Якщо заглянемо в історію дохристиянських часів, то побачимо, що жінки несли на собі основний тягар гноблення і приниження. Таке приниження жінки існує і сьогодні в тих країнах, куди ще не дійшло світло Євангелія. У євреїв, однак, жінки не зазнали такого принизливого становища з огляду на прихід майбутнього Месії, котрого мала народити жінка.
Саме християнству завдячує жінка своїм сучасним становищем у суспільстві.
У іновірців жінка була і залишилась лише рабинею чоловіка. Вона не мала в сім'ї жодних прав; чоловік за найменшу дрібницю міг її вигнати з дому, або навіть і вбити. Часто траплялося у іновірців, що жінку продавали, віддавали у заставу і т. п. Гірка доля таких жінок! Християнство значно покращило становище жінки. Жінка християнина повинна бути відданою своєму чоловікові і в усьому слухатися його, але вона має рівні з ним права, не є його невільницею, а є товаришкою тому що, як говорить св. Павло, і чоловік, і жінка "одно у Христі Ісусі" (Гал. З, 28). Згідно з християнською релігією, шлюб є єдиним і нерозривним; отже, недозволеним є багатоженство, а також самовільне віддалення законної жінки. Повага і шана до Матері Божої є причиною вшанування і звичайної жінки. Заради Матері Божої християни поважають усе жіноцтво. Справедливо можна сказати, що наш Спаситель є "Визволителем жінки", тому що визволив жінку від зневаги.
Сьогодні дещо погіршилося становище жінки; причиною цього переважно є те, що люди забули християнські принципи або не хочуть їх дотримуватися.
У деяких країнах праця жінки оплачується нижче, ніж праця мужчини, тому дехто з роботодавців намагається залучити до праці якнайбільше дівчат та жінок. Власний заробіток забезпечує молодим дівчатам незалежність від родичів, дає їм можливість жити вільно. Правда, біда дуже часто змушує дівчат давати згоду на тяжку та виснажливу працю, котра є дуже шкідливою і для здоров'я жінок, і для розвитку суспільства. Зайнятість жінок у виробництві є причиною безладдя у сімейному житті, занедбання виховання дітей, збільшення жіночих хвороб, вражаючої смертності дітей, появи хворобливого потомства і великої деморалізації (бо жінка багато часу проводить поза сім'єю). Заможніші жінки, навпаки, не бажають працювати, вони мають лише одне бажання — розважатися.
В очах багатьох сучасних дівчат шлюб є лише можливістю вирватися з-під батьківської опіки, звільненням від будь-яких клопотів і турбот. Тому не дивно, що молоді і здорові жінки наймають до дітей няньку, а самі замість того, щоб зайнятися домом і вихованням дітей, цілий день чепуряться і ходять у гості або розважаються. Уникання фізичної праці є однією з причин того, що молоді дівчата фізично слабо розвинені, не мають поняття про ведення домашнього господарства, а чоловіки не мають бажання одружуватися з такими дівчатами. Тому чимраз більше дівчат не можуть вийти заміж і, отже, не можуть виконати призначення жінки.
 Справжнє покликання жінки — стати матір'ю, це призначено їй самою природою.
Ще євреї вважали найбільшим щастям для дівчини вийти заміж і стати матір'ю. Ганьба чекала на жінку, котра залишилась незаміжньою або бездітною. Такі погляди на обов'язки жінки характерні не тільки для давніх поган, але й для сучасних.
Сама побудова організму жінки та його властивості вказують на те, що жінка за своєю природою покликана стати матір'ю. Крім того, жінці властиві особливі духовні обдарування, які роблять її здатною до здійснення свого призначення. Жінка більш вразлива, ніж мужчина, милосердніша, лагідніша і побожніша. Її уява жвавіша і багатша, ніж чоловіча, жінка більш рухлива й енергійна, совісніша і ніжніша, терплячіша і витриваліша ніж чоловік. Все це сприяє тому, що жінка гарно виховує дітей. Однак, немає правил без винятків. Є також дівчата, котрих Бог закликає не до шлюбу, а до дівочого життя. Керуючись цим покликанням, не раз відрікалися святі дівиці від шлюбу з князями та королями, аби присвятити своє життя Христу; так зробила св. Аґнішка, св. Агафія, св. Лукія й інші. Християнство піднесло дівоцтво до рівня ідеалу (І Кор. 7, 25-40).
Сучасна жінка часто не може задовільнитися лише веденням домашнього господарства та виконанням материнських обов'язків. Вона повинна дбати про своє матеріальне забезпечення, отже, працювати на виробництві чи в якійсь іншій галузі.
Той, хто принципово засуджує працю жінок, помиляється.
Що повинна робити жінка, котра не може вийти заміж або котру мужчина залишив напризволяще? Чи повинна загинути від голоду, чи кинутись у прірву гріха, як це часто буває? І суспільство, і державна влада визнають, що жінка повинна бути забезпечена роботою. Тому дівчата та жінки навчаються у різних учбових закладах і вибирають собі роботу за бажанням.
Суспільно-корисна праця жінки є необхідністю, тому що потяг до справжньої мети, до материнства, в кожній жінці настільки великий, що кожне інше заняття (навіть почесне й впливове), вважається зрадою цієї мети. І якщо жінка має нагоду вступити у вигідний шлюб, вона з радістю віддається сімейним турботам і, якщо це можливо залишає свою роботу. (Винятком є дівиці, котрих Бог закликав до досмертного дівоцтва або до чернечого стану). Треба зважити також і на те, що багато жінок передчасно стають удовицями і рідко виходять другий раз заміж. Св. Павло на підставі сумних прикладів радить молодим удовицям удруге вийти заміж (І Тим. 5, 14).
Жінка повинна виконувати лише таку роботу, до якої вона має вроджені здібності, і яка є корисною і для неї, і для суспільства.
Нерозумно було б давати жінці таку роботу, до якої вона від природи не має жодних здібностей. Від цього постраждало б не лише суспільство, але передусім сама жінка. Жінка має потяг до таких занять, які подібні до обов'язків матері. З користю для інших жінка може працювати вихователем, вчителем, лікарем; виконувати різноманітні домашні роботи (куховарити, прати, шити); бути продавцем, бухгалтером і т.д. Зате не може жінка виконувати таку роботу, котра потребує великого фізичного напруження, бо від природи вона слабша від чоловіка і швидко втомлюється; крім того, довготривала фізична праця підриває її здоров'я.
Вже за своєю природою, з волі Творця, жінка відрізняється від мужчини своїм характером, здібностями, нахилами. Християнство вчить, що жінка є лише помічницею мужчини. Сам Бог заявив при створенні Єви, що творить для Адама помічницю (Буття 2, 18). А св. Павло говорить: "Не чоловіка створено для жінки, а жінку для чоловіка" (І Кор. 11, 9). Жінка, здійснюючи своє призначення, виконує волю не якоїсь окремої людини, а волю Творця, і служить благу суспільства.
Покращенню становища жінки багато в чому може сприяти розумне і відповідне до духу часу виховання дівчат.
Виховуючи дівчат, основну увагу треба звертати на переконання їх в тому, що істинним покликанням жінки має бути материнство. Отже, необхідно передусім ознайомлювати дівчат із веденням домашнього господарства, вчити їх тому, що буде потрібне для сімейного життя, догляду за дітьми і виховання їх. Звичайно, це не означає, що дівчатам не потрібна вища освіта. Освічена людина краще виконує свої обов'язки щодо сім'ї. Крім того, сьогодні відкриті католицькі монастирі, в котрих знаходять притулок і захист жінки і дівчата, які не хочуть виходити заміж, а в монастирі мають нагоду займатися тим, що відповідає їхній природі і приносить користь суспільству (напр., вихованням сиріт, доглядом за хворими і т.п.).
Звичайно, необхідно також звертати дівчатам увагу на небезпеку, яка може їм загрожувати з боку безсоромних людей, а передусім з боку хитрих торгівців, котрі за великі гроші перепродують молодих недосвідчених дівчат. Правда, державні влади європейських країн суворо карають таких торговців, але не завжди можна їх вистежити. Дівчата повинні, в першу чергу, самі бути дуже обережними в тому відношенні, не повинні легковажно довіряти улесливим та солодким словам і рожевим обіцянкам таких людей. Краще задовольнитися незначним, але надійним і порядним становищем у своїй вітчизні, ніж шукати золотих гір на чужині.