Меню сайту

Категорії розділу
Публіцистика [340]Демонологія, містицизм [81]
Молитви-екзорцизми [15]Рідкісні молитви [18]
Екзорцизм [24]Книги [21]
Молитви [191]Секти, культи, окультизм [181]
Підпілля, історія УГКЦ [63]Християнський софт [5]
Часопис "Пізнай Правду" [22]Життя Святих [116]
Творчість [16]Масонерія і антихрист [237]
Відео Online [36]о. Піо "Щоденник Любові" [5]
Християнський націоналізм [104]Безбожники [35]
Папа Бенедикт ХVI [47]Московська психіатрія (МП) [105]
Культура [17]Життя у чистоті [40]
Роздуми про віру [101]Суспільні проблеми [435]
Пророцтва, об'явлення [55]Повчання, настанови [386]
Образки, ікони [5]Пресвята Богородиця [128]
Християнська містика [27]Українознавство [76]
Наука Церкви [413]Профанації [16]
Екологія [7]Цікаво... [68]
Традиціоналізм [61]Криза Церкви. Модернізм [63]
Повчальні історії, притчі [173]Паломництво [10]
о. Габріель Аморт "Нове визнання екзорциста" [26]Подружжя [123]
Християнська етика [39]Апокрифи [2]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Головна » 2016 » Квітень » 24 » Роздуми про віру » Час повернутися до християнського реалізму
08:58
Час повернутися до християнського реалізму

За останніх кілька десятиліть у нашому цивілізаційному просторі домінантним став світогляд, який не зважає на реальність. Найперше, з’явилися певні постулати, які рідко хто піддає сумніву, і на основі цих постулатів формується світогляд та відповідно до нього – життєва позиція й активності в щоденному житті. Більшості навіть в голову не приходить проаналізувати ці постулати, спробувати їх перевірити. А тих, хто піддає ці твердження сумніву, одразу ж проголошують практично вселенським злом. Тобто ці постулати мають усі ознаки релігійних догм. І ці «догми» покладені в основу життя західних суспільств, в основу їхньої внутрішньої та зовнішньої поведінки. Усе, що їм протистоїть, однозначно проголошують злом. Спробуймо перелічити ці «догми».

  1. Усі люди добрі, й лише зовнішні обставини, в першу чергу економічні, примушують їх поводитись неправильно. Всі культури, ментальності однаково добрі. Відповідно, все залежить виключно від переконань особи, всі релігії однаково добрі чи однаково злі. Треба змінити економічні обставини, просвітити заблуканих, тоді все буде добре.
  2. Шляхом до побудови кращого життя є толерантність, як терпимість до всіх і кожного. Максима поведінки цієї догми сформульована так: «Нетолерантність тільки до нетолерантності».
  3. Ніхто не має право стверджувати, що він знає істину. В кожного своя істина, а об’єктивної істини не існує. Тобто: все відносно, відносними є і самі поняття добра і зла – повний релятивізм.
  4. Людська тілесність, людське тіло не є конституційною частиною людськості, тому його (тіло) можна змінювати, як заманеться.
  5. Людину не обмежують расові, національні, етнічні, релігійні, статеві, мовні, ментальні рамки. Це все проголошується таким, що можна змінити без будь-яких суттєвих наслідків для людини, для її особистості. Всяке обмеження людини – зло.
  6. Держава має переробити людей, щоб всі вони були добрими: вона має контролювати народжуваність, виховання, формування світогляду, освіту, релігію, економіку, – абсолютно все. Держава більше не є субсидіаром, який виконує функції, яких окремо взята людина, сім’я, чи місцева спільнота не можуть виконати, а повний контролер, який контролює практично усі царини життя громадян.

Проте наше щоденне життя свідчить, що не всі люди добрі, що є релігії, які відкрито закликають до насильства, що толерантність не може бути абсолютною, що відсутність істини, унеможливлює нормальне щоденне життя, що наша ідентичність обмежується нашим тілом, нашою національною та етнічною, культурною, мовною та релігійною приналежністю, що змінити цю ідентичність без серйозних психічних наслідків неможливо, що держава, яка контролює все – це тоталітарний монстр.

Можна чітко побачити, що ідеологічна задогматизованість відбирає можливість реального погляду на світ. А тим самим – і адекватної реакції на виклики сучасності.

На превеликий жаль, та сама ідеологічна зашореність, яка запанувала у політичному й суспільному житті нашої цивілізації, проникла і в середовище великої частини народу Божого. Трагічна констатація Папи Павла VІ проте, що сатанинський дим увійшов у Церкву, в нашому часі набирає щораз зловісніших обрисів.

Усе частіше Христа, підмінюють зашмарканим, обкуреним гіппі, який нічого від нікого не вимагає, а безумовно всім прощає і тримає рай для всіх відкритим. Навіть з християнської проповіді зникають слова «відповідальність», «рай», «пекло», «гріх», «суд». Більше того, толерантне ставлення до гріха стає нормою для багатьох християн. Бо всі люди добрі, бо потрібно бути толерантним. Любов більше не сприймають, як потребу робити іншому добро аж до самопожертви, а – як солодко-нуднувате почуття.  Усі релігії проголошують однаково добрими й однаково спасенними. Боротьба за внутрішнє преображення людини підмінюють боротьбою проти бідності. Християнство, Христа заступають чимось, що не має нічого спільного з реальною месіанською вірою Католицької Церкви.

І саме тому нині, як можливо ніколи до тепер, постає проблема повернення не так світу, як самих християн до реалізму, християнського реалізму. Реалізму, який чітко усвідомлює, що проблеми цього світу, проблеми суспільства не є у зовнішніх обставинах, а у внутрішній попсутості людини гріхом, у її внутрішньому егоїзмові. Що гріх та зло, диявол та пекло – це реальність, а не релігійне марення. Що Істина є одна єдина. Що людина сотворена чоловіком і жінкою, що первородним гріхом зло у всій своїй жахливій реальності увійшло в історію людства. Що насправді усі релігії, окрім християнства та юдаїзму, є людськими – а то й диявольськими – вигадками. Що єдиним Спасителем світу є Ісус із Назарету – Месія Ізраїля. Що Він заснував Єдину Церкву. Що світ на краще можна змінити тільки змінюючи людину зі середини – приводячи її до Христа.

Тільки повернувшись до цього фундаменту, народ Божий буде спроможний знову стати активним формотворцем історії та власної долі, а не пасивним спостерігачем розгортання кінцевої драми людської історії.

о.Орест-Дмитро Вільчинський / http://catholicnews.org.ua



Схожі матеріали:

Категорія: Роздуми про віру | Переглядів: 415 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Теги: криза церкви, суспільні проблеми, актуальні публікації, публіцистика, модернізм, роздуми про віру | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
Непорочному Зачаттю
Пречистої Діви Марії

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2017©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика