Меню сайту

Категорії розділу
Публіцистика [341]Демонологія, містицизм [81]
Молитви-екзорцизми [15]Рідкісні молитви [18]
Екзорцизм [24]Книги [21]
Молитви [191]Секти, культи, окультизм [183]
Підпілля, історія УГКЦ [65]Християнський софт [5]
Часопис "Пізнай Правду" [22]Життя Святих [117]
Творчість [16]Масонерія і антихрист [242]
Відео Online [36]о. Піо "Щоденник Любові" [5]
Християнський націоналізм [104]Безбожники [36]
Папа Бенедикт ХVI [49]Московська психіатрія (МП) [105]
Культура [17]Життя у чистоті [40]
Роздуми про віру [106]Суспільні проблеми [449]
Пророцтва, об'явлення [55]Повчання, настанови [389]
Образки, ікони [5]Пресвята Богородиця [128]
Християнська містика [27]Українознавство [76]
Наука Церкви [424]Профанації [18]
Екологія [7]Цікаво... [68]
Традиціоналізм [62]Криза Церкви. Модернізм [66]
Повчальні історії, притчі [173]Паломництво [10]
о. Габріель Аморт "Нове визнання екзорциста" [26]Подружжя [132]
Християнська етика [39]Апокрифи [2]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Головна » 2013 » Липень » 23 » Публіцистика » АКТУАЛЬНІ ПУБЛІКАЦІЇ 07/2013
22:03
АКТУАЛЬНІ ПУБЛІКАЦІЇ 07/2013
Бережімо наші душі

„Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти”
(1 Пт. 5, 8).

Папа Павло VI навчає нас, християн: „Хто заперечує існування сатани, той виступає проти науки Біблії і Церкви”. Отже, християнин, який ходить до різних ворожок, ясновидців, цілителів, екстрасенсів, вступає в контакт з нечистою силою і тим самим зраджує Ісуса Христа та віру в Нього.

Спочатку люди ідуть до слуг диявола, нібито шукаючи помочі, а потім, коли це не допомагає, то звертаються до священика, благаючи порятунку в Господа. Такі люди повинні довго перепрошувати Бога, щоб випросити в Нього прощення, якщо на те буде Його свята воля.

Свята Церква забороняє вірним ходити до всіляких екстрасенсів та ворожбитів. Ще в Старому Завіті Бог через пророка Ісаю об’явив своєму народові: „Я обертаю на ніщо знаки віщунів, ворожбитів збиваю з пантелику” (Іс. 44, 25).

Ворожба – це диявольська поміч пізнавати речі минулі, теперішні і майбутні. Тільки пророки з Божої волі говорили непомильно про майбутні речі. А ворожбитові сатана навіює тільки те, що зі свого досвіду передбачає, тому помиляється.

Від кого, яким способом і як отримують здібності чарівники? Від злого духа, якого прийняли через видіння (приклад ясновидиці Ванги), призваних злих духів у родину, яких передають з роду в рід, а також читання магічної літератури.

Які ж маємо наслідки після звернення до окультистів? Насамперед втрачається Божа ласка, віднімається радість спасіння, з’являється депресія, невпевненість, страх, схильність до самогубства, а також опанування злим духом (біснуватість).

Захистом проти окультних сил є віра в Бога, адже віра – це матір усіх благ, лік спасіння, щит, що охороняє тих, які вірять, не досліджуючи. В тяжких життєвих обставинах і в нещасті шукаємо потіхи у вірі, і найважливішим засобом проти нечистої сили є молитва. Також дуже важливими є часта Свята Сповідь та Святе Причастя.

Проте в нашому селі Горигляди на Тернопіллі ще є багато християн, які вірять у ворожбитство, зливання воску, олива чи скидання сірників на воду. Дорогі мої, двом панам служити не можна. Ви служите тоді дияволу, а не Богу.

Адже ті „бабки Степаниди”, які нібито щиро моляться і роблять усі ті грішні процедури, не від Бога, а від диявола. Все зло, яке є у нас, то є від них. Ми вже підписуємо собі „договір” з пеклом.

Скільки горя зазнало наше село від ворожіння таких „степанид”! Розпадаються сім’ї, люди стають каліками, помирають не своєю смертю. Заздрять, бажають своїм ближнім зла, а не добра. Проте, як відомо, зло породжує зло. Як кажуть у народі: хто на кого яму копає, той у неї сам потрапляє. А ця яма – це пекло вічних мук.

Дорогі християни, не ходіть до різних ворожбитів та екстрасенсів, адже вони – слуги диявола. На віддавайте їм свою душу на вічні муки в пеклі. У найскладніших життєвих ситуаціях звертайтеся до священика, який уповноважений церковним урядом читати молитви екзорцизму на зцілення душі й тіла. Остерігайтеся злих сил та їх слуг!

Євген ХОМИК

с. Горигляди Монастириського р-ну Тернопільської обл.


...І ОЧИСТИ НАС ВІД УСЯКОЇ СКВЕРНИ

Щось все-таки коїться з нами, українцями. Наскільки змінився кожен з нас, а отже і все суспільство, за останніх всього лише чотири-п’ять років, можна зрозуміти хоча б на прикладі новин ТСН, які щодня виходять в ефір на каналі „1+1”. Те, що раніше було сенсацією, тепер уже просто новина, яка все ще „тягне” на розряд важливої. І такими „просто новинами” (а фактично – сенсаціями) наповнені інформаційні випуски зараз. А сенсація сьогоднішнього дня — це те, що раніше вважалося майже неймовірним.

Хай дарує читач, якщо автор заплутав його з цими порівняннями, але якраз вони свідчать про те, що світ, а з ним і українці, стали менш чутливими до трагедій, катаклізмів, а отже – до чужого болю. Нас все менше цікавить доля ближнього, відтак ми все більше переймаємось виключно своїми проблемами. Чи цього вчить нас Святе Письмо? Ні. „Люби ближнього твого, як себе самого” (Гал. 5, 14); „Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!” (Ів. 13, 34), - повчає Книга книг. Однак надто вже мізерний відсоток людей чує голос Церкви і ці повчання, ще менше — виконують його у щоденному житті.

В той же час українці доволі специфічно переймаються своїми проблемами — на фоні загострення виробничих, побутових та інших негараздів спостерігається все більший потяг до спиртного. Ось найсвіжіші дані: за підсумками 2012-го року Україна потрапила до трійки світових лідерів за середнім споживанням горілки на людину. Згідно з дослідженням однієї з провідних британських компаній, на одного мешканця України (включаючи жінок і дітей) припадає 7,7 літра (!) горілки на рік. У Росії випивають по 13,9 літра, в Білорусі - по 11,3 літра. До того ж, алкоголізм значно помолодшав. При цьому, найбільш сумним є те, що потяг до спиртного та сигарет нашої молоді не цікавить нікого (за незначними винятками, які не є вирішальними) — ні можновладців, ні партійців, ні громадські організації та рухи.

В результаті симпатичні дівчата з сигаретою у зубах чи пляшкою пива в руці стали незмінними атрибутами наших міст (у сільській місцевості ці жахливі явища також стають дедалі звичнішими, однак поки що дівчата гублять своє здоров’я не так відкрито). І найбільш тривожно те, що ми не противимося цьому гріхові (так, свідоме нищення власного здоров’я — це гріх), не б’ємо на сполох. Що ж буде з нацією ще через п’ять-десять років? Яке потомство приведуть на світ дівчата, вражені бацилою нікотину та спирту?

Втім, навряд чи могли ми розраховувати на іншу ситуацію. Адже специфіка вітчизняного інформаційного простору за роки нашої незалежності полягає у відсутності системної пропаганди здорового способу життя. Бракує освітніх програм, що неупереджено інформують про властивості алкоголю та пива зокрема. Більше того, інколи доходить до парадоксів, які суспільство спокійно „ковтає” і рухається далі у невідомому напрямку. Так як у випадку з вчителькою з Прикарпаття, депутатом міської ради, яка відкрито заявляє, що ми маємо вчити дітей… споживати пиво, і що вона підтримуватиме рішення щодо лобіювання пивних палаток у райцентрі. Цей приклад зайвий раз підтверджує, що щось з нами не так. 

Тож зважаючи на наближення свята П’ятдесятниці хотілось би нагадати молитву до Святого Духа: «Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші”.

Михайло ЗАХАРЧУК
novazorya-if-ua.1gb.u



ЄВРОАТЛАНТИЧНІ СТРУКТУРИ – НОВІТНЄ ЯРМО ХРИСТИЯНСЬКИХ НАРОДІВ

«На грані двох світів» – це геніальне визначення геополітичного становища України сьогодні є ще більш актуальним, ніж у часи, коли Степан Ленкавський писав «Десять заповідей українського націоналіста». Україна продовжує стояти «на грані двох світів» – між євразійською Москвою та деградованим демоліберальним Заходом. Відтак, українські націоналісти, як і раніше, покликані на цій грані «творити нове життя», бути альтернативою і відвертим ворогам українського народу, і горе-політикам, котрі наполегливо пропагують чи то «дружбу» з імперською Москвою, чи то ідею вступу України до євроатлантичних структур…

З Москвою все зрозуміло – вона була, є і буде ворогом українського народу до того часу, допоки не втратить свій імперський характер. У чому ж полягає небезпека євроатлантичних структур та «інтеграційної» риторики вітчизняних політиків та політиканів?

Розпочну з самої риторики. Її небезпека полягає, передусім, у тому, що ця риторика відвертає маси від головного – від усвідомлення факту бездержавності української нації, а також необхідності боротьби за справжню, національну Українську Державу. Достатньо згадати фінальний акорд акції «Встань, Україно!» (м. Київ, 18 травня ц.р.). Замість того, щоб об’єднати протестуючих чіткими національно-визвольними гаслами, лідери опозиції, з-поміж іншого, піднімали гасла європейської інтеграції. Фактично, опозиціонери змагаються із привладною бандою у тому, хто швидше приведе Україну у новітнє імперське утворення – ЄС. Чи не насторожує, часом, така подібність риторики і дій влади та опозиції?..

Чим є сучасні євроатлантичні структури, зокрема ЄС та НАТО? НАТО – це імперська, наднаціональна військова структура, що займається геополітичним бандитизмом на користь провідних країн Заходу, насамперед – США. Бути прихильниками вступу України до НАТО можуть бути або дуже наївні люди, або ті, хто хоче, щоб українці були гарматним м’ясом у справі реалізації чужих імперських інтересів; хто хоче, щоб Україна несла моральну відповідальність за участь у несправедливих війнах проти незалежних країн Сходу, хто хоче, щоб ісламські терористи у відповідь на західну агресію підривали свої пекельні машинки десь у Києві, Львові чи Донецьку.

Що стосується ЄС, то це, подібно до НАТО, структура, де є рівні, а є рівніші. Крім того, це структура, котра працює на утвердження злочинної, антихристиянської ідеології лібералізму. Не можна вступити до ЄС і не прийняти його псевдоцінностей, прикритих солоденькою фразеологією про «демократію» та «права людини». Справжні права людини не суперечать нормам християнської етики та національним інтересам. Справжнє народовладдя можливе лише в національній державі. Натомість ліберальна демократія, що панує в ЄС, є тоталітарною: вона спрямована на знищення національної ідентичності європейських народів та перетворення людей на двоногу худобу.

Щоб не бути голослівним, наведу кілька прикладів. У Західній Європі відбувається справжній етноцид корінних європейських націй. Злочинна політика мультикультуралізму призвела до того, в деяких містах, приміром, Англії та Франції корінні білі мешканці вже стали меншістю порівняно з мігрантами з Азії та Африки. При цьому протидія такому стану речей засуджується з точки зору лібералізму і карається державною владою (достатньо згадати, як у Німеччині поліція арештувала стареньку бабусю – активістку однієї християнської організації – за те, що вона збирала підписи проти будівництва мечеті, а також вивісила плакат, котрий закликав німців пригадати власну історію та плекати національну гідність). Щоправда, деякі політики-ліберали починають усвідомлювати ті небезпеки, котрі несе з собою надмірний приплив мігрантів. Проте ці політики залюбки зробили б із України відстійник для нелегальних мігрантів, а якби українці почали б якось захищати свої національні права, Захід апелював би до постулатів «єдиноправильної» ідеології лібералізму.

Інший вимір деградації на Заході – це встановлення гомодиктатури. Пропаганда гомосексуалізму є однією з найважливіших напрямів політики ЄС (щоб переконатися в цьому, достатньо зайти на офіційну україномовну Інтернет-сторінку ЄС). Сьогодні содомітські «шлюби» легалізовані в багатьох країнах ЄС. У Англії сатанинська влада закриває католицькі навчальні заклади лиш за те, що педагоги-християни відмовляються проводити «уроки сексуальної освіти» (читай уроки статевих збочень). Бували випадки, коли християн заарештовували лиш за те, що вони називали содомію гріхом. Виразний приклад диктатури можна побачити у тому, як французька поліція за допомогою сльозоточивого газу розганяла демонстрантів, що виступали на захист традиційної християнської родини. Ось вам і демократія…

Звісно, знайдуться люди, котрі говоритимуть, що націоналістична пропаганда проти ЄС – це праця на користь нинішнього режиму. Що ж, націоналістів завжди у чомусь звинувачували… Щодо нинішнього режиму, то зараз не важко помітити, що він зацікавлений у євроінтеграції. За Януковичем та іншими бандитами стоять олігархи, а олігархи мають на Заході свої бізнес-інтереси. Підтвердженням євроінтеграційного курсу є проведення під пильною охороною псів режиму із банд-формування «МВС» т. зв. «гей-параду» у Києві. Щодо російського вектора, то режим Януковича намагається водночас і зберегти приязні відносини з Москвою, і задовольнити інтереси олігархів. При цьому збереження русифікаторського курсу вигідне і Москві, і Заходу, і Януковичу & Co: усім їм хочеться, щоб українці були масою денаціоналізованого, русифікованого і, водночас, вестернізованого бидла, яке легко тримати в покорі, але аж ніяк волелюбною нацією, що готова боронити свої права.

Отож, євроінтеграція – це не панацея, а величезна небезпека, котра сьогодні є не меншою, ніж небезпека з боку Москви. Євроатлантичні структури – це новітні імперські утворення, які не зважають на національний суверенітет і мають виразно антихристиянський характер. Єдиний шлях порятунку української нації – це Національна революція, що звільнить Україну і від нинішньої злочинної влади, і від імперських впливів Москви та Заходу. Лише перемога Національної революції зробить українців господарями на своїй землі, а Україну – самостійним геополітичним чинником, котрий нестиме свою – християнську і націоналістичну – правду у сучасний світ.

Андрій МИХАЙЛОВИЧ


А ЦЕ НЕ ГЕНОЦИД?

Українсько-польська війна почалася 1 листопада 1918 збройним виступом проти української влади у Львові польських підпільних військових організацій з-за підтримки варшавського уряду. Перемогу Польщі в цій війні вирішили у 1919 р. дивізії генерала Ю. Галлера, сформовані у Франції для війни з більшовиками та перекинуті на український фронт.

25 червня 1919 р. Найвища Рада Антанти погодилась на тимчасову окупацію польськими військами Східної Галичини, залишивши юридичні права над цією територією за собою.

21 листопада 1919 р. було укладено «Договір між союзними державами і Польщею щодо Східної Галичини», за яким Галичина на 25 років входила до складу Польської держави, зберігаючи статус територіальної автономії. Після закінчення цього терміну статус цих земель мав визначатися шляхом місцевого референдуму.

8 грудня 1919 р. Найвища Рада Антанти юридично затвердила польську окупацію українських земель: Холмщини, Лемківщини, Підляшшя і Надсяння, визнавши східним кордоном лінію Керзона,

14 березня 1923 р. на засіданні Ради Послів держав Антанти були визнані фактичні кордони Польщі на Сході з умовою надання автономії для Східної Галичини.

Перед Польщею тоді став вибір: або погодитися з тим, що більш як третина її території та населення має непольську більшість, і  зробивши  з цього висновки, порозумівшись, організувати життя на підставі принципів багатонаціональної держави.

Але перебуваючи в ейфорії після здобуття втраченої державности та виграної війни з большевиками Польща вибрала політику екстермінації  національних  меншин примусовими державними заходами. В першу чергу це торкнулося українців:

1. Польська колонізація західноукраїнських земель.

17 грудня 1920 року Сейм Польщі ухвалив закон про пільгове надання цієї землі інвалідам та ветеранам польського війська, які відзначились у українсько-польській та радянсько-польській війнах.

За цими законами польські осадники з числа військових мали можливість безкоштовно отримати до 45 га землі на Західній Україні, а переселенці-добровольці придбати землю за пільговою ціною в кредит на 30 років зі звільненням від оплати у перших 5 років.

В результаті було роздано 800 тис. га землі відбрної у українських селян.

Про масштаби колонізації можна судити з того, що лише в Тернопільському воєводстві передбачали шляхом примусової  парцеляції (відібрання земель у українських селян) розмістити 40 тис. осадницьких господарств. Це дало б змогу збільшити кількість поляків на 200 тис. осіб.

2. Примусова асиміляція

31 липня 1924 року прийнято закон, згідно з яким замість назви "Західна Україна” чи "Східна Галичина” вводився термін "Малопольська Всходня”. Замість слова "українець”, "український” офіційно введено терміни "русин", "руський". Причому "русини" трактувалися не як окрема нація, а як етнографічна група польської нації.

З 2,800 українських шкіл лишилося тільки 422 (однокласові), й то з польською мовою в діловодстві.

Для прикладу:  в чортківському повіті Тернопільського воєводства лишилася одна однокласова (!) державна українська школа.

Внаслідок цього в Західній Україні не лишилося жодної (!) української державної семінарії, гімназії математично-природничого типу чи фахової школи.

3. Пацифікація

Проведення  у вересні-листопаді 1930 року репресивних акцій, із застосуванням поліції та армії, проти українського цивільного населення, що  супроводжувалося масовими арештами, побиттям людей, закриттям і руйнуванням українських установ в Галичині.

Рішення про "умиротворення" Галичини було прийняте 1 вересня 1930 року після консультацій голови держави Юзефа Пілсудського з міністром внутрішніх справ Славоєм Складовським. Перші каральні акції розпочалася 16 вересня 1930 року і тривали до 30 листопада 1930 року і охоплювали 450 населених пунктів у 16 районах Галичини. З середини вересня до пацифікації було залучено 16 рот поліції, під час котрих підрозділи оточували села і проводити обшуки та допит мешканців. З кінця вересня та на початку жовтня 1930 року до поліційних акцій також долучились і військові підрозділи — до 10 ескадронів кавалерії. У проведенні пацифікації військові підрозділи відзначились особливою жорстокістю - т. зв «екзекуціями». Пацифікація загалом охопила 325 населених пунктів в 15 повітах, а з участю війська — 168 місцевостей у 14 повітах.

Особлива увага каральних загонів була приділена не тільки місцевим активістам, вчителям, священикам, але й всім українським установам — школам, осередкам "Просвіти", кооперативам. Під час акції у кожному селі окремі мешканці піддавалися «екзекуції» —побиттю, систематично руйнувалося майно селян, громадських установ та кооперативів. Арештованих за заздалегідь складеними списками збирали в громадських приміщеннях, де кожному наносили 25-30, а то й більше ударів нагаєм, при цьому принижуючи ще й морально, тобто примушуючи лаяти Україну, виголошувати заздоровниці на честь Юзефа Пілсудського, співати польський гімн. Нарузі піддавалися всі прояви українства: написи українською мовою, цвинтарі Січових Стрільців, портрети Франка та Шевченка. Громади кожного населеного пункту, де проводилася пацифікація, також мали сплатити контрибуцію польській поліції та армії за проведення пацифікації. На практиці побиття людей та руйнування майна супроводжувалося ще й відвертим пограбуванням населення. Загалом, каральна акція  мала на меті загальний терор проти цивільного, у переважній більшості невинного населення, що мало стати карою за нелояльність цілого краю.

За українськими даними зазнали побоїв 1357 чоловік, серед них 93 школярів (починаючи з 8 років), понад 40 жінок були зґвалтовані, забито до смерті 13 чоловік. Було арештовано 1739 чоловік, переважно студентів та учнів шкіл. Також було закрито осередки "Просвіти", "Соколу" та заборонена діяльність "Пласту", розпущені українські школи та гімназії.

4. Ревіндекація

Польською владою було проведено акцію примусового навернення до католицької віри), під час якої було знищено близько 200 православних церков, а ще близько 150 було передано римо-католикам.

В результаті із діючих 389 церков залишилось лише 51.

5. Береза-Картузька

Утворення, згідно розпорядження президента Польщі Ігнація Мосцицького, 17 червня 1934 року в місті Береза-Картузька, концентраційного табору як місця позасудового інтернування "осб, що загрожують громадському спокую та безпеці Польщі".

У таборі Береза-Картузька дозволялося тримати людей до трьох місяців без суду, винятково за адміністративним рішенням поліції чи глави воєводства. Остаточне рішення про термін ув'язнення залишалося за адміністрацією табору.

Табір мав дротову огорожу під високою напругою. Арештанти носили полотняний одяг із круглою полотняною шапочкою, на ногах — дерев'яні постоли. У невеликі камери із цементною підлогою набивали по 40 чоловік. Щоб ув'язнені не сідали, підлога постійно поливалася водою. Їм заборонялося розмовляти. "Виправленням" в'язнів була виснажлива робота й голодний пайок.

За українськими джерелами, через табір пройшло близько 5 тисяч українців.

6. Операція «Вісла»

Проведення  етнічної чистки проти українців (початок — 29 березня 1947 року ). Полягала у примусовій депортації (виселенні) українців з їх земель - Лемківщини, Посяння, Підляшшя та Холмщини.

Українці були позбавлені прав на землю, відібрані всі церкви, ліквідовані українські школи та культурно-освітні установи.

27 серпня 1949 року у Польщі урядовим декретом українці позбавлені права на все майно, яким вони володіли до депортації.

Тільки за даними польських джерел було депортовано 482 тис. українців.

Сергій ЧАПЛИГІН
www.banderivets.org.ua


Схожі матеріали:

Категорія: Публіцистика | Переглядів: 1387 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Теги: ліберастія, суспільні проблеми, толерастія, магія, геноцид, ВОРОЖІННЯ, гомодиктатура | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
Непорочному Зачаттю
Пречистої Діви Марії

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2019©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика