Віру треба розвивати так, як і все інше: через вправи. Хто хоче бути добрим скрипалем, той мусить щоденно годинами вправлятиcя. Хто хоче побити рекорд по бігу, той мусить щоденно тренуватися. Віру зміцнюємо через зовнішнє визнання віри, а особливо через релігійну практику. Потрібні дві речі, щоб розвивати віру: зовнішнє визнання, виконання релігійних практик.
1. Визнання зовнішнє.Зовнішня віра і зовнішнє визнання відповідає людській природі, яка складається з душі і тіла. «Бо серцем віриться на спасіння» (Рим. 10, 10), - говорить св. апостол Павло, - бо визнання віри внутрішнє і зовнішнє для спасіння людини є конче потрібне. Зовнішнє визнання ... Читати далі » |
Церква в третю неділю по Воскресінні
представляє нам сумний стан людських душ в образі євангельського
розслабленого чоловіка, що вже тридцять вісім літ був спаралізований, а
Христос чудесним способом оздоровив його.
Де і коли сталася та подія? В місті Єрусалимі, у свято Пасхи.
Христос пішов з учнями до Єрусалиму. Помолився в святині і вийшов за
браму, де був досить великий і обмурований ставок, а навколо нього було
п’ять критих піддаш. Під тими піддашшями лежало багато хворих: сліпі,
глухі, німі, криві, горбаті, спаралізовані, хворі на сухоти, струпаві та
обтяжені іншими недугами. Очі всіх хворих були звернені на ставок. Час
від часу сюди невидимо сходив а ... Читати далі » |
Ті, хто читає Біблію, знають, що прихід
Спасителя вже близько: пророцтва й ознаки чітко свідчать про це. Повені,
землетруси й глобальні катастрофи постійно нагадують про це. Ось і
нині, коли весь світ тремтить від страху, щоб не вибухнув реактор на
«Фукусімі-1», згадуємо про подію, яка сталась 25 років тому і також є
певною ознакою останніх часів.
26... Читати далі » |
Матвiя 3:13-17 13
Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього.
14 Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі
йти до мене? 15 А Ісус відповів і сказав
йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив
він Його. 16 І охристившись Ісус, зараз
вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що
спускався, як голуб, і сходив на Нього. 17 І ось голос почувся із неба: Це Син
Мій Улюблений, що Його Я вподобав! Христос
хрищається! ... Читати далі » |
На перший погляд може видатися, що проблема
календарного святкування Нового року штучно витворена, надумана. Мовляв,
не вбачаємо в цьому ніякого негативу, так роблять усі, так живе цілий
світ, чому ми, українці, маємо завжди відставати від цивілізації?
Але це не зовсім так. Немає проблеми для тих, які
цілком втратили відчуття приналежності до Святої Віри, народу, до
Батьківщини, до культури і звичаїв своїх предків. Для космополіта немає
жодної проблеми. Його батьківщина, народ, віра - там, де йому добре
платять, де він матеріально забезпечений і безпечно почувається.
... Читати далі » |
Чим є молитва?Господь Бог дав нам в руки могутню силу, що їй
навіть Він сам не може опертися, а тією силою є молитва. Молитва - це
привілей і обов'язок людини. Привілей, бо відриває нас від сотворінь і
лучить з Богом, а обов'язок, бо випливає з тієї правди, що ми Божі
сотворіння, християни і Божі діти.
Молитва - це піднесення духа до Бога або розмова
душі з Богом, а щодо християн, то це таємна і довірлива розмова Божої
дитини зі своїм Небесним Батьком. Святий Йоан Золотоустий каже: "Це
найвище достоїнство і честь людини, що вона може розмовляти та довірливо
спілкуватися зі с... Читати далі » |
Початок Різдвяного посту нагадує: пора зайнятися своє душею. Ліки
добре відомі. Кожен християнин знає, що єдиною можливістю очистити душу є
сповідь та прийняття Святих тайн. Однак наважитися піти до сповіді не
завжди просто. Що відбувається з тими, хто не сповідається, чому сповідь
і причастя є такими необхідними та про деякі стереотипи щодо цього ми
поговорили з отцем Порфирієм Шумилом чину Святого Василія Великого, який
служить у Храмі Царя Христа на Майзлях. - Яка суть сповіді і причастя? Чому людям, які звертаються до
священиків зі своїми проблемами, в першу чергу радять висповідатись і
прийняти святе причастя? ... Читати далі » |
"Від якогось часу мучать мене докори сумління з причини навіть
малих переступів. Я хотіла б часто приступати до Святого Причастя, а
увесь час маю якісь скрупули. Кожний сумнів спричиняє, що не приступаю
до Святого Причастя або приступаю з докорами сумління. Найбільш мучать
мене гріхи (а можливо тільки спокуси?) в сфері мислення. Не вмію
розпізнати що є спокусою, а що гріхом, і що є гріхом легким, а що
тяжким. Чи, наприклад, потреба бути сприйнятою іншими є гріхом? Адже
кожна людина потребує сприйняття зі сторони інших, але де лежить межа
між слушним пошуком сприйняття і порожнечею чи гордістю? Мені не є
чужими також спокуси заздрощів. Перед тим, як усвідомлю соб ... Читати далі » |
Поза християнською вірою питання зла, тобто страждання у всій
різноманітності його проявів, залишається невирішеною загадкою. А якщо
його приписувати анонімній злій волі чи долі, яка жорстоко і неминуче
диктує свої правила світові, то загадка стає похмурою таємницею,
залишаючи людину на розсуд безжалісної потворної сили, яка навалюється
на неї незалежно від того, винна людина чи ні. Саме на основі цього
досвіду несправедливості і фатальності людського болю народились, серед
інших, літературні шедеври, серед яких - грецькі трагедії, де зображені
людські терзання та драматичні умови проживання.
Розум
не спроможний знайти відповідь, котра... Читати далі » |
Після вчення Ісуса Христа про тісні ворота (Лк. 13:24) практикуючі
християни прагнуть морального вдосконалення шляхом зосередження усіх сил
на постійну боротьбу з перешкодами до святости, щоб під дією благодати
брати участь у вічному житті. Це вдосконалення є процесом, у якому
використовуються піст, молитва, послух та утримання як засоби осягнення
вищої мети – спасіння. Апостол Павло у своїх листах вчить про духовне
вдосконалення шляхом дотримання заповідей (Ді.24:16). Святі Отці пишуть
про вправляння у чеснотах та різних способах осягнення праведности та
благочестя. Досконалість залишається обов’язком кожного християнина і
найбільше розкривається у словах Христ ... Читати далі » |
Тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове 2 Кор 5, 17 Життя з Богом, навіть у Ньому – неабияке
життя. Важко озвучити вихвалянням таке буття, воно неймовірне. В такому
житті не може бути страшних тривог чи пекельного болю, Бог не зішле тобі
ніколи тих мук, які ти, друже, не зможеш подолати. Але те, що ми
називаємо стражданням, Господь називає: ти Мені потрібен! Так, Йому
потрібна наша віра в Нього і в Його діла. В Бозі наша сила, без Нього ми
просто немічні, бо ми походим... Читати далі » |
У цілому світі з давніх давен триває велика боротьба між добром і
злом. Все почалося з того, як частина ангелів пішли проти Бога і виявили
свою гординю. Пізніше сатана через обман спокусив Адама і Єву. Але Бог
через свою безмежну любов вигнав наших прародичів з Раю, щоб нам
допомогти. Проте, зло на цьому не зупинилося. Воно почало поширюватися
дальше: Каїн вбиває свого брата Авеля; Бог через велике зло людей спалює
Содом і Гомору; Великий потоп і т.д. Причиною усіх наслідків - гріх.
Гріх має велику здатність поширюватися і збільшуватися. Він завдає
великої шкоди цілому людству та всьому створеному. „Кожний хто ч... Читати далі » |
Досвідом звільнення поділився під час свого перебування в Польщі
о. Йосиф-Марі Верлен, який зустрівся в Магдаленці з відповідальними
особами молитовних груп:
Особи, що приходять до наших груп, будучи вплутаними в різні
нехристиянські практики, не повинні отримати враження, що ми воюємо з
ворогом, який живе за цими практиками, виходячи з якоїсь ідеології.
Виходимо від зустрічі з Тим, Хто змінив усе наше життя, Хто є усім нашим
щастям. Не допоможемо іншим людям на їхній дорозі навернення, якщо не
передаватимемо їм нашої християнської радості, нашого щастя. Потрібно
відкласти велику ідеологічну д... Читати далі » |
Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові! (Йн 15, 9)
Мені часто доводиться бачити, що багато християн, докладаючи великих
зусиль, щоб любити, так і не можуть любити. Вони борються з почуттями
гніву, агресії, нетерпеливості чи образи. Чому? Можливо, тому що кожна
людина змагається зі своїми проблемами, своїми болями, а коли у тебе
щось болить, то ти навряд чи будеш думати про проблеми ближнього. Також,
можливо, тому що часто, намагаючись любити, ми починаємо реалізувати
свої хибні уяви про любов до ближнього.
Перше з ц... Читати далі » |
Це основне питання всієї релігії, всієї філософії, всіх наук, що
торкаються людських уявлень, бо воскреснути міг тільки Бог. Отже,
питання про воскресіння – це питання про те, чи є Бог?Саме
тому не дивно, що майже всі твори антихристиянської літератури, що
зупиняються на воскресінні, відповідають на це питання негативно. Цю
відповідь вони дають настільки наполегливо, що у багатьох, хто їх читає,
склалося враження, ніби дійсно ніяка інша відповідь неможлива. Вони,
ймовірно, і не знають, що після деяких важливих відкриттів (про них мова
буде попереду) факт воскресіння Христа визнав при кінці свого життя
ніхто інший, я ... Читати далі »
|
Хто вірує в нього (в Сина Божого), не буде засуджений, хто ж
не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина
Божого (Йн 3,18)
Людям часом здається, що Бог нас засуджує, натомість не Бог нас
засуджує, а гріх, який володіючи людиною, має владу її ввести до пекла
(див. Лк 12, 5). Ми і так були приречені на вічну загибель внаслідок
первородного гріха Адама і Єви, і внаслідок панування гріха в людському
світі. У світі немає безгрішних, всі ми завинили перед Богом, але самі
звільнитися від влади гріха не можемо. Христос прийшов у світ саме для
того, щоб перемогти грі... Читати далі » |
В тиші серця я роздумувала над своїм життям... Мене охопило почуття
безмежної вдячності Творцеві за те, що я живу на цьому світі. Господи, безмежно дякую Тобі за дар життя. Незважаючи на щоденні клопоти, а часом і негаразди, хвороби, воно все ж – прекрасне.
Дякую за хвилини духовного піднесення, коли серце розривається від радості, а душа переповнена незбагненною тугою за вічністю. Дякую, що в безнадійних ситуаціях даєш міцну руку опори. Дякую, що в хвилини терпінь і випробувань укріпляєш віру і надію. Дякую за безмежну силу молитви, яка робить чуда, заспокоює стривожену душу, дає сили йти далі по життєвій дорозі. Дякую за священиків, монахів, монахи ... Читати далі » |
І скоро вийшов Він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у
дім Симона та Андрія. Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож Йому негайно
сказано про неї. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула
її гарячка, – і заходилась вона їм услуговувати (Мк 1,29-39).
Як ми звертали увагу в попередніх випадках, часто хвороби і зцілення, що
про них ми читаємо на сторінках Євангелія, мають духовне значення,
вказують на хворе нутро, яке домагається втручання Бога. Пригляньмося до
зцілення тещі Петра. На яку духовну дійсність нашого життя вказує цей
текст?
Ісус іде до дому Петра з дому молитви, з синагог... Читати далі » |
Глава "Таїнство навернення"Існують
якби два типи релігійності: один з них можна б назвати "егоцентричним",
а другий - "теоцентричним". У першому випадку людина зосереджу\ увагу
на собі. Не бере до уваги Бога, а тільки власну ситуацію. До сповіді
така людина йде з думкою, що треба очиститися, бо їй важко зі своїм
гріхом, і для того, щоб порядно виглядати в Божих очах. Для такої
людини сповідь може стати своєрідним "аспірином" від болю совісті,
пігулкою, яка заспокоює і повертає добре самопочуття. Отже, йдеться про
постійне зосередження на собі. Така людина, діставши розрішення,
відходить від сповід ... Читати далі » |
Глава "Янсенізм як загроза вірі" Янсенізм
(вчення голандського богослова Корнеля Янсена) ставив вимоги, зокрема і
стосовно таїнства Євхаристії, які фактично неможливо виконати. Для
того, щоб приступити до причастя потрібно було відповідати таким
стандартам, до яких звичайний християнин не може дотягнути. Від нього
вимагали повного визволення навіть від малих гріхів і абсолютно чистої
любові до Господа. Причастя стало винагородою за чесноту, а не духовною
поживою для укріплення віри і любові. В янсеністських храмах віяло
сумом, жахом і страхом. Людина стала боятися Бога. І ли ... Читати далі » |
Справжня віра - це віра, позбавлена
будь-яких природних риштовань, таких як розуміння, відчуття, чуттєвий
досвід або уява; це спирання лише на Бога і Його слово. Бог не хоче,
щоб ти покладався на свою практику, свої почуття чи досвід. Тому Він
допускає різні випробування твоє віри, залежні від того, на чому, окрім
Бога, твоя віра спирається.
Глава "Життєві бурі"
Кожна
буря має свій сенс, бо це завжди прихід Бога, який має принести нам
велику благодать, передусім благодать довірення себе. Під час бурі ти
маєш вдивитися очима віри в спокійне обличчя Ісуса. Тут ... Читати далі » |
Глава "Символіка пустелі"
Пустеля
може мати суспільний характер і охоплювати, наприклад, цілий народ. А
може бути і пустеля індивідуальна. Одне очевидне: якщо ввійдеш у неї - змінишся. Очевидним є і те, що колись ти маєш у неї ввійти.
Глава "Якби ти зимний був або гарячий!" Пустеля
виявляє в людині те, що в ній глибоко заховане, піднімає пласти
людських пристрастей і зла, які стають явними лише у важких ситуаціях.
Тому говоримо, що пустеля відкриває людину, відкриває усю правду про
неї. В пустелі людина бачить, на що здатна її неміч, г ... Читати далі » |
Глава "Убогий Ісус" У своєму ділі спасіння Ісус вибирає передовсім убогі, покірні засоби. Під
час Його народження не видно жодної ознаки сили. Ісус приходить до нас
малим Дитям, що вповні віддане на милість людей, які Його оточують. Він
цілком залежить від них, нікому не чинить опору, не може ні здійснити
своєї волі, ні захиститися. Він дає себе пізнати передовсім у своїй
вбогості, приниженні, слабкості. Таким Він постає у мить народження і таким буде у своїх стражданнях. Цим
Він показує, що і ти маєш бути пониженим, позбавленим усього, що маєш
вмерти для се ... Читати далі » |
Убогі засоби, які ти приймаєш з любові до Бога, - це
страждання, біль у колінах від довгого стояння на молитві, чиєсь
невідоме відречення від себе, відмова від самого себе, життя у великій
тиші, мовчанні, спогляданні. Фактично про це ніхто не знає, це невидимі
засоби, їх не може зробити явними жодна соціологічна статистика, але
саме вони, убогі засоби, мають вирішальний вплив на долю світу. Віра - це визнання власної безпорадності і сподівання всього від Бога, а відчуття безпорадності й сподівання усього від Бога - це par excellence (переважно, особливо - франц.) убогі засоби.Дія убогих засобів, які самі собою неефективні в досягненні мети, базована ... Читати далі » |
|
U267621387468
Z179194710437
E124864223840
R280877757737
