Меню сайту

Категорії розділу
Публіцистика [340]Демонологія, містицизм [81]
Молитви-екзорцизми [15]Рідкісні молитви [18]
Екзорцизм [24]Книги [21]
Молитви [190]Секти, культи, окультизм [180]
Підпілля, історія УГКЦ [63]Християнський софт [5]
Часопис "Пізнай Правду" [22]Життя Святих [116]
Творчість [16]Масонерія і антихрист [236]
Відео Online [36]о. Піо "Щоденник Любові" [5]
Християнський націоналізм [104]Безбожники [35]
Папа Бенедикт ХVI [47]Московська психіатрія (МП) [105]
Культура [17]Життя у чистоті [40]
Роздуми про віру [100]Суспільні проблеми [431]
Пророцтва, об'явлення [52]Повчання, настанови [384]
Образки, ікони [5]Пресвята Богородиця [128]
Християнська містика [27]Українознавство [76]
Наука Церкви [412]Профанації [16]
Екологія [7]Цікаво... [68]
Традиціоналізм [61]Криза Церкви. Модернізм [62]
Повчальні історії, притчі [173]Паломництво [10]
о. Габріель Аморт "Нове визнання екзорциста" [26]Подружжя [121]
Християнська етика [39]Апокрифи [2]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Головна » 2016 » Травень » 8 » Суспільні проблеми » Як живеться багатодітним сім’ям і чому їх так мало в Україні
08:16
Як живеться багатодітним сім’ям і чому їх так мало в Україні

Демографи б'ють на сполох. Ка­жуть, якщо й надалі знижуватиметь­ся народжуваність, то в Європі за 20-30 років буде на декілька десят­ків мільйонів менше людей, ніж за­раз. Здається, вирішенням цієї уже глобальної демографічної проблеми може бути прородинна політика єв­ропейських можновладців, яку вони декларують у своїх численних резо­люціях і доповідях. Проте реально ані ХХ, ані нинішнє ХХІ століття не сприяють багатодітній родині, нато­мість насильно насаджують модель родини з однією дитиною. Пропагу­ється такий стиль життя, де дитина є перешкодою професійній кар'єрі ма­тері та свободі молодого подружжя.

Папа Венедикт XVI свого часу сказав: "Багатодітні родини потре­бують підтримки всього суспільства. Велика родина, в якій виховується кілька дітей, дає виразне свідчення віри, відваги й оптимізму. Більше того, багатодітні родини є справжнім джерелом багатства для суспільства, оскільки без дітей немає майбутньо­го".

По те свідчення віри, відваги й оптимізму ми звернулися до вірної Святої Унійної Традиції Мар'яни Ан­дріїшин, матері п'ятьох дітей, яка радо поділилася із читачами "Греко - Католицької Традиції" своїм досві­дом.

- З чого починається багато­дітна сім'я?

- Правду сказати, ми не плану­вали бути багатодітними батьками, покладалися на Божу волю. Хотілося трьох дітей з більшим періодом між народженням, але Бог дав їх більше з меншим періодом і, Богу дякувати, повиростали. Якщо християнська родина намагається жити з Богом, то вона приймає всіх дітей. Не можна казати: "Я не хочу", бо дитина - це не річ, яку можна купити чи повер­нути. Бог дає дитину, одну за одною, вона росте помаленьку, і так утво­рюється багатодітна сім'я.

- Як ваші родичі та знайомі реагували на появу у вашій сім'ї третьої, четвертої, п'ятої дитини?

- Розмови були різними, але я ніколи не ставила до відома родичів про свою вагітність, спочатку знав лише чоловік. Відповідно всі поміча­ли мою вагітність на пізнішому тер­міні, так залишалося менше часу на зайві розмови. Звичайно, що всі переживали, особливо батьки, бо діти маленькі, тяжко... Та ми послухали, і жили далі. А від чужих людей дово­дилось чути всяке. Казали, що хтось не дає собі ради з однієї дитиною, а як ви з двома-трьома дасте раду? Друзі намагалися підтримувати, а чужі й досі, як зустрічають, то пи­тають: "То всі ваші?" Реакція людей на багатодітні сім'ї завжди неодноз­начна. Дехто каже: "Ой, як гарно, які молодці!" А дехто так якось ди­виться, з осудом або без осуду, але принаймні без розуміння. Коли наша сім'я ставала багатодітною, серед наших знайомих не було багатодіт­них, тому, мабуть, не було належної підтримки. Тепер при нагоді телефо­ную до знайомих багатодітних мате­рів. Мені здається, що така підтрим­ка дуже важлива.

- Як ваші старші діти сприй­мали народження молодших?

- Старші діти народження мо­лодших сприймають дуже добре. Вони, звичайно, розуміють, якщо мама зараз купує щось тільки їм, то після появи меншої дитини, доведеться ділитися. Але в принципі діти радіють. Коли я була вагітна п'ятою дитиною, саме діти вперше похвалилися бабці, що в нас буде ще одна дитинка. Вони то любили, все приходили, гладили по животику. А коли ми приїхали з лікарні, то в хаті був плач, бо діти сперечалися, хто має її колисати. Оскільки дитину не треба було колисати, бо вона й так добре спала, то перший тиждень всі були ображеними, вони за ту ко­лиску ледь не билися. Потім дитина росте, вони люблять всі разом ба­витися. А вже коли дитина старша, забирає іграшки, то може тоді вони хочуть, щоб було по-їхньому і щоб ніхто того не брав. Але й зараз один одного бавлять, з найменшою гуля­ють, допомагають мені. Дехто розпо­відає, що старші діти ревнують бать­ків до молодшої, в нашому досвіді такого не було. Думаю, що батьки самі деколи в цьому винні, бо перед народженням молодшої дитини стар­шу попереджають: "Тобі доведеться віддати своє ліжечко, іграшки, тобі тепер менше приділятимуть уваги". Тоді діти бояться, що братик чи се­стричка відберуть від них мамину увагу чи їхні іграшки. Потрібно на­впаки налаштовувати дітей позитив­но, казати: "Ти зможеш братиків і сестричок чогось навчити, вони бра­тимуть з тебе приклад".

- Як ви даєте собі раду в ма­теріальному плані? Адже, по-людськи кажучи, в наш час не­можливо із середнім заробітком прогодувати таку велику сім'ю.

- По-перше, ми маємо батьків, які нам в усьому допомагають. По- друге, у наш час за ті самі гроші можна купити дорожчу їжу, а мож­на приготувати щось простіше. Так само і з одягом: можна купити дитині дорогий плащик, а можна за ті гроші купити два, тобто все відносно, ціна залежить від того, де ти цю річ купу­єш. Тим більше дітей не стало відра­зу п'ятеро. Звичайно, що були різні періоди, деколи було легше, деколи - важче. Але з Божою допомогою за­вжди давали собі раду. Звичайно, про якісь дорогі курорти мова в нас не йде. Але невеличкі виїзди з дру­зями, щоб і діти між собою спілкува­лися, то, звичайно, є. Тому матері­альна сторона - це дуже відносно. Ясно, що треба більше коштів. Щодо одягу, то носять одяг один з одного і товаришки мої завжди мені пере­дають одяг зі своїх дітей. Звичайно, що грошей треба завжди, і в садку, і в школі треба різні внески здавати і купувати канцтовари. Але й ті, хто мають одну дитину, також говорять, що все таке дороге і їм є важко.

- Про глобальну проблему, пов'язану з браком часу, зараз говорять усі: люди різних про­фесій, віку та статі, молоді та старші батьки, ті, в кого одне-двоє дітей, і ті, в кого їх немає. Звідки у вас, багатодітної матері, береться час прати, мити, шити, прибирати, виконувати з дітьми домашні завдання і навіть плес­ти чудові вироби з бісеру? Адже материнські обов'язки множать­ся на кількість дітей у сім'ї, чи не так?

- Я не приділяю дітям часу стіль­ки, щоб вони вдома і читали, і ліпи­ли... Зараз вони більші, то вже самі тим займаються, читають найменшій донечці книжки, вона біля них усьо­го вчиться. А прибрати, їсти звари­ти, що важливіше - те зроблю, що не встигаю - те відкладу на завтра. Школа, уроки, головніше - мушу робити. Діти вже підростають, то ж части­ну роботи вони роблять, допомагають прибирати.

- Розкажіть до­кладніше про особли­вості виховання дітей саме в багатодітній сім'ї. Кажуть, що в ба­гатодітній родині діти змалечку, без надмір­них зусиль, засвоюють такі риси, як альтру­їзм, бажання допомог­ти, толерантність. Ди­тина знає, що завжди слід думати про інших, а не лише про себе. Чи це правда?

- Думаю, так і є. На­приклад, говорити на "Ви" до батьків ми вчили тільки найстаршу дитину, більше нікого, тобто всі вже знали, що до батьків треба говорити саме так. Був період, що мусіли їх виправляти, бо почули в садочку, що інші діти говорять до батьків на "ти", але вважаю, що в нас з тим проблем не було, для дітей це було просто і самозрозуміло.

Коли діти разом бавляться і, бу­вало, сваряться за щось, то певно, що батьки вчать ділитися. І говори­мо не до однієї дитини. Коли вихову­ємо, то виховуємо не одну дитину, а всіх разом, бо всі чують зауваження мами чи тата. Деякі речі вони мають спільні, деякі особисті, і так щодня вчаться ними обмінюватися, ділити­ся.

- Що більше дітей, то більше характерів, інтересів. Як дітям вдається знайти спільну мову між собою?

- Діти дуже швидко забувають образи. Навіть із сусідськими дітьми, з якими посварилися, вже через 20 хвилин разом бавляться. А в одній хаті, то тим більше. Посварилися, та через короткий час знову разом бавляться, особливо ті ігри, що потребують товариства. Наш син, най­старший і єдиний хлопець серед ді­тей, часто каже: "Дівчатам добре, бо їх багато, а я не маю компанії". Він завжди вважає себе обділеним (сміється).

- Ваші діти відвідували до­шкільний заклад. Чи не вчилися вони там чогось негативного, що б ускладнювало вам виховання?

- Ми своїх дітей відразу відда­вали в садочок. Я завжди думала, що скоро піду на роботу, бо в мате­ріальному плані нам було нелегко. Тому практично з двох років усі діти ходили в садочок. Ми завжди жили окремо від батьків, тому мені так було однозначно легше. Я переваж­но вже була вагітна наступною ди­тиною, тому, коли старші діти були в садочку, я мала більше часу зроби­ти щось. Вдома для творчої праці не було місця, бо донедавна ми жили в двох кімнатах, тому мені було добре, що вони в садочку і ліплять, і виріза­ють, і свята готують, і проводять час у колективі. Про вихователів нічо­го поганого сказати не можу. Щодо того, що діти можуть навчитися чо­гось поганого у садку, наприклад, поганих слів, то діти є різні всюди: і на майданчику, і біля під'їзду. На­вчитися тих слів можна де завгодно. Бувало й наші діти вдома повторю­вали те, що почули в садочку, але ми їх запитували: "Хіба мама з татом так говорять?" - "Ні, не говорять". - "То чому ти так говориш?" Ми по­яснювали, що то є погане слово, так говорити не можна. Старші четверо дітей ходили в садок, і якихось кон­фліктних ситуацій ніколи не вини­кало. Цього року пішла в садочок і найменша донька.

- Чи даєте ви дітям гроші на кишенькові витрати і як контролюєте їх використання?

- Діти в молодшій школі харчу­ються один раз на день безкоштов­но, а оскільки ми вважаємося малозабезпеченою сім'єю, то мої діти харчуються два рази на день. Багато дітей, можливо, не хочуть їсти те, що їм дають, а наші в основному їдять.

Тому грошей до школи я їм не даю. Буває, що хочуть булочки чи чогось іншого, тож коли я за ними прихо­джу, ми купуємо. Переважно купую печиво або цукерки додому, і вони беруть їх з дому. Я думаю, що так краще. У шкільних їдальнях тепер продають і чіпси, і горішки, і суха­рики, і сочки. І діти, коли мають зі собою гроші, то купують переважно те, що купують усі. Тому я стараюся грошей їм не давати. У школі постій­но є якісь концерти, цирки, вистави, то нехай краще ходять на таке. Наш син вчиться в іншій школі, проїзд для нього за посвідченням безкоштовний, харчується він у школі так само за державний рахунок. Навіть коли йому дідусь дає гроші, то він або батькам віддає зі словами: "Вам на ремонт треба", або купує щось, щоб пригостити двоюрідного брата, до якого їздить у гості. Я вважаю, поки можна не давати кишенькових грошей, як таких, не потрібно дава­ти.

Мали з дітьми та грошима один сумний досвід. Ми гроші від дітей ніколи не ховали, всі знали, де вони лежать. Одного разу донька без дозволу взяла з дому двісті гривень. Я це виявила, коли в хаті почали з'являтися нові, не наші речі, якісь годинники, альбоми для фотографій. Спочатку я плакала, бо не знала, як реагувати. І дитина плакала, обіцяла, що такого більше не зробить. Коли це сталося вдруге, всі троє доньок, які разом витрачали гроші, отримали заслужене покарання - добре дістали по руках лінійкою, добре виплакалися. Більше такого вже ніколи не траплялося.

- На сьогодні великою про­блемою є неконтрольоване ко­ристування дітьми Інтернетом, що замість того, аби допомагати у здобуванні знань, часто руйнує їхнє психічне здоров'я. Що ви дозволяєте дітям дивитися в Ін­тернеті, чи є на щось заборони?

- Оскільки телевізора у нас не­має вже декілька років, то наші діти в Інтернеті дивляться мультфільми. Син має певний відведений час, коли він грає в інтернеті ігри. З цим ми певний час боролися, але це не так просто. Коли він має погані оцінки в школі, тоді я забороняю грати в ігри, бо потрібно більше вчитися. Ді­вчатам взагалі заборонено гратися в ігри на комп'ютері. Я вважаю, що це їм не потрібно, а якщо дозволю кож­ній по годині гратися, то вже півдня у них іде на ті ігри. Я весь час із ними вдома, тому можу проконтролювати, що вони дивляться, хоча тепер важ­ко відібрати мультфільми, які можна дітям переглядати, найчастіше голо­вними героями є монстри, пірати, феї, які між собою воюють.

Інтернет ми використовуємо для отримання інформації, читаємо но­вини, на інші сайти діти не заходять, можливо, це їх не цікавить, бо вони ще зовсім юні. У час посту стараємо­ся вимикати комп'ютер зовсім, тоді ніхто ним не користується, діти не дивляться мультфільмів і не грають­ся в ігри. Це вже не перший рік у нас такий звичай, тому діти вже звикли.

- Як ви готуєте дітей до май­бутнього, чи провадите з ними такі розмови?

- Пояснюємо їм, що для того, щоб вступити в університет і знайти добру роботу, треба в школі гарно вчитися, бути працелюбними. Наш син хоче пов'язати майбутнє з музикою. Мріє вступити після школи в консерваторію. Ми намагаємося йому, чим можемо, сприяти. Поки що скеровуємо дітей на те, щоб вирос­тали чемними і порядними людьми, допомагали один одному.

- Які проблеми у вас виника­ли в процесі виховання дітей у традиційно-католицькому дусі? Як сприймали ваші методи діти? Чи не було запитань: чому інші діти так роблять, а нам не мож­на? Як ви виходили з таких си­туацій?

- Діти, наприклад, кажуть: "Усі однокласники приносять ігри на те­лефонах, планшетах... А я нічого не маю". Я кажу: "Ти пішов до школи вчитися, а на перерві треба відпо­чити, а не гратися в ігри на план­шеті. Ті діти продовжують гратися й на уроках і не слухають учителя. Тому їхню поведінку не можна на­слідувати". Так усе намагаюся пояснити дитині. Звичайно, дітям за­вжди хочеться того, що інші мають. Я думаю, якщо весь час дитині все дозволяти, а одного разу сказати: "Не можна!", тоді, звичайно, буде істерика. А якщо певні заборони іс­нували постійно, то діти спокійніше сприймають. Я пояснюю дітям, що їхні батьки не живуть у планшетах, а їм забороняють. Так само з погани­ми словами. Інші діти матюкаються, але хіба це добре, чи потрібно так говорити, розказуємо, що то є гріх. Я кажу, що я також ті слова чую, але ж не повторюю їх, не говорю так. І я, буває, нервуюся, але не матюкаюся при цьому. Виховання, як бачимо, зобов'язує і самих батьків контролю­вати свої слова та вчинки.

- Якої підтримки з боку дер­жави, суспільства та Церкви по­требують багатодітні сім'ї?

- Від держави потрібна матері­альна підтримка. І в Польщі, і в ін­ших країнах існує допомога багато­дітним сім'ям. Від людей найбільше не хочеться негативної реакції, нерозуміння і зверхніх поглядів. Кра­ще, щоб люди робили вигляд, що їм все одно. Від близьких хочеться відчувати моральну підтримку, не налаштовувати молодих батьків, що то є важко, не знати, що буде далі і т. ін. Люди мають різні проблеми, і з однією дитиною буває важко, коли вона хворіє, то чому співчувати батькам тільки через те, що в них більше дітей? Дідусі та бабусі, зви­чайно, переживають, але хочеться, щоб вони не говорили про свої пере­живання, а навпаки - заспокоювали і підтримували.

Шкода, що на наших традиційних парафіях ще немає католицької шко­ли чи принаймні дитсадка. Але я ро­зумію, що організувати це непросто, бо зацікавлені родини живуть дале­ко одна від одної, і з цим пов'язано багато труднощів. Ми, батьки, рос­ли при церкві, були задіяні в хорі, дівчата - у фанному братстві, тому хотілося б, щоб і наші діти разом на­вчалися і між собою дружили.

- Що, на вашу думку, може посприяти підвищенню наро­джуваності в Україні і світі: еко­номічна стабільність і добробут чи щось інше?

- Думаю, що відповідь лежить у християнському способі життя сім'ї. Має бути готовність приймати дітей. Якщо людина відносно байдужа до Бога і Церкви, то вона думає: "На­віщо мені більше однієї дитини?" Відповідно така сім'я користується засобами контрацепції, а в гіршому разі - робить аборти. А якщо сім'я є християнська, то вона приймає всіх дітей, яких Бог дає. Кажуть, що є такі сім'ї, які народжують більше ді­тей, бо держава дає значну фінансо­ву допомогу. Хтось збирався зробити аборт, але, зважаючи на гроші, які виплачує держава при народженні дитини, того гріха не робить. Ду­маю, що мама буде любити свою ди­тину не за ті гроші, які їй заплатять, а просто так, бо вона народиться. Звичайно, що всі вагітні жінки пе­реживають, як на перших порах да­дуть собі раду, чи все зможуть при­дбати, і то є добре, коли за кошти з державної допомоги ти можеш задо­вольнити найелементарніші потреби після народження дитини. Але я не вважаю, що це може бути вирішаль­ним моментом для батьків у питан­ні народжувати чи не народжувати більше дітей. У багатьох європей­ських країнах високий рівень жит­тя, відтак люди можуть купити собі кращу машину, будинок, поїхати на дорогий курорт, але в них не зрос­тає кількість дітей у сім'ях, тому що вони не хочуть витрачати свої гроші на дітей.

Підготувала парафіянка храму Свв. Верх. Апп. Петра і Павла Марія Бондар
Греко-Католицька Традиція 10,жовтень 2014 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org

 


Схожі матеріали:

Категорія: Суспільні проблеми | Переглядів: 334 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Теги: суспільні проблеми, Подружжя, публіцистика, Багатодітне подружжя | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
семи мечам болю Божої Матері

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2017©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика