному, але й на ідеологічному рівні. Звісно, мова не
йде про те, що ідеї Шевченка, Міхновського, Донцова та Бандери втратили
свою актуальність - проблема в тому, що часто спостерігається ідейне
вихолощення українського націоналізму, викривлення його ідеології;
зокрема, це стосується і його христологічного компоненту. З'являються
"модерніза... Читати далі » |
Патріярх Йосиф СЛІПИЙ
МОЛИТВА З НЕВОЛІ
(з послання на Зіслання Святого Духа, 1947 р.)
Царю Небесний, Утішителю, Душе правди, що всюди єси і все
наповняєш, Скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і
очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші. Зглянься на
нас, що припавши на коліна, з повною надією благаємо Тебе: освяти,
просвіти і попровадь наш народ дорогою Божих заповідей.
Дай йому передусім зрозуміти вагу святої віри в єдність з
Апостольським Престолом, закріпи в його серцях прив’язання до неї, яке
мав він від самого початку християнства ... Читати далі » |
До 20-ї річниці виходу церкви з підпілля
20 вересня 2009 року у Львові відправилася подячна
Архієрейська Божественна Свята Літургія з нагоди двадцятої річниці
виходу Греко-Католицької Церкви з підпілля. Цій події приділяли велику
увагу ЗМІ: висвітлювали на телебаченні, можна було перечитати на
шпальтах часописів різного роду коментарі, спогади. Цю подію кожен
висвітлював відповідно до свого бачення, а також за безпосередньою
участю в ній. Хочу також поділитися своїми враженнями, спогадами – всім
тим, що переживав, очікував, мріяв, здається, в недалекому, але в... Читати далі » |
20-ліття повернення катедрального собору УГКЦ в Івано-Франківську його історичним власникам
Роман ІВАСІВ Двадцять років тому, 28 січня 1990 року, на постійні вимоги єпископа владики Павла Василика, священиків, українських патріотів і ревних вірних комуністична влада повернула УГКЦ один із двох її єпископських храмів. Станіславівська єпархія УГКЦ до Другої світової війни і в часи підпілля обіймала територію трьох областей: Івано-Франківську, Тернопільську та Чернівецьку. Таким чином, повернення єпископського осідку УГКЦ в колишньому Станіславові знаменувало собою початок фактичного визнання більшовицькою владою її протиправни ... Читати далі » |
У день святого Василія Великого ми
звертаємо погляди і до його святих наступників на українській землі.
Серед них — постать і єпископа-мученика Василя Величковського,
блаженного священномученика за Христову віру. Мало хто сьогодні знає,
що блаженний свщмч. Василь Величковський народився 1 червня 1903 р. в
місті Станіславові в сім’ї священика, священичий рід якого понад 300
років служив Богові та Україні. Стопами предків пішов і Василь, коли в
Першу світову війну, приписавши собі роки, вступ... Читати далі » |
Блаженний Мученик Григорій Хомишин:
"З Єпископа можна здерти мітру, відібрати всі
відзнаки і окраси його достоїнства, можна його вкинути до в'язниці і
закути в кайдани, однак самого достоїнства і влади його ніяка сила
світу цього не може йому відібрати, і він і у в'язниці, подібно як св.
Апостол Павло, буде управляти своїми вірними. Якраз тоді він буде
найсильніший.
Не про Церкву, отже, не про віру і релігію я
переживаю, але я боюсь про добро і долю цілого мого народу. Бо де влада
і повага Церкви знех... Читати далі » |
Цього року виповнилося 20 років з часу виходу УГКЦ з підпілля, яке
тривало понад 40 років. У березні 1946 року була знищена українська
церква: майно націоналізовано, храми перейшли до російської церкви. Але
історична справедливість вимагала повернення храмів тим, кому вони
належали до Львівського псевдособору 1946 року. Хоч УГКЦ юридично була
знищена, але вона діяла в підпіллі. У кінці 80-х років церква відкрито
почала заявляти про себе. Процес виходу УГКЦ з підпілля почався з 1987
року, з часу оголошення 4 серпня заяви трьох єпископів (Василика,
Маргітича, Дмитерка), 23 священиків та 180-ти вірних.У ній йшлося про
те, що церква виходить з підпілля, що УГКЦ була репресован... Читати далі » |
Галузевий державний архів Служби безпеки України продовжує
активну діяльність з розсекречення та оприлюднення архівних матеріалів. Електронні
копії документів вносяться до відкритого електронного архіву щоденно.
В грудні база даних поповнилася наступними матеріалами:
- розділ
"Тематичні підбірки”. Матеріали про діяльність Народного руху поповнилися доповідною
запискою УКДБ по Львівській області до Львівського обкому КПУ від 24.01.1989р. "О
фактах национально-ограниченных проя... Читати далі » |
10 вересня 2008 року Божого на загальній аудієнції з Папою Венедиктом ХVI зустрівся єпископ Іриней Білик, ЧСВВ, канонік Папської Базиліки Санта Марія Маджоре. З єпископом І.Біликом на аудієнцію з Папою приїхали з України разом з своїми духовними наставниками високопреподобними о.Михайлом Волошином ЧНІ та о.Нікодимом Гуралюком ЧСВВ п’ять Сестер Згромадження Пресвятої Євхаристії з нагоди 50-ої річниці заснування їхнього Згромадження. Владика Іриней вручив Святішому Отцеві копію Ч... Читати далі » |
«Хтось міг би сказати, що знайдення документу
(йдеться про лист Хрущова до Сталіна, про який нещодавно повідомила
Австрійська католицька інформагенція, – авт.), який доводить
причетність керівництва СРСР до знищення Української Греко-Католицької
Церкви не є жодною сенсацією, а його публікація – взагалі зайва річ,
адже усім і так було відомо, хто виніс смертний вирок УГКЦ, в яких
кабінетах зароджувалися плани і координувалися дії, скеровані на її
цілковите знищення. Справді, упродовж усього повоєнного часу, а в
Україні – за роки незалежності, з’явилося чимало книг і публікацій, які
доводять однозначно: за проектом знищення УГКЦ стоїть сталінський режим
і його вірні слуги», – сказав В ... Читати далі » |
|
U267621387468
Z179194710437
E124864223840
R280877757737
